§ 2. Правове регулювання використання вод

Право водокористування являс собою право конкретного суб’єкта користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об’єктом у межах, передбачених водним законодавством.

Право водокористування можна розглядати у вузькому і широкому значенні. Воно може виступати як суб’єктивне право, яке включає ряд правомочностей, і як правовий інститут, що охоплює принципи водокористування та права і обов’язки водокористувачів. У процесі фактичної реалізації суб’єктивного права виникає водне правовідношення. Право водокористування посідає одне з центральних місць, враховуючи, що води надаються державою тільки в користування (ст. 6 BK України). Тому будь-яка господарська та інша діяльність суб’єктів повинна здійснюватися в межах норм права, встановлених державою.

Право водокористування має відповідні об’єкти, під якими розуміють сформовані природою або створені штучно елементи довкілля, де зосереджуються води (ст. 1 BK України).

Об’єктом права виступає найчастіше відокремлена ділянка водного об’єкта, надана конкретному водокористувачу в користування для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місцерозташування і розміри водного об’єкта. Особливістю водних об’єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів. До об’єктів права водокористування не належать води, які знаходяться в атмосфері, грунті, вода у живих тканинах, а також вода.

відокремлена від природного середовища.

Конкретний перелік водних об’єктів наведено у ст. 3 BK України, а саме: поверхневі води: природні водойоми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойоми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. При цьому такий водний об’єкт, як річки, у свою чергу, підрозділяється на великі, середні і малі (ст. 79 BK України).

Залежно від правового режиму водні об’єкти поділяються на водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення (ст. 5 BK України). До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелами централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосхови- ша, річки, канали), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категоріїлікувальних. До воднихоб’єктів місцевого значення належать поверхневі води, що розташовані і використовуються в межах однієї області і не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Цей поділ зумовлює особливості правового регулювання їх використання.

За своїми природними характеристиками водні об’єкти класифікуються на поверхневі і підземні; на штучні і природні. 3 урахуванням державно-правового статусу водні об’єкти поділяються на внутрішні та територіальні. Перші розташовані в межах державних кордонів, другі — це прибережні морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з’єднують відповідні точки.

Суб’єктами права водокористування можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України,атакож іноземні юридичні • фізичні особи та особи без громадянства (ст.

мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, та вторинних—таких, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

У сучасних умовах для права водокористування характерна платність. Умови платності за використання водних об’єктів (їх частин) визначаються насамперед BK України та Податковим кодексом України та конкретизуються у відповідних нормативних актах.

Види права водокористування. Класифікація права водокористування за видами здійснюється на підставі різних ознак: цільового призначення; суб’єктного складу; строків здійснення права; умов надання водних об’єктів у користування та ін. Головною класифікаційною ознакою поділу права водокористування на види є їх цільове використання. Згідно з BK України (розд. III) розрізняють такі види користування водами: для задоволення питних і господарсько-побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення, сільськогосподарських, промислових, гідроенергетичних, транспортних, рибогосподарських, скидання зворотних вод та інших державних і громадських потреб.

B основу цільового використання вод покладено принцип раціонального, економного водокористування з урахуванням екологічних вимог.

Пріоритетним серед них є користування водними об’єктами для питних і побутових потреб населення та для інших господарсько- побутових потреб. Якість води повинна відповідати встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування та санітарним нормам (гл. 8 BK України). Це водокористування здійснюється в порядку централізованого і нецентралізованого водопостачання.

Особливе місце належить підземним водам питної якості. Ці води використовуються насамперед для задоволення потреб питного і по-

бутового водопостачання, а також харчової промисловості та тваринництва (_СХ 61 BK України). Використання їх в інших цілях, як правило, не допускається.

Самостійним видом є використання водних об’єктів, які віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних і включені до спеціального переліку¹. Такі водні об’єкти використовуються виключно в оздоровчих і лікувальних цілях. У них заборонено скидати зворотні води, і на ці водні об’єкти встановлено особливий охоронний порядок.

Користування водними об’єктами для відпочинку і спорту здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування. Води для цих цілей використовуються в місцях, визначених відповідними радами у порядку, встановленому законодавством. За наявності підстав це право водокористування може бути заборонено або обмежено (ст. 45 BK України).

