Фізичний та психічний примус. Виконання наказу чи розпорядження.

Іноді виникає ситуація, коли людина скоює діяння, що має ознаки злочину, однак вона діє внаслідок застосування щодо неї примусу. Як оцінити такі дії, чи повинна людина нести відповідальність за них? Кримінальний кодекс дає відповідь на це питання.

фізичного примусу, був позбавлений можливості керувати своїми діями, тому кримінальна відповідальність особи виключена — адже будь-яка його вина відсутня.

Застосування фізичного примусу

Застосування фізичного примусу, який позбавляє можливості керувати своїми діями, звільняє від кримінальної відповідальності.

Застосування психічного примусу

Якщо ж нападники вимагають від касира віддати гроші, поірожуючи пістолетом, — це психічний примус. У цьому випадку касир має можливість керувати своїми діями, приймати певні рішення. Тому рішення про притягнення до кримінальної відповідальності приймається відповідно до правил про крайню необхідність. У наведеному прикладі, якщо касир віддасть гроші, то її не притягатимуть до відповідальності — адже вона рятувала своє життя, а цінність людського життя набагато вища, аніж будь-яка сума грошей.

Досить складною є оцінка дій особи, яка виконує наказ чи розпорядження і при цьому завдає шкоди. В цьому випадку можливі декілька варіантів. Якщо наказ був законним, то дії особи, яка його виконала, не підлягають кримінальній відповідальності, навіть якщо внаслідок виконання наказу було завдано шкоди. Так само не підлягає відповідальності особа, яка виконала незаконний наказ, але не мата можливості зрозуміти його незаконний характер. У цьому випадку до кримінальної відповідальності має бути притягнута особа, яка віддала незаконний наказ.

Якщо ж шкода завдана внаслідок виконання явно злочинного наказу чи розпорядження і виконавець мав змогу зрозуміти його проти- правність, то він притягується до кримінальної відповідальності разом із тим, хто віддав наказ.

1.