МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ В СВІТЛІ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ

Місцеві податки і збори тривалий час не виконували свого основного призначення - забезпечення місцевих бюджетів фінансовим ресурсом. Частка місцевих податків і зборів в доходній частині місцевих бюджетів на протязі 2005-2010 років була вкрай низькою і не досягала навіть 1 відсотка від загальної суми доходної частини місцевих бюджетів.

Переважна частина місцевих податків і зборів стягувалась до місцевого бюджету через посередництво уповноваженої особи (податкового агента), статус якого в податковому законодавстві стосовно місцевих податків і зборів не був визначений, а отже не була встановлена його відповідальність за своєчасну та в повному обсязі сплату місцевих податків і зборів.

Зазначене, а також неврегульованість окремих положень законодавства стосовно участі органів місцевого самоврядування в справлянні місцевих податків і зборів негативно впливало на податкову дисципліну платників податків, на виконання планових призначень по доходній частині місцевих бюджетів, збалансованість доходної та видаткової частин місцевих бюджетів. Назріла реальна потреба в реформуванні системи справляння місцевих податків і зборів, що обумовило актуальність даного дослідження.

З прийняттям Податкового кодексу України, далі - Кодексу, реформування в механізмах справляння місцевих податків і зборів відбулось по всім напрямам:

- уточнення повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та їх адміністрування;

- скорочено перелік місцевих податків і зборів з 14 до 5;

- вдосконалено елементи оподаткування по місцевим податкам і зборам;

- визначено статус податкового агента та його відповідальність за стягнення місцевих податків і зборів;

- вдосконалено процедуру стягнення податкового боргу по місцевим податкам і зборам.

Переважна частина місцевих податків і зборів ( 4 із 5) переведена на сплату безпосередньо їх платником, а не податковим агентом як це було раніше. Відтепер через посередництво податкового агента сплачується лише туристичний збір. Це суттєве вдосконалення законодавства, яке значно спрощує адміністрування місцевих податків і зборів, позитивно впливає на податкову дисципліну платників податків і на надходження платежів до місцевих бюджетів.

Справляння місцевих податків і зборів має свої особливості, які пов’язані з повноваженнями органів місцевого самоврядування, далі - ОМС, щодо сплати місцевих податків і зборів.

До прийняття Кодексу та з урахуванням статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ОМС виконували такі функції:

- в межах своєї компетенції встановлювали види місцевих податків і зборів із передбачених законодавством;

- визначали порядок сплати місцевих податків і зборів;

- мали право запроваджувати пільгові податкові ставки;

- мали право скасовувати окремі місцеві податки і збори (крім обов’язкових, передбачених для застосування на всій території);

- звільняти від сплати місцевих податків і зборів певні категорії платників податків;

- надавати відстрочку у сплаті місцевих податків і зборів;

- визначати порядок перерахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів;

- законодавством було зобов’язано платників сплачувати місцеві податки і збори тільки після прийняття рішення ОМС про впровадження платежу і тільки після набрання чинності такого рішення.

Зазначені повноваження не були регламентовані за термінами їх виконання, що призводило до розширення пільгових умов оподаткування місцевими податками і зборами, вирішення питань оподаткування на користь окремих фізичних осіб, деформувало конкурентне середовище за територіальною ознакою та призводило до втрат бюджетних надходжень. Кодексом врегульовано питання щодо термінів, обсягів виконання ОМС своїх функцій та повноважень, а також впроваджено нові вимоги в частині адміністрування платежів, зокрема в частині надання ними необхідної інформації контролюючим органам.

Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Кодексу визначено, що до місцевих платежів належать податки і збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і місцевих рад у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Натомість визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про систему оподаткування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», в яких були виписані більш широкі повноваження ОМС в частині адміністрування місцевих податків і зборів. Отже, Кодексом, як єдиним уніфікованим податковим законом врегульовано механізм встановлення місцевих податків і зборів, тобто рішенням відповідних рад, але в межах переліку і граничних розмірів ставок, визначених Кодексом. Статтею 10 Кодексу визначено перелік місцевих податків і зборів.

Так, до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиний податок, а до місцевих зборів належить збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. Обов’язковими для справляння визначено податок на майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

На відміну від попередньої редакції, Кодексом врегульовано порядок зарахування місцевих податків і зборів і визначено, що зарахування місцевих податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, а не за рішенням ОМС.

Статтею 12 визначено повноваження ОМС щодо справляння місцевих податків і зборів. Зокрема такі питання як перелік платників, об’єкт оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок подання податкової звітності, віднесено виключно до компетенції Верховної Ради України, в тому числі встановлення податкових пільг та порядок їх застосування.

До компетенції сільських, селищних, міських рад (пункт 12.3, 12.4

статті 12, статті 100 Кодексу) віднесено:

- встановлення місцевих податків і зборів;

- встановлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених законодавчими актами;

- визначення переліку податкових агентів під час справляння туристичного збору;

- надання відстрочок та розстрочок грошового зобов’язання чи податкового боргу.