Користування водними об’єктами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування (ст. 65 BK України). Зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

Одним із цільових видів є спеціальне водокористування для потреб промисловості і гідроенергетики. Водокористувачі зобов’язані Додержуватися встановлених умов цього водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів до скорочення витрат води, до припинення скидання стічних вод шляхом вдосконалення технологій

виробництва і схем водопостачання (застосування безводних технологічних процесів, повітряного охолодження, зворотного водопостачання та інші).

Специфічним видом є користування водними об’єктами для потреб водного транспорту', яке здійснюється на судноплавних водних об’єктах, внутрішніх (морських), територіальних водах, що є водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли є повна або часткова заборона. Порядок віднесення вну трішніх водних шляхів до категорії судноплавних затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 67 BK України)¹. Користування водними об’єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням встановлених правил.

До своєрідного виду належить використання водних об’єктів для потреб рибного та мисливського господарства, що має певні особливості. Так, на водних об’єктах, які використовуються для ведення рибного господарства, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах водного промислу, якщо цей водний об’єкт має значення для відтворення запасів риби та в інших випадках. Окрім того, Кабінетом Міністрів України (Постанова від 22 травня 1996 року) затверджено спеціальний Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів або їх частин^{[87] [88].}

Проведення гідромеліоративних робіт там, де є хутрові звірі, а також промисловий вилов риби в тих місцях, де розводять бобрів та хохуль, здійснюється за погодженням з державними органами мисливського і рибного господарства.

Інші питання користування водами для потреб рибного та мисливського господарства регулюються Законом України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ» та іншими нормативними актами.

Залежно від технічних умов водокористування поділяється на загальне і спеціальне. У порядку загального водокористування громадяни, наприклад, мають право користуватися водними об’єктами (купатися, плавати на човнах, здійснювати забір води без застосування споруд або технічних пристроїв та ін.) безкоштовно, без дозволів та без закріплення водних об’єктів за конкретними особами. Юридичні особи в гіевних випадках також використовують водні об'єкти в порядку загального водокористування. У випадках, передбачених законодавством, загальне водокористування може бути обмежене (ст. 47 BK України) і органи місцевогосамоврядування зобов’язані сповістити населення про встановлені ними правила.

Законодавством передбачається спеціальне водокористування — забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скид забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скид забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Суб’єктами цього водокористування є як фізичні, так і юридичні особи. Це водокористування здійснюється на підставі дозволів, які видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями — у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями — у разі використання води водних об’єктів місцевого значення. Спеціальне водокористування є платним.

Разом з тим водне законодавство передбачає окремі різновиди використання, які не належать до спеціального: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних), подача(перекачка) води водокористувачам у маловодні регіони; використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт, якщо вони виконуються без забору води та скидання стічних вод, та інше (ч. 3 ст. 48 BK України).

За строками здійснення право користування водами поділяється на безстрокове та строкове. При безстроковому (постійному) строк користування водами не встановлюється. При строковому встановлюється строк, а саме: короткостроковий (до 3 років) і довгостроковий (від 3 до 25 років). Законодавством за необхідності передбачається подовження строку водокористування на період відповідного строку короткострокового або довгострокового користування.

Використання водних об’єктів можливе і на умовах оренди (ст. 51 BK України). Передача орендарем права на оренду водного об’єкта або його частини іншим суб’єктам ведення господарства забороняється. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором. Водокористувачі (орендарі) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому BK України.

Первинне та вторинне водокористування є також видами права водокористування. Первинне водокористування здійснюється водокористувачами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинне ж водокористування здійснюється водокористувачами, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Серед видів користування водами слід виокремити платні та безплатні. Безплатними видами є загальне водокористування (ст. 47 BK України), користування водними об’єктами для потреб повітряного транспорту (ст. 53 BK України). Платним є передусім спеціальне водокористування. Слід зазначити, що здійснюється вказаний вид збору з метою стимулювання забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Підстави виникнення права водокористування. Право водокористування виникає за наявності певних юридичних фактів (дій, подій), які здійснюються суб’єктами даного права або відповідними органами в межах своєї компетенції або виникають через природні умови. Підставою для виникнення права загального водокористування є правомірні дії суб’єкта, передбачені водним законодавством. Це право реалізується як на об’єктах загального користування, так і на водних об’єктах, наданих у відокремлене користування. Як зазначено в ст. 47 BK України, на водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається наумовах, які встановлені водокористувачем за погодженням з органом, що надав водний об’єкт в оренду. B обов’язки водокористувача, який користується водним об’єктом на умовах оренди, входить повідомлення населення про умови або про заборону загального водокористування на даному водному об’єкті. Якщо ж такі умови водокористувачем або відповідною радою не встановлені, то

загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Можливе обмеження права загального водокористування. Так, з метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої _вЛади, шо реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя насе- лення, обласних, Київської, Севастопольської міськихдержавних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих иа їх території.

