§1.3 історії прокуратури

Під час виконання цих обов'язків генералпрокурор «завжди і в усім» захищав інтереси королівської корони, більш того, він стежив, щоб хтонебудь із вельмож самостійно не привласнював собі титули, не втручався в проблеми промислів і торгівлі, заснування університетів. Прот курор спостерігав за призначенням королівських чиновників, оцінюючи, наскільки вони задовольняють встановленим вимогам, за справами релігії і церкви, щоб і тут не порушувалися інтереси корони.

Прокурор також мав право вникати в діяльність по відправленню судової процедури.

При цьому значне місце в діяльності прокуратури Франції, як, утім, надалі і Росії, до складу якої входила Україна, займала повинність фіскалату, тобто забезпечення інтересів скарбниці (фіску). Оскільки суд у той час буві одним із головних джерел стягнення податків, прокуро] повинний був піклуватися про те, щоб доводити всіляк; проступки громадян до відома суду, а також про вигідне] для держави судове рішення.

Указом від 27 квітня 1722 р. Петром І було засновані російську прокуратуру. Перед нею ставилася мета здійсJ

нення контролю за дотриманням законності в діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Генералпрокурора Петро І визначив «оком государєвим» і «стряпчим про справи державні»1.

Генералпрокурор безпосередньо наглядав за тим, шоб вищий державний орган — Сенат, розглядаючи всі справи, які належать до його компетенції, діяв у суворій відповідності з регламентами та імператорськими указами.

Після Петра І прокуратура двічі фактично ліквідовувалася, потім її було відновлено імператрицею Єлизаветою Петрівною і сформовано як установу наглядового типу при Катерині II. За часів її правління завершилося формування вертикальної ієрархічної прокурорської системи від центру до повіту. На губернського прокурора (що вважався вже «оком генералпрокурора в губернії») та підпорядкованих йому прокурорських працівників покладалися такі завдання: збереження «цілісності влади, встановлень та інтересу імператорської величності», спостереження, «щоб ніхто не збирав з народу заборонених зборів», викоренення «повсюди шкідливих хабарів». Вони повинні були дивитися і невтомно піклуватися про збереження будьякого порядку, встановленого законами, в діяльності губернських і повітових органів, у тому числі су

1 Докладніше про цедив.: Российская прокуратура сегодня /Под ред. К.Ф. Скворцова. — М., 1994.

Організація судових та правоохоронних органіяЛ Розділ VII. Органи прокуратури України

дів, перевіряти відповідність законам прийнятих ними рішень. Нижча ланка прокуратури наглядала за тим, щоб «у повіті нічого противного владі, законам, установам і повелінням імператорської величності не відбувалося». Прокурори охороняли в суді інтереси «осіб безпомічних» (наприклад, глухонімих, неповнолітніх тощо). На них покладалося запобігання порушенням законів, вжиття заходів щодо припинення порушень, опротестування незаконних актів.

Укладачі Судових Статутів 1864 р.

Закон підпорядковував прокурору поліцейське дізнання, покладав на нього спостереження за провадженням досудового слідства, в якому поєднувалися керівництво діями судового слідчого і нагляд за законністю його дій і рішень. Прокурор приносив касаційні і апеляційні протести на вироки судів, наглядав за виконанням виро!

ків. При розгляді судами цивільних справ прокуратура виконувала тільки законоохоронну функцію. Прокурори наглядали за дотриманням законності в місцях ув'язнення. За прокурором зберігалося право брати участь у засіданнях губернських органів.

У 1917р. прокуратуру було ліквідовано більшовиками, тому що дореволюційна прокуратура, на думку їх керівництва, була занадто «реакційною», «непролетарською».

Проте вже в 1922 р. прокуратуру було відновлено. Вона стала прокуратурою «змішаного» типу, в її рамках було поєднано функції дореформеної і пореформеної прокуратури — нагляд за виконанням законів і кримінальне переслідування, які було пристосовано до нових умов. Прокуратура створювалася як єдина централізована система з підпорядкуванням нижчих прокурорів лише вищим і Генеральному прокурору.

Після набуття Україною незалежності, 5 листопаду 1991 p., Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про прокуратуру», який з окремими змінами та доповненнями чинний і сьогодні. Відповідно до вимог Конституції України має бути підготовлений проект нової редакції цього Закону.