§ 2. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства

Конституція, як Основний Закон нашої країни, має найвищу юридичну силу, а її норми є юридичними нормами прямої дії. Во­ни становлять юридичну основу формування і функціонування національної правової системи, а отже є фундаментальними джере­лами усіх галузей права, у тому числі й земельного.

Усі конституційні норми, що регулюють відносини, пов'язані з використанням і охороною земель, можна поділити на чотири ос­новні групи:

1) положення, які встановлюють основи правового режиму землі як природного об'єкта і природного ресурсу: земля, її над-

32

ра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу (ст. 13); земля є основним національним багатством, що знаходиться під особ­ливою охороною держави; право власності на землю гаран­тується; це право набувається і реалізується громадянами, юри­дичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14);

2) положення, що закріплюють право громадян на землю: ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; примусове відчужен­ ня об'єктів права приватної власності може бути застосоване ли­ ше як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і по­ вного відшкодування їх вартості; кожен має право володіти, ко­ ристуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситу­ ацію і природні якості землі (ст. 41); громадяни мають рівні кон­ ституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24); іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст.

26). Треба зробити особливий наголос на тому, що, закріплюючи принцип свободи власника щодо володіння, користування і розпорядження зе­ мельною ділянкою, яка йому належить, Конституція чітко виз­ начає ЇЇ межі, обумовлені гарантіями прав і законних інтересів інших осіб та забезпеченням екологічної безпеки на території нашої країни;

3) положення, які визначають компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування щодо використання та охорони земель. Вони закріплені у статтях, що регламентують загальнопра- вову компетенцію органів державної влади і місцевого самовряду­ вання і не мають чіткої галузевої конкретизації;

4) положення, що закріплюють: право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; на вільний доступ до інформації про стан на­ вколишнього природного середовища, що не може бути засекрече­ на (ст. 50); правосуб'єктність держави у сфері охорони довкілля, тобто її обов'язок забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території нашої країни (ст. 16); обов'язок кожного громадянина не завдавати шкоди природі, відшкодовува­ ти завдані ним збитки (ст. 66); відповідальність власника за погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі (ч. 7 ст. 41). У Конституції міститься великий масив інших норм загально­ го характеру, пов'язаних з вирішенням питань використання та охорони земель.

2-й, 33

<< | >>
Источник: Каракаша І.І.. Земельне право України • Підручник / За ред Погрібного О О , 3-51 — К Істина,2003 - 448 с.. 2003

Еще по теме § 2. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства:

  1. Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
  2. Статья 57. Возмещение убытков при изъятии земельных участков для государственных или муниципальных нужд, ухудшении качества земель, временном занятии земельных участков, ограничении прав собственников земельных участков, землепользователей, землевладельцев и арендаторов земельных участков
  3. Розділ 2 Історія розвитку земельного права в Україні
  4. § 3. Сучасний період розвитку земельного права
  5. Клебанович Н.В.. Основы земельного законодательства и права : пособие для студентов направления 1-31 02 01-03 «География (геоинформационные системы)» / Н. В. Клебанович, Н.В. Ковальчик. - Минск, БГУ,2008. - 200 с., 2008
  6. 10.1. Возмещение убытков при изъятии земельных участков для государственных или муниципальных нужд, ухудшении качества земель, временном занятии земельных участков, ограничении прав собственников, землепользователей, землевладельцев и арендаторов земельных участков
  7. Статья 58. Сохранение ограничений (обременении) прав на земельный участок, в том числе земельного сервитута, при переходе права на земельный участок
  8. Законодательные основы предоставления земельных участков из государственной или муниципальной собственности для строительства.
  9. 1.4.2.7. Основы земельного права РФ
  10. 1. Предмет правового регулювання земельного права. Земельний кодекс України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -