ЗАЯВА ПАРТІЇ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ІЗ ПРИВОДУ ШТУЧНОГО ГОЛОДУ В РАДЯНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ УКРАЇНА В 1932-1933 РОКАХ (ГОЛОДОМОРУ)

Партія регіонів рішуче засуджує Голодомор як страшний злочин тоталітарного ра­дянського режиму проти українського народу й інших народів колишнього Радянського Союзу, а також як злочин проти людяності, що привело до загибелі мільйонів безневин­них людей.

Ми закликаємо міжнародне співтовариство шанувати пам’ять жертв Голодомору в Україні й в інших країнах, оскільки ці знання допоможуть уникнути подібних людських трагедій у майбутньому, підвищити ефективність верховенства права й підсилити повагу до прав людини й основоположних свобод.

Партія регіонів дякує міжнародному співтовариству за зусилля, спрямовані на підви­щення інформованості світової громадськості про Голодомор, і високо оцінює глибоке співчуття й збалансований підхід з боку міжнародного співтовариства до цієї проблеми, що відбите, зокрема, у наступних міжнародних документах:

— Резолюція Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року пам’яті Голодомо­ру, штучного голоду на Україні(1932-1933);

— Резолюція Парламентської асамблеї ОБСЄ від 3 липня 2008 року про Голодомор 1932-1933 років на Україні;

— Резолюція ЮНЕСКО від 1 листопада 2007 року пам’яті жертв Великого голоду (Го­лодомору) на Україні;

— Спільна заява про Голодомор 1932-1933 років в Україні (Голодоморі), у понеділок, 10 Листопада 2003, в Організації Об’єднаних Націй.

Партія регіонів рішуче підтримує позицію Європейського Союзу, де зазначено, що Го­лодомор був «жахливим злочином проти українського народу й проти людяності».

Ми також підтримуємо заяву Європейського парламенту, що «європейська інтеграція ґрунтується на готовності дійти згоди щодо трагічної історії двадцятого століття, і визнанні того, що угода щодо цієї непростої історії не означає якого-небудь почуття колективної про­вини, але створює міцний фундамент для будівництва загального європейського майбут­нього, заснованого на загальних цінностях і загальному взаємозалежному майбутньому».

У той же час Партія регіонів виражає думку, що будь-яке тлумачення подій на Україні 1932-1933 років повинне відповідати нормам міжнародного права. Вона допускає, що ін­терпретація подій Голодомору як геноциду проти українського народу не повністю від­повідає критеріям, встановленим для злочину геноциду в Конвенції ООН про запобігання й покарання злочину геноциду 1948 року, ратифікованої 140 країнами.

Зокрема, Конвенція визначає геноцид, як «кожне з наступних дій, чинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

a. убивство членів такої групи;

b. заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

c. навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне або часткове фізичне знищення;

d. міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;

e. насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу».

Масовий голод на Україні 1932-1933 років не відповідає цьому визначенню геноциду, оскільки йому суперечать наступні історичні факти:

— політика продовольчої реквізиції була запланована й реалізовувалася централь­ними органами влади в Києві й Москві, а також місцевими адміністраціями, і впли­вала на українське селянство тільки як на політичну й економічну верству або «політичний клас», що був частиною українського суспільства;

— реквізиції й інші обмежувальні й репресивні заходи застосовувалися як частина політики примусової колективізації, що проводилася на території всього Радянсь­кого Союзу;

— мільйони людей були знищені або іншим чином серйозно постраждали від політи­ки колективізації й вилучення продовольства в Казахстані й Росії, десятки тисяч людей постраждали в Білорусії й інших республіках. Данина смерті була виплаче­на українцями, росіянами, казахами, білорусами, євреями, греками, молдаванами, і багатьма іншими етнічними групами;

— як повідомлялося, райони, які найбільше потерпали від голоду, також страждали від серйозних епідемій тифу й малярії;

— реквізиції їжі й інші примусові заходи застосовувалися відповідно до марксистсь­ко-ленінської теорії класової боротьби й у рамках офіційної політики колективі­зації, і тому вони не були репресивною політикою, спрямованої винятково проти українського народу;

— немає свідоцтв, що доводять, що офіційна політика уряду, що викликала голод, ба­зувалася на етнічному ґрунті, крім того, її місцеві виконавці, у своїй більшості, самі були українцями.

Беручи до уваги вищесказане, Партія регіонів закликає сприяти міжнародному, всео­сяжному й не політизованому історичному дослідженню голоду в Україні1932-1933 років.

