§ 3. Сучасний період розвитку земельного права

На основі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.1 і згідно з Основами законодавства Союзу РСР і со­юзних республік про землю Верховна Рада УРСР 18 грудня 1990 р.

Зв'язок між ЗК і Декларацією є тісним. Так, відповідно до розділу VI Декларації "Економічна самостійність" земля, її надра, повітря­ний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у ме­жах УРСР, проголошувалися власністю народу України, матеріаль­ною основою суверенітету останньої і мали використовуватися з ме­тою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

А згідно зі ст. 6 ЗК земля надавалася громадянам України в довічне успадковуване володіння для ведення селянських (фер­мерських) господарств, особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, тра­диційних народних промислів. У всіх інших випадках відповідно до ст. 7 цього Кодексу земля надавалася громадянам і юридичним особам у постійне або тимчасове користування. Запроваджено інститут оренди землі (ст. 8 ЗК).

18 грудня 1990 р. було прийнято постанову Верховної Ради УРСР "Про земельну реформу"3. Згідно з нею всі землі УРСР з 15 березня 1991 р. оголошувалися об'єктом земельної реформи. Вер­ховна Рада України ЗО січня 1992 р. прийняла Закон "Про форми власності на землю"4, яким встановлювалися приватна, колективна і державна форми власності. Відповідно до цього Закону 13 берез­ня 1992 р. було прийнято нову редакцію ЗК України5, яка підтвер-

1 Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.

! Там само. - 1991. - № 10. - Ст. 98.

1 Там само. — Ст. 100.

4 Відомості Верховної Ради'України. — 1992. — № 18. — Ст. 225.

1 Там само. — № 25. — Ст. 354.

27

дила зазначені вище форми власності на землю і визначила поря­док передачі земель у приватну власність.

Важливе значення для регулювання земельних відносин в умовах ринкової економіки мають також закони України "Про плату за зем­лю" і "Про оренду землі"2 (від 6 жовтня 1998 р.). Втілюючи в життя положення Конституції, яка започаткувала принципово новий підхід до регулювання економічних, у тому числі земельних, відно­син в умовах ринкової економіки3, вони дали можливість викори­стовувати оренду землі і плату за землю як інструменти здійснення земельної реформи і створили умови для загальногалузевої ко­дифікації земельного законодавства. На сьогоднішній день зазна­чені закони є єдиними кодифікованими земельно-правовими акта­ми, норми яких у цілому відповідають вимогам Конституції та ефективно діють на практиці.

Чинний ЗК був прийнятий 25 жовтня 2001 р. і набув чинності з 1 січня 2002 р. Він є основою подальшого розвитку земельного законодавства України, оскільки закріплює принципово нові підходи до регулювання земельних відносин.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 355. • Там само. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280.

' Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельних отношении в сов-ременньїх условиях. — Харьков, 1998. — С. 128.

28