§ 3. Органи спеціальної компетенції та їхні повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки

До таких організаційноправових структур можна віднести систему органів Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також Міністерство охорони здоров'я України.

Міністерство екології та природних ресурсів утворено відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 [1] на базі колишнього Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Комітету з питань геології та використання надр, Комітету України з питань гідрометеорології, Державної адміністрації ядерного регулювання України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру та Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив, які ліквідовано.

Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України у сфері екологічної безпеки визначаються відповідним Положенням, що затверджено Указом Президента України від 29 травня 2000 року № 724 [2].

Відповідно до Положення Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекоресурсів України є головним (провідним) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і, зокрема, екологічної, ядерної, радіаційної безпеки.

Основними завданнями Мінекоресурсів у галузі екологічної безпеки є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, а також створення екологічних передумов для сталого розвитку України, здійснення комплексного управління та регулювання у цій сфері, державного контролю за додержанням вимог екологічного законодавства, у тому числі законодавства про екологічну безпеку.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінекоресурсів України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, складовою якої є

156

157

Розділ І

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

забезпечення екологічної безпеки, організує розроблення і реалізацію загальнодержавних програм з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, сприяє розробленню регіональних екологічних програм та координації їх виконання.

Водночас на Мінекоресурсів України покладається реалізація єдиної науковотехнічної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, організація та координація, розроблення та реалізація загальнодержавних наукових і науковотехнічних програм, спрямованих на планомірне, комплексне вивчення стану навколишнього природного середовища, природних ресурсів і відповідне картографування території України.

Важливим напрямом діяльності Мінекоресурсів України є координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, а також здійснення державного контролю за додержанням норм і правил у вищезазначеній сфері, у тому числі вимог екологічної безпеки, зокрема у пунктах пропуску через державний кордон України, у сфері поводження з відходами та іншої діяльності, організація та здійснення державної екологічної експертизи, організація проведення моніторингу навколишнього природного середовища, створення та функціонування екологічних та інших інформаційних систем, участь у вдосконаленні системи обліку, звітності та державної політики з питань, віднесених до його повноважень.

Разом з тим Мінекоресурсів України затверджує в установленому порядку норми і правила з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, аналізує практику їх застосування, здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо адаптації законодавства України до екологічного законодавства Європейського Союзу та імплементації

в національне законодавство норм відповідних міжнародноправових актів, стороною яких є Україна.

До повноважень Мінекоресурсів України у сфері екологічної безпеки належить діяльність щодо участі спільно з відповідними органами виконавчої влади у роботі зі стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного забезпечення, надання в установленому законодавством порядку дозволів (ліцензій) на спеціальне використання природних ресурсів, на викиди і скиди у навколишнє природне середовище забруднювальних речовин, на розміщення, транскордонне перевезення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами.

Мінекоресурсів України у свою чергу затверджує або погоджує в установленому порядку ліміти та квоти на використання чи добування природних ресурсів загальнодержавного значення, викидів і скидів у навколишнє природне середовище забруднювальних речовин, якщо це призводить до забруднення довкілля, а також на утворення та розміщення відходів, розробляє нормативні плани на розміщення відходів, на викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, організовує проведення державних випробувань пестицидів та агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, здійснює їх державну реєстрацію та затверджує переліки пестицидів, дозволених для використання в Україні, встановлює регламенти їх застосування, здійснює акредитацію установ та організацій, які проводять державні випробування пестицидів та агрохімікатів, надає дозволи на ввезення в Україну, виробництво дослідних партій та використання незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів для проведення державних випробувань, наукових досліджень тощо.

У системі наданих функцій Мінекоресурсів України організовує гідрометеорологічне прогнозування та забезпечення в установленому порядку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення інформацією про стан і прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов, попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, бере участь у плануванні та здійсненні заходів профілактики та реагування на надзвичайні ситуації в частині забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки.

158

Розділ III

159

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

Відповідно до наданих повноважень Мінекоресурсів України здійснює міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, бере участь у підготовці міжнародних договорів України у цій сфері, представляє і захищає національні інтереси України у відповідних міжнародних організаціях, координує діяльність центральних органів виконавчої влади з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з участі України в міжнародних організаціях та міжнародних договорах з питань екологічної безпеки, організовує роботу із залученням міжнародної технічної допомоги у сферу охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки.

