Глава 5. Проблема оцінки достовірності свідчень. Критерії оцінки достовірності заяви дитини

Для перевірки достовірності свідчень дорослих інколи їх допитують з одних і тих самих питань неодноразово. Стосовно неповнолітніх це вважається неправильним, особливо коли йдеться про злочини проти статевої недоторканості, домашнього та насильства, злочинів, у скоєнні яких підозрюють родичів неповнолітнього (таких близько ³4 від загалу).

Питання, які буде ставити дитині психолог, треба наперед обговорити з дізнавачем та слідчим, узгодити із законними представниками дитини, які можуть спостерігати за допитом через дзеркало Гезелла чи на моніторі, висловлювати свої зауваження.

Під час допиту слід уникати обговорення емоційних стосунків дитини з іншими людьми, її ставлення до подій. Значно важливіше - з’ясувати факти. Обмежений словниковий запас дитини й відсутність у ньому слів, якими можна описати дії, що можуть тлумачитися як розбещення, зумовлюють доцільність просити дитину продемонструвати події за допомогою ляльок, зокрема анатомічно точних, із означеними статевими органами, анатомічно точних малюнків роздягнутих людей. Якщо дитина вживає слова-емфінізми («дядя торкався мого краника», «тітонька намагалася засунути пальчик в мою нірку»), то слід її попросити показати на іграшці, як це було. Відеозапис добре доповнює й наочно пояснює текст протоколу, який адвокат може тлумачити на користь підозрюваного).

У 1950-х рр. німецький судовий психолог У.Ундойч розробив ряд критеріїв, які стали відомі як гіпотеза Ундойча. Ця гіпотеза стверджує, що заяви про події, які насправді відбулися, відрізняються за своїм змістом і якістю від заяв, заснованих на фантазії, вигадках чи примушуванні до обману.

Згодом М. Стеллер і Г. Кьонкен запропонували конкретні критерії для оцінки змісту заяви^{[11] [12]}. Наявність визначених критеріїв буде означати, що події насправді відбулися, протее відсутність таких критеріїв не обов’язково означає, що твердження не правдиві. Необхідно взяти до уваги вік та рівень розвитку дитини.