Підставою виникнення права спеціального водокористуванняєдо- звіл, який видається відповідними державними органами: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями — у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями — у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.

Видача дозволів на спеціальне водокористування пов’язується з обов’язковим їх погодженням з компетентними державними органами залежно від виду водних об’єктів. Наприклад, видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюється на підставі клопотання (заяви) водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а натерито- Рп Автономної Республіки Крим — органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, — в разі ^використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої ^ВЛаДи, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, — в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує дер. жавну політику у сфері охорони здоров’я, — в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок по- годження і видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України¹. Виданий дозвіл наспеціаль- не водокористування розглядається як офіційний документ, що дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам на користування конкретними водними об’єктами в межах встановлених лімітів. Рішення про погодження клопотання (заяви) про видачу дозволу на спеціальне водокористування, а також про видачу цього дозволу повинно бути прийнято відповідним державним органом у місячний строк.

При видачі дозволів встановлюються строки водокористування в порядку, передбаченому ст. 50 BK України.

[снують деякі особливості виникнення права водокористування на умовах оренди (ст. 51 BK України). Водні об’єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, які розташовані в басейнах рік загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам на умовах оренди тільки в таких випадках: для риборозведення; для виробництва сільськогосподарської і промислової продукції; у лікувальних та оздоровчих цілях. Слід зазначити, що водні об’єкти загальнодержавного значення також можуть надаватися в оренду.

Орендодавцями в таких правовідносинах є: при наданні водних об’єктів місцевого значення — Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради; водних об’єктів загальнодержавного значення — Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Орендарями зазначених правовідносин виступають підприємства, установи, організації і громадяни України та іноземні юридичні і фізичні особи. Підставою виникнення права водокористування на умовах оренди є договір між орендодавцем і орендарем, погоджений з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природ- _н0го середовища, а договір, укладений органом виконавчої влади Двтономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Договори, що укладаються Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами.

ГІередача орендарем права на оренду водного об’єкта (його частини) іншим суб’єктам ведення господарства забороняється (ч. 2 ст. 51 BK України).

Первинне водокористування (тобто користування суб’єктами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води), якщо воно є спеціальним, також здійснюється на підставі дозволу, виданого відповідним компетентним органом. Вторинне водокористування здійснюється на умовах, встановлених угодою між вторинним і первинним водокористувачами.

Скид вторинним водокористувачем вод у водні об’єкти здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Права та обов’язки водокористувачів. Оскільки право водокористування розглядається і як правовий інститут, водокористувачі володіють певними правами і обов’язками. Перелік прав і обов’язків закріплено як у BK України, так і в інших нормативних актах.

Розрізняють загальні права та обов’язки, які поширюються на всіх або на велику групу водокористувачів, та особливі, які стосуються тільки суб’єктів, котрі здійснюють конкретний вид водокористування. Загальні права та обов’язки містяться переважно в кодексах, а специфічні, особливі права та обов'язки (у першу чергу обов’язки) зосереджені і в кодексах, і в підзаконних нормативних актах — інструкціях, правилах, положеннях¹. I оскільки нині широко використовується договірна форма водокористування, то права і обов’язки можуть бути передбачені і вдоговорах на водокористування.

Права та обов’язки водокористувачів різноманітні. Основним правом водокористування є право користування водними об’єктами за Цільовим призначенням (це право є одночасно і обов’язком водокористувачів). Згідно з BK України (ст. 43) встановлені такі права водокористувачів: здійснювати загальне, спеціальне водокористування;

¹ Право природопользования в CCCP [Текст]. - M., 1990. - C. 53.