Складовою діяльності Мінекоресурсів України в сучасних умовах є забезпечення інформування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення про екологічний стан території та об'єктів, у тому числі ядерних установок і прилеглих до них територій, випадків та причин екстремального забруднення довкілля; підготовка разом з іншими органами виконавчої влади та подання в установленому порядку Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища; сприяння екологічній освіті та екологічному вихованню громадян; здійснення співробітництва в зазначеній сфері з екологічними об'єднаннями громадян; затвердження положення про громадський контроль у сфері охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки; реалізація інших функцій та повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

З метою реалізації зазначених функцій Мінекоресурсів України наділяється правами організаційнодорадчого, координаційноконтрольного, санкціонуючого та юрисдикційного характеру.

До організаційнодорадчих повноважень належать:

а) залучення спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їхніми керівниками) до розгляду питань у сфері забезпечення екологічної безпеки;

б) скликання в установленому порядку нарад з питань екологічної безпеки.

Координаційноконтрольні повноваження передбачають:

а) заслуховування відповідних звітів посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій з питань забезпечення екологічної безпеки;

б) одержання в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, від власників та органів управління пояснень, доводів, звітів про стан екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, повідомлень про аварії та їхні причини, технічної та іншої документації й інформації, необхідної для ефективного виконання покладених завдань;

в) обмеження підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на екологічно небезпечні об'єкти з метою забезпечення додержання вимог екологічної безпеки.

Санкціонуючі повноваження включають:

а) надання керівникам підприємств, установ, організацій обов'язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

б) застосовування у випадках, передбачених чинним законодавством, економічних санкцій до підприємств, установ, організацій за порушення вимог екологічної безпеки;

в) передання правоохоронним органам, у разі наявності підстав, передбачених чинним законодавством, матеріалів про виявлені факти злочинів.

Юрисдикційні повноваження передбачають:

а) обмеження, тимчасову заборону (зупинення) в установленому порядку діяльності підприємств, установ, організацій та об'єктів, незалежно від форми власності, або внесення до Кабінету Міністрів України відповідного подання про припинення екологічно небезпечної діяльності, якщо вона провадиться з порушенням норм, правил та вимог екологічної безпеки;

б) подання позовів до судових інстанцій про відшкодування шкоди і втрат, завданих порушенням законодавства у сфері екологічної безпеки;

в) розгляд справ про адміністративні правопорушення вимог, норм та правил екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження безпосередньо та через спеціально уповноважений орган виконавчої

161

160

Розділ І

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, інші його територіальні органи, інспекції, а також установи й організації, що належать до його сфери управління в галузі забезпечення екологічної безпеки.

Реалізація вищезазначених функцій та повноважень здійснюється спеціально створеними структурними підрозділами центрального апарату Мінекоресурсів України — Департаментом екологічної безпеки, у складі якого, зокрема, функціонують управління екологічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, управління відходів, управління екологічної безпеки хімічних речовин [3].

Водночас Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження через підпорядковану йому систему органів — Державну екологічну інспекцію, Державний комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища і природних ресурсів, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державну інспекцію з охорони Азовського моря і Державну інспекцію з охорони Чорного моря, які реалізують аналогічні функції на відповідному адміністративнотериторіальному та басейновому рівнях у межах наданої їм юрисдикції у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України під час виконання покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями.

Мінекоресурсів України очолює міністр, якого призначає за поданням Прем'єрміністра України та припиняє його повноваження Президент України.

Міністр екології та природних ресурсів України погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівника спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у цій сфері в Автономній Республіці Крим, а також призначає на посаду та звільняє в установленому порядку керівників державних управ

лінь екології та природних ресурсів, інших установ і організацій в областях, містах Києві та Севастополі, укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, наукових, навчальних закладів, що належать до сфери його управління.

З метою погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінекоресурсів України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, керівників структурних підрозділів. Члени комісії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду наукових рекомендацій при Мінекоресурсів України утворюється науковотехнічна рада, до роботи якої залучаються провідні вчені, фахівціпрактики, представники заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, персональний склад ради і положення про неї затверджує міністр.

Чільне місце у системі організаційноправового і функціонального забезпечення екологічної безпеки посідає Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи1, Положення про яке затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року № 1025 (із наступними змінами та доповненнями) [4]. Це Міністерство є центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує проведення у життя державної політики щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їм та реагування на них, ліквідації їхніх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи.

До основних завдань його діяльності належить координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності з розв'язання проблем захисту населення та території від надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків, керівництво діяльністю органів управління, штабів військової, цивільної оборони й підпорядкованих спеціалізованих формувань, а також робіт, пов'язаних із формуванням, реалізацією єдиної науковотехнічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем

Далі скорочено — МНС.