Водночас регламентовано процедуру встановлення ОМС місцевих податків і зборів. Зокрема зобов’язано ОМС при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків і зборів обов’язково визначати елементи оподаткування (стаття 7 Кодексу) з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХП цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Зазначене обмежує можливості довільного трактування ОМС звітного періоду, строків сплати, бази оподаткування та встановлення податкових пільг.

Кодексом зобов’язано ОМС свої рішення про встановлення місцевих податків і зборів офіційно оприлюднювати до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків і зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Ця норма прописана з метою упередження випадків, коли ОМС затягували прийняття відповідних рішень про встановлення місцевих податків і зборів і на цій підставі вказані платежі не запроваджувались взагалі або запроваджувались в кінці бюджетного року, внаслідок чого бюджет недотримував необхідні суми до бюджету, а платники місцевих податків і зборів необгрунтовано користувались податковими звільненнями.

В підпункті 12.3.5 статті 12 Кодексу підкреслено, що у разі, якщо сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків чи зборів, які є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки і збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків і зборів. На жаль це правило не стосується туристичного збору та збору за місця паркування транспортних засобів, введення в дію яких, належить до виключної компетенції ОМС.

Згідно з підпунктом 12.3.7 статті 12 Кодексу суттєво обмежено права ОМС щодо застосування податкових пільг. Зокрема не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних та фізичних осіб- підприємців та фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.

Відповідно до пункту 30.5 статті 30 Кодексу визначено, що податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції, виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та ОМС, прийнятими відповідно до вимог цього Кодексу. Тобто пріоретити у встановлені податкових пільг надано Кодексу або Верховній Раді України.

В порівнянні з ОМС, Врховна Рада Автономної Республіки Крим має трохи ширші права щодо надання податкових пільг. Зокрема, згідно з підпунктом 12.2.3. статті 12 Кодексу до її повноважень належить визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України. Слід нагадати, що раніше, до прийняття Кодексу такими правами були наділені всі ОМС. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251, який втратив чинність з прийняттям Кодексу, було встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

- об’єкти оподаткування (підпункт 72.1.2.1);

- результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю (підпункт 72.1.2.2);

- інформація, що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), яка подається платником податку до ОМС ( підпункт 72.1.2.3);

- при встановленні ОМС ставки місцевих податків і зборів та надані такими органами податкових пільг (підпункт 72.1.2.4);

- про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності (підпункт 72.1.2.5);

- експортно-імпортні операції платників податків (підпункт 72.1.2.6).

Вказана інформація надається відповідно до вимог статті 73 Кодексу ОМС періодично або на окремий письмовий запит податкової служби. Зокрема, вищенаведена інформація надається періодично, а стосовно даних про базу оподаткування, дозволи, ліцензії, патенти, тощо надається щомісячно, протягом 10 календарних днів, що настає за звітним; інформація що міститься в звітних документах платників податків надається ОМС протягом 10 календарних днів з дня її подання відповідному органу ОМС; інформація щодо встановлення податків та пільг надається не пізніше 10 календарних днів з дати набрання чинності відповідного рішення ОМС. У разі отримання запиту від податкових органів інформація надається ОМС протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту.

На підставі отриманої інформації та статті 80 Кодексу у податкових органів виникає право на фактичну перевірку, що значно розширює повноваження контролюючих органів в частині виявлення порушень податкового законодавства. Під поняттям фактичної перевірки (стаття 80) розуміють перевірку, що здійснюється без попередження платника податків (особи) та на підставі наявності хочаб однієї з підстав, наведених в пункті 80.2 статті 80 Кодексу. Зокрема, стосовно співпраці ОМС з контролюючими органами підставою для проведення фактичної перевірки може бути інформація, отримана від ОМСв частині:

- що свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства. Зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на податкову службу, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту;

- інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичними особами підприємницької діяльності без державної інформації.

В Кодексі не визначено джерела отримання ОМС зазначеної інформації, тобто така інформації може бути сформована ними виходячи із заяв, жалоб, інших звернень громадян, організацій чи установ. Розстрочення або відстрочення суми грошових зобов’язань або податкового боргу до бюджету по місцевих податкам і зборам в межах бюджетного року відбувається на підставі рішення керівника податного органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади до бюджету якого зараховано такі місцеві податки і збори (підпункт 100.8 статті 100 Кодексу).

Водночас слід відмітити, що поза увагою Кодексу залишились питання відповідальності ОМС за порушення вимог, установлених цим Кодексом, зокрема в частині обміну необхідною інформацією, що негативно впливатиме на стан адміністрування місцевих податків і зборів.

ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ

Зміни, що відбулись в податковому законодавстві скасували неефективні місцеві податки і збори, врегулювали порядок їх встановлення, значно спростили систему адміністрування місцевих податків. Водночас відбулось впорядкування повноважень ОМС в частині встановлення та адміністрування місцевих податків і зборів в сторону обмеження довільного трактування цими органами порядку адміністрування місцевих податків і зборів, а також врегульовано взаємодію ОМС з контролюючими органами. Зазначені заходи можуть позитивно вплинути на поповнення доходної частини місцевих бюджетів.