Умови вступу до шлюбу

Під умовами укладення шлюбу слід розуміти обставини, на­явність яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу.

У теорії сімейного права розрізняють позитивні та негативні умови укладення шлюбу.

До позитивних умов СК відносить:

1. Досягнення шлюбного віку (ст. 22 СК).

Відповідно до ст. 23 СК право на шлюб мають особи, які досяг- ли шлюбного віку. СК встановлює особливе шлюбне повноліття тіль­ки для жінок. Відповідно до ч. 1 ст. 22 шлюбний вік для жінки встано­влюється в 17, а для чоловіка - у 18 років. Досягнення шлюбного віку має відбутися на день реєстрації шлюбу, а це означає, що подати заяву може й особа, яка ще не досягла шлюбного віку, але досягне його не пізніше, як протягом одного місяця з дня подачі заяви.

СК передбачає можливість надання права на шлюб особі, яка ще не досягла шлюбного віку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 за зая­вою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано таке право, якщо буде встановлено, що це відповідає її інте­ресам. Це можливо лише з наявності поважних причин. Ними, зок­рема, можуть бути: вагітність нареченої, народження нареченою дитини, фактичні шлюбні відносини неповнолітніх, призов на вій­ськову службу нареченого та інші.

СК не встановлює ніяких обмежень щодо різниці у віці між особами, що бажають зареєструвати шлюб, а також віку, по досяг­ненні якого особа не може одружитися.

2. Добровільність шлюбу (ст. 24 СК). Це означає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушення їх до укладення шлюбу не припускається. Діяти вільно може лише діє­здатна особа, тобто та, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

З огляду на сказане, недієздатна особа, а також особа, що формально була дієздатною, але на момент реєстрації шлюбу страждала на тяжкий психічний розлад, перебувала у стані алко­гольного, токсичного, наркотичного сп'яніння, у результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, не має права на укладення шлюбу (такий шлюб визначається не­дійсним).

Негативні умови. Крім дотримання зазначених вище умов вступу до шлюбу, необхідна відсутність перешкод до укладення шлюбу, передбачених законом. СК передбачає абсолютні пере­шкоди, тобто за наявності яких шлюб неодмінно має визнаватися недійсним, і відносні перешкоди укладення шлюбу, за яких суд може визнати шлюб недійсним, тобто розв'язання цього питання є правом, а не обов'язком суду.

Абсолютні перешкоди:

1. Перебування хоча б однієї зі сторін в іншому зареєстрова­ному шлюбі (ст. 25 СК). Жінка та чоловік можуть одночасно пере­бувати лише в одному зареєстрованому у відповідних органах шлюбі, а право на повторний шлюб виникає в кожного з них лише після припинення попереднього шлюбу.

2. Наявність між особами, які беруть шлюб, прямої лінії споріднення (ч.1 ст. 26 СК). Родичами прямої лінії споріднення визнаються особи, які походять один від одного - батьки і діти, онуки і баба, дід тощо.

3. Наявність між деякими родичами побічної лінії споріднен­ня, тобто тими, хто має спільного предка, а саме заборона шлюбів між рідними (повнорідними і неповнорідними) братами і сестрами (ч. 2 ст. 26 СК). Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків (і батька, і матір). Неповнорідними є брати і сестри, які ма­ють спільну матір або спільного батька.

4. Визнання особи недієздатною (п. З ст. 39 СК). Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК).

Відносними перешкодами є такі:

1. Наявність між особами, які беруть шлюб, певних родин­них зв 'язків (двоюрідними братами і сестрами; між рідною тіткою, дядьком і племінником, племінницею).

2. Наявність правового зв 'язку між рідною дитиною усинов- лювача та усиновленою ним дитиною, а також між усиновленими дітьми. Проте, з цього правила існує виняток. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлю- вача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, що були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК).

3. Наявність правового зв 'язку між усиновлювачем та усино­вленою ним дитиною. Ця заборона пояснюється тим, що внаслідок усиновлення між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною виникають відносини, аналогічні батьківським, що є перешкодою до укладення шлюбу як внаслідок закону, так і внаслідок мораль­них засад суспільства. Але у випадку скасування усиновлення (ст. 238 СК) допускається укладення шлюбу між усиновлювачем і усиновленою ним дитиною (п. 5 ст. 26 СК)

4. Стан здоров'я нареченого, який може спричинити пору­шення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків (ч. 5 ст. 30 СК).

5.