§ 2. Система цивільно-правових договорів

Наукову класифікацію договорів можна здійснювати за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться. Класифікація договорів повинна сприяти глибшому з'ясуванню їхньої природи і змісту, виявленню властивих їм спільних ознак, особливостей, дальшому удосконаленню законодавства про договори.

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язанні, що виникло з договору, виділяють односторонні і

зо

двосторонні договори. За одностороннім договором одна сторона має лише суб'єктивні права, а друга — лише суб'єктивні обов'язки. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) має право вимагати повернення переданих другій стороні (позичальникові) у власність грошей або речей, визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду і якості (ст.374 ЦК України). Односторонніми є договори дарування, безоплатного користування майном тощо. За двостороннім договором права та обов'язки покладено на обидві сторони зобов'язання, що виникло з цього договору.

Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки, договори можна поділити на попередні та основні. У практиці ділового спілкування часто ведуться переговори або переписка між суб'єктами господарювання з приводу створення у майбутньому нових ринкових структур або проведення якихось спільних господарських заходів. Такі ділові стосунки нерідко оформляються попереднім договором або протоколом про наміри тощо. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. У цьому договорі визначається й порядок погодження умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором.

Основним вважається договір, укладення якого передбачено попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони повинні бути узгоджені сторонами при укладенні основного договору. Сторона, яка необгрунтоване ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, викликані простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого повинен бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не надішле другій стороні пропозицію про його укладення. Договір (протокол) про наміри, в якому прямо не виражено волю сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільноправових наслідків.

Договори також поділяють залежно від того, на чию користь обумовлено виконання зобов'язань за договором, — на користь

31

сторін, зазначених у договорі, чи третіх осіб, які не беруть участі в його укладенні. Найбільш поширену групу становлять договори, в яких виконання здійснюється взаємно самими сторонами без участі третіх осіб.

Класифікацію цивільноправових договорів можна здійснювати і за приналежністю їх до певного типу, виду (різновиду) або змішаного договору. Так, О.С.Йоффе за специфікою матеріального відношення, що опосередковується, або за колом об'єктивно необхідних юридичних умов виділяє договірний тип. Договори, подібні як за покладеними в їх основу матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, співвідносяться між собою як різновиди одного і того самого договірного типу. Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини та об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формування зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором. Так, договори побутового підряду і на виконання проектнорозвідувальних робіт об'єднуються як різновиди одного типу договору, бо спрямовуються на передачу результатів робіт. Змішаним договором, в якому містяться елементи договорів різних типів, є, наприклад, договір оренди майна з правом його викупу. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору.

Якщо проаналізувати систему чинного ЦК України, то можна зробити висновок, що розташування договірних інститутів у ньому (підрозділ II розділу III, глави 2038) здійснено за ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих дого

32

ворів.

2) договори про передачу майна у тимчасове користування, майновий найм, оренда, лізинг тощо); 3) договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на виконання аудиторських робіт тощо); 4) договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науковотехнічної продукції тощо); 5) договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов, посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір тощо); 6) договори про сумісну діяльність (установчий договір, угоди про науковотехнічне співробітництво тощо).

Зрозуміло, що навіть у межах кожної окремої групи договорів дається лише приблизний перелік окремих видів договорів, бо відповідно до частини другої статті 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають як з угод (договорів), передбачених законом, так і з угод, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.

У науковій і навчальній літературі з цивільного та господарського права, у деяких законодавчих актах (наприклад, у ст.ст.10,11 Арбітражного процесуального кодексу України, чинного з 1992 р.) серед цивільноправових договорів виділяється категорія господарського договору. В чинному Цивільному кодексі України цей договір не згадується.

Істотними ознаками господарського договору раніше вважали таке: 1) суб'єктами цього договору можуть бути лише організації, наділені правами юридичної особи. Принаймні хоча б одна з них має бути господарською організацією, тобто виготовляти і поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги тощо, а друга сторона (послугокористувач) може бути й негосподарською організацією (державна бюджетна установа, громадське об'єднання тощо); 2) договір спрямований на безпосереднє обслуговування основної діяльності господарської організації;

3) господарський договір має плановий характер, бо він укладається на основі планового завдання (акта), яке є обов'язковим для обох чи однієї із сторін.

2 7244

33

сини прямо передбачений законом (наприклад, договір на експлуатацію залізничних під'їзних колій).

У період переходу до ринкових відносин формулювання поняття та ознак господарського договору потребує певних уточнень. Поперше, суб'єктами господарських відносин є не лише юридичні особи (організації), а й громадяни, які в установленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність (ст.2 Закону «Про підприємництво»). Подруге, в умовах свободи вибору партнерів та визначення змісту договорів істотно змінюється вплив держави на договірні відносини: обов'язкові приписи щодо укладення договорів стосуються лише поставок товарів для державних потреб за міждержавними угодами. Отже, господарські договори стають переважно неплановими. Потретє, виходячи із суті підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, заняттю торгівлею з метою одержання прибутку (ст.1 Закону «Про підприємництво»), слід уточнити і головне призначення, мету господарського договору. Цей договір спрямований на передачу товарів, виконання робіт або надання послуг з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. При цьому сторони договору або хоча б одна з них мають на меті одержання прибутку.

Враховуючи наведені міркування, господарським можна вважати такий цивільноправовий договір, в якому обома сторонами або хоча б однією з них є юридичні чи фізичні особи — підприємці, і за яким передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги, з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Господарські договори ми знаходимо в усіх зазначених вище шести групах цивільноправових договорів, виділених за юридичними наслідками укладення кожного окремого договору.

Серед господарських договорів окремо можна виділити біржові угоди (договори).

Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальними зборами членів біржі або її біржовим комітетом, можуть бути пе

34

редбачені різні види біржових угод. Розрізняють, зокрема: а) форвардну угоду — це угода на товари, які передаються продавцем покупцеві на певних умовах з розрахунками в установлений договором строк у майбутньому; б) угоду з гарантією, за якою один контрагент виплачує іншому в момент її укладення наперед визначену суму, яка гарантує виконання ним своїх обов'язків. Якщо сума, яка гарантує угоду, вноситься покупцем, вона оформляється як «угода з гарантією на покупку», а якщо ця сума вноситься продавцем, — як «угода з гарантією на продаж»; в) угода за кредитом — це угода, за якою товар набувається брокером (брокерською конторою) з наступною реалізацією його в порядку біржового торгу; г) угода з премією — це угода, за якою сторони наперед обумовлюють приплату до купівельної ціни або знижки з продажної ціни; д) угода з правом продавця або покупця змінити кількість товару, який продається (поставляється), порівняно із зазначеною в угоді; е) ф'ючерсна — угода, що укладається не лише з метою купівлі чи продажу, а й для хаджирування (страхування) можливих збитків, пов'язаних з укладенням угоди на поставку товарів в обумовлений угодою час. Такі угоди можуть виконуватися шляхом сплати різниці в цінах на день укладення і на день фактичного розрахунку. На біржах можуть укладатися й інші господарські договори.