7.1. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки

Злочин неможливий без особи, яка його вчинила. Тому суб'єкт злочину є обов'язковим елементом складу злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 18 КК суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

Отже, в загальному розумінні суб'єкт злочину — це і є злочинець.

Які ж вимоги ставить закон для наявності зазначеної здатності нести відповідальність? Інакше кажучи, які ознаки мають бути притаманні суб'єктові злочину?

Згідно з формулюванням ч. 1 ст. 18 КК суб'єктом злочину може бути: 1) особа фізична; 2) особа осудна; 3) особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно небезпечне діяння.

Ці три ознаки є обов'язковими для кожного випадку оцінки наявності суб'єкта злочину, тобто вони повинні характеризувати кожну особу, яка вчинила злочин. Вони звуться обов'язковими ознаками суб'єкта злочину. Якщо закон не вимагає додаткових ознак для наявності суб'єкта злочину, то людина, яка вчинила злочин і має зазначені вище ознаки, зветься загальним суб'єктом.

Але для багатьох складів злочину наявності у суб'єкта тільки трьох обов'язкових ознак недостатньо. Тобто злочинець повинен мати ще одну (інколи більше) ознаку, яка обов'язково має бути притаманна особі, що вчиняє певний злочин (скажімо, тільки військовослужбовець може бути виконавцем військового злочину).

Для наявності суб'єкта у злочинах, де злочинцем може бути не кожна людина, яка має зазначені вище три обов'язкові ознаки суб'єкта, особа повинна мати додаткові риси, що робить її так званим спеціальним суб'єктом злочину.

Отже, четвертою факультативною ознакою (адже ця ознака притаманна суб'єктам не всіх складів злочину) є ознака спеціального суб'єкта злочину.

Злочини, де суб'єкт повинен мати додаткову ознаку, звуться злочинами із спеціальним суб'єктом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 КК спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

Усі ці ознаки мають бути обов'язково встановлені для визначення наявності суб'єкта злочину, а отже, й складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

Але для індивідуалізації покарання, для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності й покарання суду недостатньо знань про ознаки суб'єкта злочину.

У людини, щодо якої постановляється вирок, повинно бути встановлено і оцінено широке коло соціально значущих якостей, які створюють поняття "особа злочинця". Це соціально-демографічні дані, дані, що характеризують життєвий шлях злочинця, його взаємовідносини з іншими людьми, його систему соціальних цінностей, стан здоров'я тощо.

Закон про кримінальну відповідальність вказує на необхідність враховувати особу винного (злочинця) в загальних засадах призначення покарання (ст. 65 КК), в більшості обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК), при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК).

Дані про особу злочинця значною мірою визначають можливість прийняття судом рішення щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у ст. 45, 46, 47, 48 КК, звільнення від покарання (ч. 4 ст. 74 КК), звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75-79 КК), умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК), звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК), звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК), а також про зняття судимості (ст. 91 КК).

Все це свідчить про те, що суб'єкт злочину, як учасник кримінально-правових відносин, перебуває у центрі уваги кримінально- правового регулювання з моменту виникнення цих відносин і до закінчення їх існування.