Принципи митного права

Специфіка галузі митного права полягає й у його принципах, які поділяються на загальні і спеціальні.

Загальними принципами митного права є:

Законність - зазначений принцип є загальним принципом діяльності всіх осіб, державних органів, і заснований на ст.

5 органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Він має два прояви: функціональний стосовно певного виду діяльності та правовий — як загально правовий принцип побудови й регулювання суспільних відносин окремими галузями права.

Рівноправність - є однією із характеристик демократичного суспільства. Згідно зі ст. 24 Конституції України «громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом». Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначений принцип полягає у такому: 1) рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 2) забороні будь-яких, крім передбачених законами, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; 3) неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Розподіл влад - існування і функціонування трьох гілок влади відображається і на правовому регулюванні митної справи в Україні. Верховна Рада України як законодавчий орган приймає закони, спрямовані на регулювання відносин у сфері митної справи, зокрема.

Відповідно до МКУ регулювання митної справи здійснюють вищі органи державної влади та управління. При цьому основні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розміри мита та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит котрих через територію України заборонено, визначаються Верховною Радою України.

До компетенції КМ України відповідно до ст. 106 Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» відноситься: забезпечення здійснення митної політики відповідно до чинного законодавства України; встановлення розмірів митних зборів та плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у передбачених чинним законодавством України випадках; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій стосовно системи митних органів.

Галузевим, спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державна фіскальна служба України (ДФСУ). Згідно з п. 1 Положення про Державну фіскальні службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014р. № 236, ДФСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальноообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

При регулюванні митної справи враховуються її міжнародні стандарти і практика, зобов’язання України в зовнішньоекономічній сфері, потреби забезпечення законних прав та інтересів громадян і розвитку економіки;

У рамках судової влади вирішуються митні спори, притягуються до адміністративної і кримінальної відповідальності винні особи.

Поєднання публічних і приватних інтересів - переслідуючи публічні цілі (формування доходної частини бюджетної системи, посилення боротьби з неправомірними діяннями у сфері митної справи), органи державної влади повинні орієнтуватися і на приватноправові начала. У сучасних умовах пріоритетними напрямками діяльності митних органів є сприяння розвитку зовнішньої торгівлі, прискорення товарообміну, уніфікація митних процедур. Це свідчить про намагання держави досягнути оптимального балансу між

6 публічними і приватними інтересами, що дозволить досягнути максимальної ефективності діяльності органів доходів і зборів України.

Характерні риси митного права виражені й у його специфічних принципах, які закріплені у ст. 8 Митного кодексу України, зокрема:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності;

7) додержання прав та інтересів, що охороняються законом, осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин.

Виключна юрисдикція України на її митній території проявляється у тому, що Україна відповідно до міжнародно-правових стандартів та потреб самостійно визначає свою митну політику й послідовно проводить її у національному законодавстві і практичній діяльності митних органів. Митне регулювання на території України здійснюється відповідно до Митного Кодексу України, інших законів країни та міжнародних договорів. Україна вправі вступати в митні союзи з іншими державами та брати участь у діяльності міжнародних організацій з митної справи.

Виключна компетенція митних органів щодо здійснення митної політики виявляється у наявності власної митної системи, власних митних органів, встановленні засад їх взаємодії з іншими державними органами.

Діяльність як митних органів, так і підконтрольних їм суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, які переміщають товари через митний кордон України) повинні здійснюватись у повній відповідності положенням Конституції України, Митного кодексу України, інших законів, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України відображає загальноприйняті у світі режими і національні особливості, які поступово зближуються.

Принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, по суті, є відображенням вимог ст. 3 Конституції України і повинен мати пріоритет над іншими, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Митна політика та митна справа є відкритою. Але у той же час не всі чисто професійні аспекти діяльності митних органів повинні стати загальнодоступними. Митні органи інформують громадськість про свою діяльність та її наслідки, виявлені порушення та прийняті щодо них міри тощо.

4.