Оскільки ця величезна трагедія торкнулася багатьох країн, що входили тоді до складу СРСР, ми закликаємо також вжити спільних заходів у рамках СНД, спрямованих на збере­ження пам'яті про жертви тих трагічних подій.

Партія регіонів рішуче засуджує всі спроби покласти кримінальну або адміністратив­ну відповідальність за відмову визнати Голодомор актом геноциду, як вимагав президент Ющенко. Ми вважаємо, що такі заходи несумісні з основними принципами свободи слова, демократії, і принципами вільного, безперешкодного дослідження.

Комітет, що підготував доповідь: Комітет з політичних питань

Посилання на комітет: Doc. 11512, посилання 3423 від 14 квітня 2008 р. і Doc. 11542, посилання 3435 від 18 квітня 2008 р.

Проект резолюції одностайно прийнятий Комітетом 15 грудня 2009 р.

Члени Комітету: Mr Goran Lindblad (Голова), Mr David Wilshire (віце-голова), Mr Bjorn Von Sydow (віце-голова) (заступник: Mrs Kerstin Lundgren), Mrs Fatima Aburto Baselga, Mr Frangis Agius (заступник: Mr Joseph Debono Grech), Mr Alexander Babakov (заступник: Mr Sergey Markov), Mr Viorel Badea, Mr Denis Badre, Mr Andris Bgrzind, Mr Mevlut ^avupo∂lu, Mr Lorenzo Cesa, Mr Titus Corlatean, Ms Anna Curdova, Mr Rick Daems, Mrs Maria Damanaki (Mr Konstantinos Vrettos), Mr Dumitru Diacov, Mr Pol van den Driessche, Ms Josette Durrieu, Mr Frank Fahey, Mr Piero Fassino, Mr Gyorgy Frunda, Mr Jean-Charles Gardetto, Mr Marco Gatti, Mr Andreas Gross, Mr Michael Hancock, Mr Davit Harutyunyan, Mr Norbert Haupert, Mr Joachim Horster, Mrs Sinikka Hurskainen, Mr Tadeusz Iwinski, Mr Bakir Izetbegovic (заступ­ник: Mr Mladen Ivanic), Mr Michael Aastrup Jensen, Mr Milos Jevtic, Mrs Birgen Kele^, Mr Victor Kolesnikov (заступник: Mrs Olha Herasym'yuk), Mr Konstantion Kosachev, Mr Jean-Pierre Kucheida, Ms Darja Lavtizar-Bebler, Mr Rene van der Linden, Mr Dariusz Lipinski, Mr Gennaro Malgieri, Mr Dick Marty, Mr Frano Matusic, Mr Silver Meikar, Mr Evangelos Meimarakis, Mr Dragoljub Micunovic, Mr Jean-Claude Mignon, Mr Aydin Mirzazada, Mr Juan Moscoso del Prado Hernandez, Ms Lilja Mosesdottir, Mr Joao Bosco Mota Amaral, Mrs Olga Nachtmannova, Mr Gebhard Negele, Mrs Miroslava Nemcova, Mr Zsolt Nemeth, Mr Fritz Neugebauer (заступ­ник: Mr Franz Eduard Khhnel), Mr Aleksandar Nikoloski, Mr Hryhoriy Omelchenko, Mr Maciej Orzechowski, Mr Ivan Popescu, Mr Christos Pourgourides, Mr John Prescott (заступник: Mr John Austin), Mr Gabino Puche, Mr Amadeu Rossell Tarradellas, Mr Ilir Rusmali, Mr Ingo Schmitt (за­ступник: Mr Eduard Lintner), Mr Predrag Sekulic, Mr Samad Seyidov, Mr Leonid Slutsky, Mr Rainder Steenblock, Mr Zoltan Szabo (заступник: Mr Matyas Eorsi), Mr Mehmet Tekeliodlu, Mr Han Ten Broeke, Mr Zhivko Todorov, Lord Tomlinson (заступник: Mr Rudi Vis), Mr Latchezar Toshev, Mr Petre Tsiskarishvili, Mr Mihai Tudose, Mr Ilyas Umakhanov, Mr Jose Vera Jardim, Mr Luigi Vitali, Mr Wolfgang Wodarg, Mrs Karin S.

Офіційний представник: пан Тіні Кокс

N. B.: Імена членів, які взяли участь у засіданні, виділені жирним шрифтом Секретаріат Комітету: пані Начило, пан Шевченко, пані Сірторі-Мілнер

Оригінал анлійською:

http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/WorkingDocs/Doc10/EDOC12173.htm