Створення уявлення про інформованість слідчого

залишається основним тактичним прийомом за наявності доказів, які мають істотні прогалини на момент допиту. Таке враження у злочинців створюється за допомогою демонстрації інформованості слідчого про певні епізоди злочинної діяльності, зв’язки та способи їх життя, причини відмови свідків (потерпілих) від давання показань, пред’явлення доказів, оголошення показань інших злочинців тощо.

Необхідно зазначити, що на початковому етапі розслідування слідчий, як правило, не володіє повною інформацією про особу злочинця, кількість учинених кримінальних правопорушень та викрадених об’єктів, склад організованої групи та ін. Тому злочинці іноді йдуть на контакт зі слідчим з метою виявлення обсягу доказової інформації, намагаючись визначити межі його інформованості, й на основі цього розробити загальну лінію поведінки. У цьому випадку слідчому необхідно приховувати межі своєї інформованості. Умисне замовчування породжує у злочинців нерозуміння, особливо коли вони очікують повідомлення будь-яких даних, щоб орієнтуватися у подальшій поведінці. У цьому разі слідчий може частково повідомити певні дані, не акцентуючи на них уваги допитуваних. Виходячи з позиції останніх, слідчий може створити враження незначної поінформованості або повної необізнаності. Нічого не повідомляючи, слідчий отримує доказову інформацію, аналізуючи яку може дійти висновку про лінію поведінки, яку обрали допитувані. Під час використання прийому підозрювані можуть розповісти про інші епізоди злочинної діяльності, невідомі слідству.

Даний тактичний прийом тісно переплітається із розповіддю слідчим версій про вчинені кримінальні правопорушення або ймовірний розвиток подій, що також є досить ефективним тактичним прийомом при викритті злочинців у дачі неправдивих показань. Але цей прийом має стосуватися тільки неповних та другорядних фактів злочинної діяльності особи, що мали чи могли мати місце у певний час, а слідчий повинен мати необхідний об’єм перевіреної інформації.