§ 2. Правове регулювання використання земель водного фонду

Механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт, спрямованих на створення сприятливих умов для утримання цих земель, визначено у Порядку користування землями водного фонду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р.

1 ЗП України. - 1996. - № 11. - Ст. 326.

326

Згідно з ч. 1 ст. 59 ЗК зазначені землі можуть знаходитися у дер­жавній, комунальній і приватній власності. У ст. 5 Водного кодек­су здійснена конкретизація водних об'єктів загальнодержавного і місцевого значення. Такий поділ об'єктів обумовлює особливості правового регулювання їх використання та охорони.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води, територіальне море, поверхневі води (озе­ра, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використову­ються в межах більш як однієї області, а також їх притоки, водні об'єкти у межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення й ті, що віднесені до лікувачьних.

До водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і не віднесені до об'єктів загальнодержавного значення. На території України налічується 277 таких об'єктів, Перелік яких затверджено наказом Держводгоспу України від 3 червня 1997 р.'

У державній власності знаходяться землі водного фонду, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, та прилеглі до них, що задовольняють державні й суспільні потреби. У кому­нальній власності можуть знаходитися землі, зайняті водними об'єктами місцевого значення, і прилеглі до них, які задовольня­ють суспільні потреби.

Громадянам і юридичним особам за рішенням органів виконав­чої влади або місцевого самоврядування можуть безоплатно пере­даватися у приватну власність замкнені природні водойми (загаль­ною площею до 3 гектарів), а отже, і землі водного фонду, на яких ці об'єкти знаходяться, та прилеглі до них.

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. У ч. 2 ст. 59 ЗК не містяться будь-які обмеження щодо суб'єктів права приватної власності на замкнені природні водойми. У ній лише зазначено, що ними можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. Однак аналіз підстав набуття права приватної власності на землю громадянами і юридичними особами, передбачених стат­тями 81 і 82 ЗК, дозволяє зробити висновок, що за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування землі водного фон­ду (загальною площею до 3 гектарів) можуть бути безоплатно пере­дані лише громадянам України і юридичним особам, заснованим громадянами України чи юридичними особами нашої держави.

Землі водного фонду можуть використовуватися землекористу­вачами на праві постійного користування. Відповідно до ч. З ст. 59 ЗК у постійне користування такі землі можуть надаватися за рішен­ням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування лише

1 Офіційний вісник України. -- 1998. — № 2. — С. 174.

327

державним водогосподарським організаціям для догляду за водни­ ми об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відве­ дення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спору­ дами тощо. Отже законодавець обмежує коло суб'єктів права постійного користування зазначеною категорією земель як за фор­ мами власності, так і за цілями використання. '

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК право постійного користування земель­ною ділянкою — це право володіння і користування ділянкою, яка знаходиться у державній або комунальній власності, без встанов­лення строку. Право постійного користування земельною ділянкою водного фонду набувають лише державні водогосподарські ор­ганізації для досягнення визначених законодавцем цілей: догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смута­ми відведення, береговими смугами водних шляхів тощо.

Право власності та право постійного користування земель­ною ділянкою водного фонду виникає після одержання її влас­ником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності і право постійного користування землями водного фонду засвідчується державним актом, що видається і реєструється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, Київською і Севастопольсь­кою міськими державними адміністраціями за місцем розташу­вання земельної ділянки. Форми державних актів на право влас­ності та на право постійного користування земельною ділянкою затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449.

Органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування із зе­мель водного фонду можуть передавати громадянам і юридичним особам на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озе­ра, водосховища, інші водойми, болота й острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до Закону "Про оренду землі" право оренди зе­мельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне во­лодіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарями зе­мельних ділянок водного фонду можуть бути громадяни і юри­дичні особи України, іноземні громадяни та особи без громадян­ства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання й ор­ганізації, а також іноземні держави, а орендодавцями — власни­ки таких ділянок або уповноважені ними особи, передбачені ст. 5 цього Закону. Користування земельною ділянкою водного фонду на умовах оренди має здійснюватись орендарем згідно з догово-

328

ром оренди і з додержанням вимог щодо охорони водойм від за­бруднення, засмічення і замулення, а також державних норм, пра­вил і санітарних вимог.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом "Про оренду землі" і ст. 93 ЗК, а ті, що пов'язані з орендою вод­них об'єктів, — ст. 51 Водного кодексу. Проте треба звернути увагу на те, що водне і земельне законодавство по-різному регу­люють передачу в оренду водних об'єктів. Так, Водний кодекс допускає оренду для певних цілей лише водних об'єктів місцево­го значення (оренда об'єктів державного значення ним не перед­бачена). А ЗК передбачає оренду земель водного фонду для пев­них цілей незалежно від значення і правового режиму водного об'єкта.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальст­ва здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із зем­лекористувачами. Користування такими ділянками має здійснюва­тись з додержанням вимог щодо охорони річок і водойм від забруд­нення, засмічення, замулення, а також державних норм, правил і санітарних вимог.

Відповідно до Положення про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших ко­мунікацій на землях водного фонду, затвердженого наказом Держводгоспу від 29 лютого 1996 р. № 29, на землях водного фон­ду, у тому числі на прибережних захисних смугах, земельних ділянках дна річок, озер, водоймищ, морів та інших водних об'єктів можуть провадитися роботи, пов'язані з будівництвом, поглибленням дна, видобутком корисних копалин (крім піску, гальки, гравію в руслах малих і гірських річок), прокладанням ка­белів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові й геоло­горозвідувальні роботи за умови одержання дозволу на це. Дозвіл терміном до одного року в усіх зазначених випадках видається ор­ганами водного господарства за погодженням з місцевими орга­нами виконавчої влади, державними органами охорони навко­лишнього природного середовища, геології, земельних ресурсів, відповідними водокористувачами, власниками землі та землеко­ристувачами.

Дозвіл на роботи, що вимагають розроблення проекту (буді­вельні, днопоглиблювальні, по видобуванню будівельних матері­алів, вибухові, по прокладенню комунікацій і трубопроводів) є підставою для виконання проектно-розвідувальних робіт у поряд­ку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 2 Закону "Про плату за землю" використання землі у нашій державі є платним. Однак це правило стосується лише спеціального використання земель усіх категорій, оскільки загальне землекористування здійснюється безоплатно. Плата за користування земельними ділянками водного фонду вноситься їх власниками чи користувачами (у тому числі й орендарями) у ви-

329

гляді земельного податку або орендної плати. Податок спла­чується у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.