162

Розділ III

163

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

захисту населення, території від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи.

Важливими завданнями МНС є визначення основних напрямів діяльності у сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, соціального захисту населення, реабілітації територій, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи.

Серед основних завдань діяльності МНС доцільно виділити організацію і координацію здійснення всіх заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішення питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров'я персоналу, захисту наукових і економічних інтересів держави та здійснення державного нагляду і контролю техногенної безпеки, готовності до дій у надзвичайних ситуаціях, впровадження превентивних заходів щодо відвернення цих ситуацій.

Напрями діяльності МНС у зазначеній сфері можна систематизувати за такими критеріями:

а) організаційні;

б) розпорядчі (оперативнорозпорядчі);

в) координаційні;

г) прогностичні;

д) рекомендаційні;

е) інформаційні;

є) експертнооцінювальні;

ж) наглядові та контрольні;

з) гарантувальні;

й) установчі;

і) комунікаційні.

До організаційних повноважень МНС можна віднести:

а) організацію розроблення і здійснення заходів цивільної оборони щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальним захистом потерпілих від неї громадян;

б) здійснення заходів щодо зниження рівня опромінення та забезпечення нормальної життєдіяльності населення на територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи;

в) організацію надання допомоги населенню України та інших держав, яке потерпіло внаслідок надзвичайної ситуації;

г) організацію створення, підготовки і використання аварійнорятувальних спеціалізованих формувань у проведенні першочергових робіт з локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

д) організацію робіт у галузі поводження з радіоактивними відходами, крім підприємств, установ, організацій, що належать до управління Міністерства палива та енергетики України;

е) організацію фінансового, матеріального і технічного забезпечення військ цивільної оборони, аварійнорятувальних та інших підпорядкованих формувань;

є) організацію виконання актів законодавства.

Розпорядчі (оперативнорозпорядчі) функції охоплюють:

а) керівництво роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків великих за масштабами аварій і катастроф техногенного характеру та інших надзвичайних ситуацій;

б) визначення спільно з центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями складу, місця розміщення та оснащення сил і засобів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, утворення навчальних та реабілітаційних центрів;

в) керівництво усім комплексом робіт у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення, крім об'єктів, що належать до сфери управління Міністерства палива та енергетики України;

г) розпорядження коштами фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, фінансування витрат міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування на проведення робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і на соціальний захист потерпілих від неї громадян;

д) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління об'єктами державної власності, що належать до його сфери.

Координаційні функції МНС передбачають: а) координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо проведення пошуку і рятування людей, аварійнорятувальних робіт, ліквідації наслідків впливу нафтопродуктів,

164

Розділ III

165

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

шкідливих хімічних та радіоактивних речовин на довкілля;

б) координацію реалізації науковотехнічних зв'язків із підприємствами, установами, організаціями країн світового співтовариства із зазначених питань;

в) координацію здійснення авіаційних робіт іншими органами виконавчої влади, самоврядування, юридичними особами, налагодження взаємодії між ними;

г) спрямування зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади на запобігання надзвичайним ситуаціям на своїх об'єктах.

Прогностичні функції включають:

а) розробку проектів державних програм і прогнозів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснення цивільної оборони, запобігання надзвичайним ситуаціям, соціального захисту громадян, які від них постраждали;

б) прогнозування спільно із заінтересованими організаціями імовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, їх моделювання, районування території України за наявністю потенційно небезпечних виробництв, об'єктів загрози стихійного лиха, визначення показників ризику на об'єктному і територіальному рівнях.

Важливу роль відіграють і рекомендаційні функції:

а) подання у межах своїх повноважень пропозицій до проекту Державного бюджету;

б) участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо будівництва, розширення, реконструкції господарських об'єктів на забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях та в місцях компактного переселення громадян з цих територій;

в) подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення меж зон забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій, підготовка аналітичних матеріалів про стан ліквідації її наслідків і соціального захисту постраждалих від неї громадян та пропозицій щодо передачі іноземним державам інформації про результати моніторингу і наукових досліджень, пов'язаних із зазначеною катастрофою;

г) розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері та внесення їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Складовою діяльності МНС є здійснення інформаційнореєстраційних функцій, зокрема, сповіщення населення про за

грозу і виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення належного функціонування територіальних систем оповіщення, ведення державного реєстру аварійнорятувальних служб.

