§ 2. Ознаки суб'єктів господарювання

Таким чином, основним суб'єктом господарського права є суб'єкти господарювання: громадяни — підприємці і юридичні особи. їхні ознаки можна узагальнити:

А. Безпосереднє здійснення господарської діяльності, тобто ви­робництво продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.

Б. Організаційно-правова форма, у якій здійснюється госпо­дарська діяльність, тобто передбачене чинним законодавством України зовнішнє вираження організаційної структури суб'єкта господарювання, що реалізується в конкретному виді підприємства, господарського об'єднання, неприбуткової або іншої організації, що володіють правами юридичної особи, або певному виді відособленого підрозділу, здійсненні господарської діяльності громадянином без утворення юридичної особи.

Перелік організаційно-правових форм юридичних осіб не ви­значається яким-небудь одним законодавчим актом. Водночас, органами статистики узагальнено використання тієї або іншої організаційно-правової форми юридичної особи. У юридичних осіб — суб'єктів господарювання організаційна форма відображаєть­ся на внутрішній структурі керування господарською діяльністю, а також у розподілі на внутрішньогосподарські підрозділи й органи управління (колегіальні або одноособові).

Для громадянина — підприємця наявність внутрішньої орга­нізаційної структури законодавством не передбачається, однак у ГК говориться про здійснення ним господарської діяльності в організаційно-правовій формі без створення юридичної особи. Така організаційно-правова форма підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію такого суб'єкта. Крім того, не можна ви­ключати ситуацію, у якій залучені громадянином — підприємцем наймані робітники, які організовані у відділи або іншим способом структуровані, що знаходить відображення в локальних актах та­кого підприємця.

В. Володіння відокремленим майном означає, що самостійна господарська діяльність для досягнення економічних, соціальних й інших результатів вимагає наявності у суб'єкта господарювання необхідного для цього майна.

Форми майна, закріпленого за юридичними особами, можуть бути різними. На праві власності — для господарчих товариств, приватних підприємців і кооперативів. На праві господарського відання — для приватних, комунальних і державних підприємств. На праві оперативного управління — для установ і казенних підпри­ємств. На праві оренди — для орендних підприємств. Незалежно від того, на якій правовій підставі закріплене майно за суб'єктом госпо­дарювання, досягається мета майнової відособленості, як необхідна передумова самостійної участі кожного суб'єкта господарювання в безпосередній господарській діяльності й управління нею.

Реалізація господарської компетенції як ознака суб'єкта господарювання означає засновану на законі можливість цього суб'єкта від свого імені здійснювати господарські права й обов'язки. Без сукупності господарських прав та обов'язків суб'єкт господа­рювання не зможе виконувати покладені на нього функції й вирі­шувати поставлені завдання. Суб'єкт господарювання самостійно виступає в господарських правовідносинах через свої органи й представників. Повноваження органів юридичної особи (керівни­ка) закріплюється в установчих документах (ст.92 ЦК України й ст. 65 ГК України). Цими повноваженнями може бути наділена інша особа, чиє право діяти в інтересах суб'єкта господарювання оформлено відповідною довіреністю.

При цьому господарські права й обов'язки розподіляються на два види: а) якими суб'єкт господарювання володіє в силу закону, і б) які прямо законом не передбачені. До перших належить, напри­клад, право на відшкодування збитків, заподіяних господарським правопорушенням (ст. 224 ГК України). До других, наприклад, оперативно-господарські санкції, не передбачені в законі, але за­кріплені в господарському договорі (ч. 2 ст. 236 ГК України).

Д. Самостійна відповідальність за своїми зобов'язаннями.

При порушенні господарських договорів, правил здійснення господарської діяльності, організаційних та інших обов'язків до суб'єктів господарювання застосовуються заходи господарсько- правової відповідальності.

За загальним правилом суб'єкти господарювання несуть само­стійну відповідальність за господарські правопорушення. Але мож­ливі й винятки. Наприклад, казенні підприємства несуть відпові­дальність у межах належних їм коштів. Борги, що їх перевищують, покладаються на державу в особі органів, до сфери управління яких належить підприємство (ст. 77 ГК України).

У господарсько-правовій літературі й ст. 55 ГК України вказу­ється на наявність ще однієї ознаки суб'єкта господарювання — легальності (легітимності) його діяльності, тобто його реєстрації у встановленому законом порядку. Водночас така ознака цілком може бути визнана необхідним елементом наділення суб'єкта господарю­вання організаційно-правовою формою й відокремленим майном.