§ 3. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки
Екологічна безпека на території України забезпечується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.
За своїм змістом державно-правові заходи не однорідні. їх можна поділити на декілька видів залежно від спрямованості дій; організаційно-Превентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, охорон- по-відновлювальні та забезпечувальні. Вони утворюють своєрідний правовий механізм, який слід розуміти як систему державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення і природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки1.
Оргаиааційно-превентивнізаходи спрямовані на виявлення екологічно небезпечних для навколишнього природного середовища та здоров’я людини територій, зон, об’єктів і видів діяльності, а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. До них відносять: 1) обліково-установчі; 2) реєстраційні; 3) експертно-оціночні; 4) інформаційно-прогностичні. Крім цього, в Україні розвиваються екологічний аудит, екологічне страхування. Обліково- установчі заходи передбачають виявлення, інвентаризацію, класифікацію небезпечних зон, об’єктів, територій і джерел. Реєстраційні — паспортизацію екологічно небезпечних об’єктів, сертифікацію, підтвердження відповідності, ліцензування, реєстрацію екологічно небезпечних джерел. У разі випуск>' екологічно небезпечної продукції вона підлягає сертифікації. Екологічна сертифікація може розглядатися як система перевірки та технічних випробувань продукції, діяльності й об’єктів для визначення відповідності встановленим нормативним документам, а також включає подальший технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
У процесі сертифікації видається сертифікат відповідності, що підтверджує відповідність продукції українським стандартом. Ha такій продукції ставиться знак відповідності встановленого зразка. Обов’язковість сертифікації продукції передбачається безпосередньо Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XI12. Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року № 5463-173 визначає правові таорганізаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем управління якістю, систем управління Довкіллям, персоналом та спрямований на забезпечення єдиної держав- ноїтехнічної політики у сфері підтвердження відповідності.Об’єкти, які підлягають приватизації, повинні відповідати вимогам екологічної безпеки.
1 Андрейцев, В. I. Екологічне право: курс лекцій в схемах. Загальна частина [Тексг] 1 В. і. Андрейцев. - K. : Вентурі, 1996. - C. 94.
2 Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 30. - Ст. 379.
1 Офіц. вісн. України. - 2001. — № 24. - Ст. 1055.
Послідовна реєстрація екологічно небезпечних джерел здійснк ється відповідно до чинного законодавства. Екологічно небезпечні Bt діяльності піддягають ліцензуванню. Екологічне ліцензування -— 3¾^ ходи, спрямовані на регулювання і обмеження екологічно небезпечни видів діяльності шляхом впровадження системи дозволів та встано&л лення ліцензійних умов здійснення такої діяльності. Регламентується · Законом України «Про ліцензування певних видів господарської ді~ ■ яльності» від 1 червня 2000 року № 1775-IH', Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» від 10 серпня 1992 року № 459[128] [129] та іншими нормативно-правовими актами. ■
Третя група організаційно-превентивних заходів забезпечення екологічноїбезпеки — експертно-оціночні, які включакггь проведення екологічної експертизи об’єктів і комплексів, у тому числі військових та оборонних, що становлять екологічну небезпеку для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я населення, запровадження попередньої оцінки екологічного впливу цих об’єктів, проведення відкритих громадських слухань, обговорення населенням проектів екологічно небезпечноїдіяльності, що передбачаються для реалізації.
Проведення екологічної експертизи таких об’єктів регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 27), «Про екологічну експертизу»[130] (ст. 7) та ін.Проведення громадських (публічних) слухань регламентується законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про екологічну експертизу». Порядок проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» від 18 липня 1998 року № 1122[131], а також Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 року № 555[132]. Найбільш детально проведення громадських слухань регламентується ратифікованою Україною у 1999 році Орхуською конвенцією. Висновки та пропозиції, висловлені в процесі цих слухань, мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час прийняття уповноваженими центральними органами виконавчої влади рішень з предмета громадських слухань, підготовки аналітичних матеріалів, доповідей тощо.
Загальні збори громадян за місцем проживання можуть стати ефективними при вирішенні проблем екологічноїбезпеки місцевого рівня. їх проведення регламентується Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3748-ХІІ «Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні»[133] [134]. Рішення зборів є обов’язковими для виконання органами місцевого самоврядування та усіма громадянами, які проживають на певній території. Важливо, що місцеві ради та їх виконавчі органи повинні сприяти громадським комітетам і радам самоврядування у підготовці та проведенні зборів. Остання група — інформаційно-прогностичні заходи. Слід звернути увагу на екологічне страхування. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється добровільне і обов’язкове державне та інші види страхування громадян та їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Однак ще не сформована спеціальна нормативно-правова база, що регламентує екологічне страхування. Тому при застосуванні страхових заходів забезпечення екологічної безпеки слід керуватися загальними положеннями Закону України «Про страхування»2 від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР. Регулятивно-стимулюючі іаходи — це система юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог У галузі екологічної безпеки. Забезпечення виконання вимог у галузі екологічноїбезпеки гарантується певними стимулюючими заходами, які є складовою частиною економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища (розд. X Закону України «Про охорону навколишньог природного середовища»). Розпорядчо-виконавчізаходи полягають у реалізації певних функя цій у сфері забезпечення екологічної безпеки з боку спеціально уповно» важених органів. Охоронно-відновлювальні заходи спрямовані на локалізацію про- явів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику, встановлення статусу осіб, які потерпіли від наслідків екологічної небезпеки[135]. Забезпечувальні заходи мають на меті попередження екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки, захист права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля та пов’язані з ним інші екологічні права, а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу в разі порушення вимог і норм екологічної безпеки. Екологічне законодавство закріплює можливість судового захисту порушених прав громадян внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки. He виключається і самозахист, при якому засоби протидіїпо- винні бути не заборонені законом та не суперечити моральним вимогам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Зокрема, у судових органах розглядаються справи щодо захисту права громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог і правил екологічної безпеки, а також справи про відмову від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікацію відомостей про стан еко- логічноїобстановки чи захворюваності населення. Крім того, підлягають розгляду в судах справи, що випливають з адміністративних правопорушень та порушуються за злочини проти довкілля.