Важливим напрямом діяльності є також експертнооцінювальні функції:

а) участь у проведенні державної експертизи містобудівної документації та проектів будівництва техногеннонебезпечних об'єктів у частині додержання вимог техногенної безпеки;

б) оцінювання радіаційної обстановки на забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях;

в) узагальнення практики застосування законодавства у цій сфері.

Центральне місце у діяльності МНС посідають наглядові та контрольні функції:

а) контроль за виконанням програм щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, запобігання надзвичайним ситуаціям, соціального захисту потерпілих від неї громадян;

б) контроль за цільовим використанням бюджетних коштів у зазначеній сфері;

в) контроль за діяльністю центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, юридичних осіб усіх форм власності з питань соціальноекономічного, правового, медичного захисту постраждалих від радіаційних аварій та катастроф громадян або тих, що брали участь у ліквідації їхніх наслідків та реабілітації забруднених територій від Чорнобильської катастрофи;

г) державний нагляд і контроль за виконанням вимог техногенної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру до проведення рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації;

д) контроль за виконанням центральними і місцевими органами виконавчої влади, юридичними особами завдань щодо переселення громадян з радіоактивне забруднених територій, створення для них необхідних соціальнопобутових умов у місцях компактного поселення, будівництва житла, об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури для громадян, які проживають на радіоактивне забруднених територіях, забезпечення їх екологічно чистими продуктами харчування і промисловими товарами першої необхідності;

166

167

Розділ III

е) здійснення радіоекологічного моніторингу радіаційної обстановки на забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях;

є) контроль за виконанням спеціальних правил і вимог щодо додержання законодавства підприємствами і організаціями у зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення;

ж) контроль за реалізацією законодавства у сфері техногенноекологічної безпеки в межах і в порядку, встановленими чинними нормативноправовими актами.

Ефективній реалізації повноважень МНС мають сприяти також гаранту вальні функції:

а) забезпечення готовності сил і штабів цивільної оборони та сил з надзвичайних ситуацій до дій з проведення аварійнорятувальних та інших робіт;

б) забезпечення єдності концепцій господарської та природоохоронної діяльності у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення;

в) забезпечення проведення науководослідних та конструкторських робіт у сфері захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи, удосконалення існуючих і створення нових приладів контролю і визначення ступеня впливу шкідливих хімічних речовин та іонізуючого випромінювання, засобів захисту від їхньої дії й рятувальноаварійних засобів;

г) забезпечення виконання дезактиваційних робіт у населених пунктах на територіях, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи;

д) забезпечення розроблення, погодження або затвердження програм підготовки фахівців, посадових осіб органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях, навчання населення, проведення атестації рятувальників і аварійнорятувальних формувань;

е) забезпечення безпеки осіб, які залучаються до роботи у районах надзвичайних ситуацій, і збереження вантажів, що доставляються у райони лиха;

є) забезпечення органів управління, сил цивільної оборони, юридичних осіб, що входять до його системи, висококваліфікованими фахівцями тощо;

ж) забезпечення в межах своєї компетенції реалізації державної політики щодо державної таємниці у цій сфері;

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

з) забезпечення запровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;

й) забезпечення запобігання надзвичайним ситуаціям на водних об'єктах, ефективне реагування на них, збереження життя, здоров'я людей, матеріальних цінностей.

Поряд із вищезазначеними напрямами діяльності МНС здійснює також установчі та комунікаційні функції, зокрема, утворює, реорганізує і ліквідує в уставленому порядку підприємства, установи, організації, військові з'єднання і частини, навчальні заклади та налагоджує в установленому порядку міжнародне співробітництво, вивчає, узагальнює та поширює зарубіжний досвід, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, бере участь у підготовці міжнародних договорів, укладає їх відповідно до вимог закону.

З метою реалізації вказаних функцій МНС наділяється й відповідними правами, спрямованими на досягнення мети своєї функціональної діяльності і забезпечення дотримання вимог техногенноекологічної безпеки. Це переважно права інформаційнодовідкового, експертноконсультативного, фаховоосвітнього, управлінського, репрезентативного, звітноперевірного, санкціонуючого, гарантійноправосуб'єктного та юрисдикційного спрямування.

З метою реалізації наданих МНС повноважень на виконання чинного законодавства приймає відповідні рішення, які є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами, які підлягають державній реєстрації.

