Юридичний статус суб'єкта

Як зазначалося вище, таким поняттям відображається комплекс (сукупність) суб’єктивних юридичних прав та обов’язків індивідуального чи колективного суб’єкта.

Розрізняють юридичний статус загальний, спеціальний, індивідуальний.

Загальний юридичний статус складається із закріпле­них у конституції прав і обов'язків людини та громадянина.

Він фіксує загальні та формально рівні можливості, вихідні соціальні позиції насамперед тих людей, які є громадянами певної держави.

Основним об'єктом піклування та захисту держави стають в першу чергу, зазвичай, ті люди, яких вона визнає своїми гро­мадянами. Громадянство - це соціально-юридична влас­тивість людини, що полягає у передбаченому законом її певному зв'язку з державою, який зумовлює їхні взаємні юридичні права й обов'язки.

Саме своїм громадянам держава має передовсім надавати захист, піклуватись про забезпечення їхніх буттєвих прав і сво­бод. Тому якщо такі права і свободи людини розглядаються у «зв'язці» з правами і свободами громадянина, це створює най­більш надійну підставу для визначення її легальних (юридич­них) можливостей у суспільстві, для оцінки того, наскільки за­конодавство держави відповідає буттєвим правам і свободам людини. Тому, мабуть не випадково один з перших, прийнятих у Франції ще у XVIII ст. (1789 р.), державних актів з цього питання мав назву «Декларація прав людини і громадянина».

У кожній демократичній державі буттєві права і свободи людини закріплюються насамперед у її Основному законі - конституції. Це простежується, наприклад, в усіх колишніх та й у чинній конституціях нашої держави - Конституції Українсь­кої Народної Республіки (1918 р.), Конституціях Української Радянської Соціалістичної Республіки (1919, 1929, 1937, 1978 pp.), Конституції України (1996 p.).

У поточних законах та в інших нормативно-юридичних актах, зазвичай, передбачаються певні юридичні процедури, «механізми» реалізації, охорони і захисту конституційно закрі­плених буттєвих прав і свобод людини.

Спеціальний юридичний статус складається з особли­вих (додаткових) прав і обов'язків суб'єктів одного й того ж певного виду (наприклад, студентів, пенсіонерів, військово­службовців). Він характеризує спеціалізовані формальні мож­ливості одновидових суб'єктів.

Індивідуальний юридичний статус складається з прав та обов’язків персоніфікованого суб'єкта, які він має у

певному місці в певний час. Цей статус характеризує індиві­дуалізовані юридичні можливості кожного окремого суб’єкта в певний момент його існування і життєдіяльності.

Тенденціями розвитку юридичного статусу людини і гро­мадянина в державі соціально-демократичної орієнтації є такі:

1) збільшення кількості, а також розширення змісту й обсягу тих буттєвих прав і свобод людини, які закріплюються в юридичних нормах;

2) посилення рівності юридичного статусу всіх громадян, скорочення чи відсутність соціально не обґрунтованих юриди­чних привілеїв та обмежень;

3) збагачення соціального (зокрема, матеріального) змісту юридичних прав і свобод людини і громадянина;

4) посилення соціальної та державної захищеності, гаран- тованості юридичного статусу людини і громадянина.