Поняття митного регулювання і митного законодавства

Прийняття в 2012 році третього Митного кодексу України вивело сферу митного регулювання на інший, якісно новий рівень.

З нормативної точки зору цей рівень можна охарактеризувати кодифікацією значної кількості положень підзаконних нормативних атів, які визначали статус учасників митних

правовідносин.

Орієнтація на світові стандарти проведення митних процедур (Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур) змінила концепцію митного регулювання у бік сприяння здійсненню зовнішньоекономічних операцій.

Однак пріоритети в митному регулюванні полягають не лише у створенні сприятливих умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності, але й у забезпеченні державних інтересів. Змістом державного інтересу у цій справі є митні інтереси і митна безпека. Згідно із ст. 6 Митного кодексу України митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи. Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України.

Таким чином, митне регулювання - це діяльність щодо встановлення порядку і правил, дотримуючись яких особи реалізують своє право на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що передбачає створення сприятливих умов (митних правил) для переміщення товарів і транспортних засобів, які б базувались на врахуванні інтересів держави.

Іншими словами, митне регулювання - це не самі митні правила, а діяльність, пов'язана із їх встановленням, зміною, внесенням необхідних доповнень чи відміна окремих із них.

Згідно із п. 9 ст. 92 Конституції України правове регулювання митної справи здійснюється виключно законами України. Відповідно воно віднесено до компетенції Верховної Ради України і Президента України.

До митних правил і до компетенції з їх прийняття і закріплення в конкретних документах, а також порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних органів і посадових осіб, які здійснюють безпосередній контроль за дотриманням митних правил, відносять предмет регулювання митного законодавства.

При цьому предметом митного регулювання є не лише митні правила, й інші аспекти відносин, які виникають у сфері митної справи, але й саме правове регулювання, яке здійснюється у відповідності із митним законодавством. Тобто митне регулювання породжує, перш за все, правила для власного існування, метою якого служить встановлення порядку і правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Митне законодавство не відгороджене від інших галузей права чіткими межами, але разом із тим не намагається дублювати регулювання питань, пов'язаних із окремими аспектами ввезення і вивезення товарів. Навпаки, перебуваючи у тісному взаємозв'язку, допускає посилання до суміжних галузей права (наприклад, податкового). Так, згідно із ч. 2 ст. 1 МКУ відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом, Податковим кодексом та іншими законами України з питань оподаткування.

Митне законодавство можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. Зміст митного законодавства у вузькому розумінні полягає у наявності сукупності законів, які регулюють відносини у сфері митної справи, у тому числі відносини щодо встановлення порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відносини, які виникають у процесі митного оформлення і митного контролю, оскарження актів, дій (бездіяльності митних органів і їх посадових осіб), а також відносини щодо встановлення і застосування митних режимів, встановлення, введення і стягування митних платежів. До таких законів відноситься Конституція України, Митний кодекс України та інші закони, які регулюють зазначені відносини.

У широкому розумінні митне законодавство включає у себе й інші документи (окрім законів), передбачаючи можливість регулювання окремих питань переміщення товарів через митний кордон України указами Президента, постановами і розпорядженнями КМУ, а також нормативними актами міністерства доходів і зборів.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 1 МКУ можна визначити такі рівні правового регулювання державної митної справи:

1) акти митного законодавства (МКУ й інші закони, які регулюють зазначені питання);

2) інші нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови і розпорядження КМУ);

3) підзаконні акти інших органів виконавчої влади (листи, накази).

3.