§ 3. Правове регулювання використання земель транспорту

Згідно зі ст. 11 Закону "Про транспорт" до земель транспорту належать землі, надані підприємствам і організаціям транспорту —

1 Відомості Верховної Ради України — 1998.

343

залізничного, водного (морського, річкового), автомобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а також трубопровідного, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ре­монту, вдосконалення і розвитку відповідних об'єктів.

Землями залізничного транспорту є землі, надані його під­приємствам і організаціям. До їх складу входять землі, що є смугою відведення залізниць. До них належать землі, надані під залізнич­не полотно, залізничні станції з усіма будівлями і спорудами енер­гетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і па­сажирського господарств та інші об'єкти, які створюються для об­слуговування залізничного транспорту. Основними нормативними актами, що регулюють правовий режим земель залізничного транс­порту, є ЗК, закони "Про транспорт" і "Про залізничний транс­порт" (від 4 липня 1996 р.)1, Статут залізниць України, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 4572, Правила технічної експлуатації залізниць України, затвер­джені наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 41 Р, а також Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затверджена Міністерством шляхів СРСР ЗО січня 1963 р.

Відповідно до проектів будівництва залізниць крім смуги відве­дення до складу земель залізничного транспорту можуть також включатися ділянки, що не прилягають безпосередньо до неї, але необхідні для обслуговування конкретної залізниці (кар'єри, щебе­неві та шпалопрокочувальні заводи, насосні станції, залізничні се­лища тощо). Для забезпечення у межах смуги відведення нормаль­ної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання і зв'язку, інших пристроїв й об'єктів залізничного транспорту, а та­кож у місцях, де існує небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селів, снігозанесень та інших небезпечних природних явищ, згідно зі ст.

Ширина охоронних зон визначається проектом. Ці зони не ви­лучаються зі складу земель, по яких вони проходять, але право ко­ристування ними обмежується в інтересах обслуговування залізниці. У межах охоронних зон забороняється: зводити будівлі і споруди; розробляти кар'єри; споруджувати лінії зв'язку, силові повітряні та кабельні мережі; влаштовувати дороги безпосередньо

1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 183. ! Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - С. 150. ' Там само. - 1997. - № 8. - С. 212.

344

під проводами і ближче трьох метрів від крайнього проводу для проїзду автомобілів висотою більше трьох метрів (кранів, екскава­торів тощо); землекористувачам без погодження з управлінням залізниці зводити капітальні будинки і споруди, а також закладати багаторічні насадження; у районах, де існує небезпека зсувів, ви­рубка лісу і чагарнику, розорювання ґрунту, влаштування доріг, зведення будівель і споруд, розведення городів, випасання худоби, здійснення земляних робіт, грабарських робіт, що можуть погірши­ти стійкість схилів.

Органи залізничного транспорту, у віданні яких знаходяться охоронні зони, зобов'язані відшкодовувати відповідним землекори­стувачам усі збитки, включаючи упущену вигоду, зумовлені вста­новленням цих зон. Умови використання охоронних зон землеко­ристувачами, по території яких вони проходять, а також вартість відшкодування збитків встановлюються на підставі договорів, що укладаються між сторонами.

Землі водного транспорту залежно від його виду поділяються на землі морського і річкового транспорту, правовий режим яких має деякі відмінності.

До земель морського транспорту належать землі, надані під морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзала­ми, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопор-тового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні спору­ди і засоби навігаційної обстановки; судноремонтні заводи, май­стерні, бази, склади, радіоцентри; службові та культурно-побутові будівлі та інші споруди, призначені для обслуговування морського транспорту.

До земель морського транспорту не належать території, наси­пані чи намиті в акваторії за кошти портів. Правовий режим вико­ристання цих земель визначається в основному ЗК, Законом "Про транспорт", Кодексом торговельного мореплавства України, Вод­ним кодексом, а також Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затвер­дженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269 (у редакції постанови від 29 березня 2002 р. № 431)1. Земельні ділянки для зазначених цілей надаються у власність, постійне користування та в оренду морським портам, судно­будівним і судноремонтним заводам, базам та іншим підприєм­ствам, які обслуговують потреби морського флоту і виступають суб'єктами права на землю. Розміри ділянок і умови користування ними визначаються проектною документацією і рішенням органів, які надали відповідні земельні ділянки.

Права і обов'язки землекористувачів встановлені статтями 90, 91, 95 і 96 ЗК, а також нормами спеціальних нормативних актів. Будівництво на території портів або на підходах до них об'єктів, що не відповідають цільовому призначенню зазначених земель, мож-

Офіщйний вісник України. — 2002. — № 14. — С. 168.

