Форми державного управління інвестиційною діяльністю

Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. У сфері управління інвестиційною діяльністю можна виділити загальні та спеціальні форми державного управління інвестиційною діяльністю.

Форми управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань. Форми управлінської діяльності визначаються характером відносин у сфері управління інвестиційною діяльністю. Вони складаються в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності уповноважених органів виконавчої влади. Управлінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії призводять до юридичних наслідків, інші не призводять.

При здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю застосовуються правові та неправові форми. Правові форми - це діяльність органів управління, пов'язана з виданням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, тобто зумовлюють виникнення, зміну або припинення відповідних інвестиційних правовідносин між суб'єктом і об'єктом управління. Під час практичного виконання завдань, покладених на апарат управління, вони реалізують розпорядчі повноваження, змістом яких є виконання вимог закону і організація застосування правових норм, а в передбачених законом випадках здійснюють адміністративну юрисдикцію. Здійснення виконавчої влади у правовій формі є виразом того, що повноваження, якими наділено управлінські органи, мають державно- владний характер з точно визначеним способом їх втілення в життя шляхом видання юридичних актів.

Чинним законодавством передбачені такі форми державного управління інвестиційною діяльністю, як:

- законодавча (прийняття актів інвестиційного законодавства);

- дозвільна (видача ліцензій та дозволів на здійснення певних видів інвестиційної діяльності);

- реєстраційна (реєстрація суб'єктів інвестиційної діяльності);

- контрольна (контроль за дотриманням суб'єктами інвестиційної діяльності приписів чинних нормативних актів, стандартів; за достовірністю інформації, що надається суб'єктами інвестиційної діяльності та щодо зазначених суб'єктів; за діяльністю суб'єктів);

- обмежувальна (заборона чи зупинення на певний строк здійснення інвестиційної діяльності або окремих її видів);

- захисна (створення системи захисту прав інвесторів та відновлення їх попереднього стану, що мав місце до порушення їхніх прав) та інші форми.

Певна частина діяльності виконавчої влади не втілюється в правову форму, не пов'язана з виданням правових актів та здійсненням юридичне значущих дій, тобто не породжує, не

змінює та не припиняє інвестиційних і пов'язаних із ними правовідносин. Ця частина діяльності виконавчої влади є не правовою, а є організаційною формою, тобто неправовою, яка безпосередньо не викликає юридичних наслідків. Ця форма передбачає такі дії, як інструктування, проведення нарад, контроль, інспектування, добір та розстановка кадрів тощо. Як правило, неправові форми є підставою для наступного здійснення виконавчою владою дій юридичного характеру. Але вони можуть виникати і після правових форм. Незважаючи на те що неправові форми управлінської діяльності пов'язані з правом, у загальному вигляді вони є опосередкованими, їх здійснення базується на правовій основі шляхом встановлення загальної процедури, у них також визначаються повноваження суб'єктів управління на їх здійснення. Неправові форми пов'язані з компетенцією органу виконавчої влади та його державно-владними повноваженнями, і цей орган реалізує свої повноваження не тільки шляхом видання нормативно-правових актів, а й шляхом проведення різних організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних дій.

Таким чином, до не правових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, спрямованих на впорядкування інвестиційного процесу. Вони застосовуються при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю, оскільки при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативно-правових актів, а частина питань вирішується в організаційному порядку.

Спеціальні форми державного управління інвестиційною діяльністю визначаються специфікою об'єкта управління, оскільки він потребує поєднання різних форм управління та їх комплексного застосування. Ці форми поділяють на дві групи. До першої групи слід віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі емісії цінних паперів під конкретні проекти з метою широкого залучення коштів підприємств і населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній і кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися до України в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши нормотворчу практику в Україні, можна зазначити, що подальший розвиток форм управлінської діяльності в галузі інвестування характеризується посиленням правового впливу на суспільні відносини, що виникають при іноземному інвестуванні, більш тісним поєднанням правових і неправових форм управління при розширенні діапазону дії правових норм. Про це свідчить динаміка розвитку інвестиційного законодавства, але воно деякою мірою є складним і суперечливим[129].

11.4.