Очолює МНС міністр, якого призначає Президент України; він здійснює загальне керівництво міністерством, організує роботу його колегії, розпоряджається виділеними коштами, затверджує штатний розпис, положення про структурні підрозділи, присвоює в установленому порядку їхнім працівникам ранги державних службовців, репрезентує міністерство у зовнішніх відносинах та інші повноваження відповідно до функціональної діяльності міністерства.

З метою обговорення найважливіших напрямів діяльності МНС, погодженого вирішення питань у його складі утворюється колегія, до якої входять міністр, його заступники, а також керівні працівники міністерства, інших центральних органів виконав

168

Розділ III

чої влади, підприємств, установ, організацій, яких затверджує і звільняє Кабінет Міністрів за поданням міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій з найважливіших проблем МНС утворює науковотехнічну раду з учених та висококваліфікованих фахівців, склад якої затверджується міністром, а також можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи.

МНС є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку; його гранична чисельність, фонд оплати працівників та структуру центрального апарату затверджує перший віцепрем'єрміністр України.

На адміністративнотериторіальному рівні відповідні повноваження покладаються на управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, які утворюються відповідними головами держадміністрацій і їм підпорядковуються та діють на підставі положень про них, які розробляються і затверджуються відповідно до Типових положень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р.

Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій є органами управління відповідної територіальної підсистеми з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, які утворюються з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території.

Вони є структурними підрозділами вищезазначених держадміністрацій, які очолює начальник, що його призначає на посаду та звільняє з посади голова відповідної держадміністрації за по

169

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

годженням з вищезазначеними органами управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Деякі функції у сфері забезпечення екологічної безпеки реалізуються також Міністерством охорони здоров'я України1, Положення про яке затверджено Указом Президента України від 24 липня 2000 року № 918/2000 [6]. Воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Зокрема, МОЗ України вивчає, аналізує і прогнозує показники стану здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, бере участь у розробці заходів, спрямованих на недопущення шкідливого впливу факторів довкілля на здоров'я людини, а також у розробці та введенні в дію екологічних нормативів і норм радіаційної безпеки, погоджує в установленому законодавством порядку всі державні стандарти, технічні умови, промислові зразки, іншу нормативнотехнічну документацію об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я населення, здійснює організаційнометодичне керівництво та координацію роботами Державної служби медицини катастроф, організує спільно з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначення рівня доз опромінення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, бере участь у здійсненні державного регулювання радіаційної безпеки, у складанні експертних висновків щодо визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, підтримує необхідний запас та асортимент лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичної техніки, виробів медичного призначення на випадок стихійного лиха, катастроф, епідемічних захворювань та здійснює інші напрями діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.

Викладене дає підстави для висновку, що сьогодні існують реальні інституційноправові засади для забезпечення екологіч

Далі скорочено — МОЗ України.

171

Розділ III

170

Організаційноправові форми забезпечення екологічної безпеки

ної безпеки на рівні центральних та місцевих органів виконавчої влади, спеціально уповноважених відповідними методами діяльності попереджувати настання екологічного ризику, здійснювати його оцінювання та проведення комплексу заходів щодо ліквідації негативних наслідків на випадок виникнення екологічної небезпеки внаслідок дії факторів природного або техногенного походження.

Аналіз напрямів функціональної діяльності цих органів свідчить про доцільність встановлення більш чіткої відповідальності Мінекоресурсів України, МНС України та МОЗ України у разі порушення права громадян на екологічну безпеку, особливо надзвичайними ситуаціями природного характеру, тобто слід встановити їхню персоніфіковану відповідальність за забезпечення дотримання конституційного суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку та гарантування дотримання умов національної екологічної безпеки.

Оскільки зазначені органи реалізують спеціальні повноваження в галузі екологічної безпеки, делеговані їм державою, законодавче закріплення персоніфікованої відповідальності у межах регламентованої компетенції створить правові засади і гарантії правового забезпечення вимог екологічної безпеки в Україні.

Література та нормативноправові акти

1.

2. Указ Президента України від 29 травня 2000 р. № 724 "Питання Міністерства екології та природних ресурсів України".

3. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 березня 2000 року № 5 "Про структуру центрального апарату Мінекоресурсів України"; Наказ Мінекоресурсів України від 10 квітня 2000 року № 2 "Про індексацію структурних підрозділів Міністерства екології та природних ресурсів".

4. www.rada.kiev.ua/laws/pravo/all/mdpn.htm № п/п 988, реєстраційний № 1005/96, 28/10/1996.

5. Юридичний вісник України. — 2000. — 21—27 вересня. — С. 14—17; 17—19.

6. Офіційний вісник України. — 2000. — № ЗО. — С. 29.