345

ливе лише за погодженням з адміністрацією портів, суднобудівних І судноремонтних заводів, баз І з органами управління морським транспортом

Землі річкового транспорту — це землі, надані під" порти, спеціалізовані причали, пристані й затони* з усіма технічними спо­рудами та устаткуванням, призначеними для обслуговування річко­вого транспорту, пасажирські вокзали, павільйони І причали, суд­ноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні спору­ди, службово-технічні будівлі, берегоукріплювальні споруди й на­садження, спеціальні насадження для вирощування деревини, у то­му числі дпової**, вузли зв'язку, радіоцентри та радіостанції, будівлі, берегові навігаційні знаки, судноверфі та Інші об'єкти, які забезпечують роботу річкового транспорту

Правовий режим земель річкового транспорту визначається ЗК, Водним кодексом, Статутом внутрішнього водного транспорту Со­юзу РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р № 180 (з наступними змінами І доповненнями), по­становою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р № 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" Зе­мельні дпянки для потреб річкового транспорту надаються у по­рядку, передбаченому главами 19 І 20 ЗК, у вчасність, постійне ко­ристування та в оренду річковим портам, суднобудівним І судноре­монтним заводам та Іншим суб'єктам їх права І обов'язки як зем­лекористувачів визначені стагтями 90, 91, 95 І 96 ЗК

Землі автомобільного транспорту поділяються на два види власне землі автомобільного транспорту І землі дорожнього госпо­дарства

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані під споруди та устаткування енергетичного, гаражного І паливорозда­вального господарств, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслугову­вання, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експе­диційні підприємства, авторемонтні заводи, бази та Інші об'єкти, які забезпечують роботу автомобільного транспорту

Землями дорожнього господарства є землі, надані під проїзну ча­стину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні спо­руди, підпірні стінки, смуги відведення І розташовані в їх межах Інші споруди та обладнання До складу цих земель входять також землі, які знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування авто­мобільних доріг (паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди І насадження, протилавинні та протисельові

* Затон — це природна або штучна річкова акваторія для відстою та ремонту суден захищена від течи та льодоходу

** Ділова деревина — це частини ствопу дерева певних розмірів та якості які є кінцевим продуктом лісозаготівельного виробництва або використовуються як напівфа брикати для подальшої механічної чи хімічної переробки

346

споруди, вловлюючі з'їзди, майданчики для стоянки транспорту І відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу тощо)

Правовий режим земель автомобільного транспорту визна­чається Земельним Кодексом, законами "Про транспорт", "Про автомобпьний транспорт" (від 5 квітня 2001 р )', "Про дорожній рух" (від ЗО червня 1993 р ) Єдиними правилами ремонту І утри­мання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, прави­лами користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1994 р № 198, постано­вою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1994 р № 567 "Про заходи щодо створення безпечних умов для міжміських І міжнарод­них перевезень автомобільним транспортом", а також Порядком видачі дозволів та погоджень на розміщення І будівництво об'єктів сервісу, будівель побутово-торговельного призначення, рекламо-носпв на автомобільних дорогах загального користування, затверд­женим наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг "Укравтодор" Мінтран-су України від 10 березня 2000 р № ЗЗ3

До земель авіаційного транспорту належать землі, надані під аеро­порти, аеродроми (вертольотодроми, гідроаеродроми), відокремлені споруди (об'єкти управління повітряним рухом, радіонавігації та по­садки, очисні та Інші споруди), вертольотні станції, ремонтні заводи цивільної авіації, майданчики для експлуатації повітряних суден та Інші службово-технічні території з будівлями І спорудами, які забез­печують роботу авіаційного транспорту Для забезпечення безпеки поіьотів повітряних суден на цих землях встановлюються спеціальні охоронні зони, що включають приаеродромні території та смуги повітряних підходів

Приаеродромна територія ( прилегла до аеродрому зона контро­лю та обліку об'єктів І перешкод) являє собою обмежену встанов­леними розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден Про й розміри влас­ник аеродрому або аеропорту (чи >повноважена ним особа) пови­нен повідомити відповідну місцеву рад>, територія якої повністю або частково потрапляє під приаеродромну територію На цій тери­торії запроваджується особливий режим одержання дозволу на будівництво, реконструкцію об'єктів та Іншу діяльність — лише за погодженням з органом державного регулювання діяльності авіації та відповідною радою

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, які допустили порушення правил будівництва та Інші дії на приаеро-дромній території, відповідно до ст 41 Повітряного кодексу зо­бов'язані на вимогу власника аеродрому або аеропорту чи уповно-

Вщомості Верховної Ради України — 2001 — № 22 — Ст 105 Там само - 1993 - № 31 - Ст 338 ! Офіційний вісник України — 2000 — N° 15 — С 163

347

важеної ним особи припинити будівництво або іншу діяльність на цій території та у встановлений термін за рахунок своїх коштів і своїми силами провести усунення допущених порушень. Правовий режим земель авіаційного транспорту визначається ЗК,'Повітря­ним кодексом, а також законом "Про транспорт".

До земель міського електротранспорту належать землі під відо­кремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метро­політеном, коліями та станціями фунікулерів, канатними дорога­ми, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноре­монтними заводами, спорудами енергетичного і колійного госпо­дарств, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутови­ми будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечен­ня роботи міського електротранспорту. Правовий режим цих зе­мель визначається ЗК, законами "Про транспорт", "Про до­рожній рух", а також Правилами експлуатації трамвая та тролей­буса, затвердженими наказом Держкомжилгоспу від 10 грудня 1996 р. № 103'.

Землями трубопровідного транспорту згідно зі ст. 11 Закону Ук­раїни від 15 травня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт"2 є зе­мельні ділянки, на яких побудовані наземні і надземні трубопрово­ди та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів, їх правовий режим визначається ЗК, Лісовим і Водним кодексами, законами "Про транспорт" і "Про трубопровідний транспорт" та іншими нормативними актами3.