§5. Розмір цивільно-правової відповідальності

7 5209 193

но, шо шкода заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, що її заподіяла, у повному обсязі.

Реалізація принципу повної цивільноправової відповідальності дозволяє належним чином задовольнити інтереси учасників цивільного обороту, а також інтереси потерпілих, оскільки це забезпечує відновлення їхнього майнового стану, який мав місце до правопорушення.

У літературі свого часу висловлювалась думка, що принцип повного відшкодування завданих збитків не може застосовуватися у відношеннях між організаціями, оскільки нібито між ними питання може стояти лише про відшкодування позитивної шкоди у майні, а «упущена користь» відшкодуванню не підлягає. Цей погляд певний час поділяла й арбітражна практика.

Необхідність повного відшкодування збитків (у тому числі й у відносинах між організаціями) випливає не лише із змісту ст.203 ЦК України, а і з завдання зміцнення договірної дисципліни, господарського розрахунку. Якщо підприємство не виконує своїх договірних обов'язків, то це має позначитися саме на його фінансовому стані. Зрозуміло, що відшкодуван" ню підлягають лише реальні «неодержані доходи». Розмір їх, як і розмір першого виду збитків, повинен довести кредитор.

В юридичній літературі підкреслюється, що судовоарбітражні органи повинні з особливою ретельністю підходити до оцінки доказів, зв'язаних з вимогами про відшкодування збитків у формі упущеної користі. Якщо позов про відшкодування упущеної користі поданий організацією, необхідно вимагати таких бухгалтерських і інших документів, які з безспірністю підтверджують реальні можливість потерпілої організації одержати доходи, якби її права не були порушені несправним боржником.

Принцип повного відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань має загальне значення. Відступи від нього допускаються лише у випадках, прямо передбачених у законі.

Наприклад, таку обмежену за обсягом відповідальність встановлено в усіх транспортних кодексах і статутах за втрату та пошкодження вантажу.

Транспортна організація відшкодовує збитки лише у розмірі вартості втраченого нею вантажу, або у розмірі суми, на яку знизилася вартість вантажу у разі його пошкодження, а також

194

повертає провізну плату, якщо вона не входить у тну втраченого вантажу, та вантажу, якого не вистачає.

Отже, транспортна організація не тільки не відшкодовує неодержані внаслідок втрати вантажу доходи, але може бути не повністю відшкодована й позитивна шкода у майні. Всі витрати, зроблені клієнтом, збитки, які він поніс, за винятком вартості втраченого вантажу (та провізної плати у зазначеному више випадку), або суми, на які знизилась вартість пошкодженого вантажу, відшкодуванню не підлягають. Обмежену за обсягом відповідальність передбачено законом і в деяких інших випадках.

Розмір відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору або заподіяння позадоговірної шкоди не залежить від форми вини боржника, заподіювача шкоди. Він визначається (у всякому разі, коли йдеться про відповідальність у формі збитків) об'єктивним фактором: розміром понесених кредитором збитків або заподіяної потерпілому позадоговірної шкоди. І лише при наявності вини кредитора, потерпілого на розмір відповідальності боржника, заподіювача шкоди випливає форма їхньої вини (наприклад, ст.454 ЦК України).

Розмір понесених і доведених збитків є об'єктивною межею відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Отже, кредитор не може стягнути більшу суму у вигляді збитків, ніж він їх поніс.

Інша справа, що законом на випадок серйозних порушень договору передбачено штрафну неустойку, яка стягується понад збитки (наприклад, таку неустойку передбачено на випадок поставки недоброякісної продукції та товарів).

При укладенні договору між громадянами вони самі, як правило, визначають розмір неустойки.

У відносинах між громадянами зниження розміру відповідальності можливе при наявності згоди сторін в усіх випадках незалежно від форми відповідальності. У деяких випадках можливе зменшення розміру відповідальності у формі неустойки за рішенням суду або арбітражу (ст.205 ЦК України).

У відносинах між організаціями арбітраж лише у виняткових випадках може зменшити належну до сплати кредиторові неустойку (ч.2 ст.205 ЦК України).