користуватися водними об’єктами на умовах оренди; вимагати відІ власника водного об’єкта або водопровідної системи підтримання на-1 лежної якості води заумовами водокористування; споруджувати гідро*Г технічні та інші водогосподарські об’єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; передавати в користування воду іншим водокористувачам ? на визначенихумовах; здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Це приблизний пере- ' зрошуваних угідь у встановленому порядку.

Усі водокористувачі повинні здійснювати свої права згідно з правовими приписами і не виходити за їх межі; обов’язки повинні виконуватися належним чином.

Підстави припинення права спеціального водокористування.

I Іраво водокористування може бути припинено повністю або частково у випадках, передбачених чинним законодавством. Підстави припинення права водокористування можна поділити на безумовні і умовні. До безумовних належать ті юридичні факти, з якими закон пов’язує обов'язкове припинення права водокористування (ст. 55 BK України). При умовних підставах припинення права водокористування передбачається можливість припинення права водокористування залежно від обставин, які потребують з’ясування. Так, здійснення права водокористування підприємствами, організаціями, установами і громадянами не відповідно до цільового призначення належить до умовних підстав припинення права водокористування.

Слід наголосити, що водне законодавство не передбачає підстав припинення права водокористування окремо для громадян і для підприємств, організацій і установ. Серед підстав припинення права водокористування слід розрізняти правомірні і протиправні юридичні факти. До правомірних належать: закінчення строку водокористування; якщо відпала потреба у водокористуванні; ліквідація підприємств,

установ чи організацій. До протиправних належать: порушення умо спеціального водокористування і охорони вод; систематичне невнеу сення збору в строки, визначені законодавством, за користування водними об’єктами тощо.

Водним законодавством встановлені спеціальні підстави припил нення права користування водами. До цього переліку підстав належать;: закінчення строку спеціального водокористування; якщо відпала потреба в спеціальному водокористуванні; ліквідація підприємств, установ чи організацій; передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам; визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; порушення умов спеціального водокористування та охорони вод; виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько- побутових потреб населення; систематичне невнесення збору в строки, визначені законодавством.

Водним законодавством передбачена також заборона користування водними об’єктами, яка є однією з форм припинення права водокористування. Заборона користування водним об’єктом може бути як повною, так і частковою. Так, встановлено, що користування водними об’єктами, які мають особливе державне значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій, може бути частково чи повністю заборонено у встановленому порядку.

Існує специфічний порядок припинення права спеціального водокористування. Зокрема, припинення здійснюється; за клопотанням водокористувача, якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні; за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у разі закінчення строку спеціального водокористування або ліквідації підприємства, установи чи організації; при передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам. За рішенням Кабінету Міністрів України, відповідних рад — при визнанні водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність, а також у разі виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення. Ha вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування: при порушенні правил спеціального водокористування та 202

охоро^ни вод; при систематичному невнесенні збору в строки, визначені законодавством. Однак припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на це водокористування. Припинення права водокористування тягне за собою і припинення усіх прав і обов’язків по використанню вод та їх охороні.

У процесі припинення права водокористування настають певні наслідки. Так, водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані припиненням права або зміною умов водокористування, за винятком випадків, коли припинення права або зміна його умов були здійснені з вини водокористувача або за його клопотанням. Порядок відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування¹, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року. Згідно з цим Порядком збитки відшкодовуються юридичними та фізичними особами, діїяких призвели до припинення права або погіршення умов спеціального водокористування. До таких дій, зокрема, належать: порушення ними правил спеціального водокористування та охорони вод, що спричиняє порушення прав, наданих іншим водокористувачам; порушення правил охорони і користування водами для потреб гідроенергетики, водного та повітряного транспорту, що спричиняє порушення прав, наданих іншим водокористувачам; передача водогосподарських споруд іншим водокористу вачам; визначення водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; дії, що спричинили погіршення умов першочергового задоволення питних та господарсько-побутових потреб, та ін. Слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. Ці збитки не відшкодовуються у випадках, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням.

Визначення розміру збитків, завданих водокористувачам, чиї права на спеціальне водокористування були припинені, а також збитків, завданих водокористувачам внаслідок зміни умов спеціального водокористування, здійснюється згідно з Методикою розрахунку збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування.

' ЗП України. - 1996. Ст. 136.