§ 6. Підстави звільнення боржника від цивільно-правової відповідальності
Ще в римському праві були визначені дві обставини, які звільняли боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання: випадок (казус) та непереборна сила.
Випадок (казус) — це суб'єктивна підстава звільнення від цивільноправової відповідальності. Випадок (казус) має місце
348
Глава 25 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРА В І ОКОВ 'ЯЗКІВ
тоді, коли психічне ставлення суб'єкта до своїх дій (бездіяльності) та їх результатів виражається в неусвідомленні і неможливості усвідомлення протиправності своєї поведінки та непередбаченні її протиправних наслідків. Іншими словами, при наявності випадку відсутня вина боржника, а за відсутності вини немає цивільноправової відповідальності, крім ситуацій, коли законом або договором передбачена підвищена відповідальність (незалежно від вини).
Випадок необхідно відмежовувати від вини, яка проявляється у формі необережності.
Головним критерієм розмежування цих двох категорій є момент передбачення. Вина певною мірою завжди пов'язана з передбаченням (або його можливістю чи необхідністю). Обставини, які перебувають за межами того, що суб'єкти могли та повинні були передбачити, В. Тархов називає випадками1. Такі обставини є перешкодою до правільного розуміння та оцінки людиною своєї діяльності і не дають їй змоги навіть припустити можливість настання несприятливих наслідків цієї діяльності.Непереборна сила — це об'єктивне явище, тобто подія, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. Іноді непереборну силу називають кваліфікованим випадком. У зв'язку з тим, що в цивільному законодавстві в окремих випадках передбачена відповідальність незалежно від вини, то непереборна сила набуває значення межі цивільноправової відповідальності. Так, дія непереборної сили звільняє від відповідальності «професійного охоронця» за втрату, нестачу або пошкодження переданого на схов майна (ст. 418 ЦК) та володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну цим джерелом (ст. 450 ЦК).
Саратов, 1978.
У чинному цивільному законодавстві (ст. 78 ЦК) непереборна сила визначається як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Під надзвичайною подією розуміється явище, яке перевищує все звичайне і ординарне, тобто виключне, дуже велике за силою чи ступенем прояву або несподіване в своїй дії. Надзвичайність явищ може проявлятися в різних аспектах. Як правило, такі явища мають велику потужність та руйнівну силу. Але в деяких випадках надзвичайність полягає в рідкості виникнення тієї чи іншої події, сильному первісному імпульсі або масштабності. Невідворотність дії непереборної сили чи шкоди, яка заподіюється нею, тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Така невідворотність є об'єктивною, тоб
349
1 Див.: Тархов В. А. Советское гражданское право: В 2х т. Т. IVС. 218.
Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
то питання передбачення дії непереборної сили не має значення для звільнення боржника від відповідальності.
Наслідки дії непереборної сили неможливо відвернути будьякими засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах, навіть тоді, коли ця особа могла передбачити цю непереборну силу. Наприклад, якщо капітан корабля, що знаходиться в морі, знав про шторм, він не міг запобігти втраті та пошкодженню вантажу внаслідок дії цього шторму.До обставин непереборної сили відносять як стихійні природні явища (землетрус, повень, шторм та ін.), так і суспільні явища (воєнні дії, страйки, мораторії та ін.). Явище, яке визнається непереборною силою, завадило особі вчинити певні дії, або ж, навпаки, спонукало її до таких дій.
Поняття непереборної сили носить відносний характер, тобто одне і те ж явище в одному випадку визнається непереборною силою, а в іншому — ні. Критерієм визначення події як непереборної сили є її специфічні ознаки: надзвичайність та невідворотність за даних умов. До того ж по мірі розвитку науковотехнічного прогресу і в зв'язку з цим з підвищенням можливостей опору стихійним явищам уявлення про непереборну силу теж трансформується.
Хоча непереборна сили — це об'єктивно випадкова обставина, але боржник не повинен примирятися з неминучістю настання шкоди в результаті її дії. Йому належить вчиняти опір негативному впливу непереборної сили всіма можливими засобами.
Непереборна сила — це загальноправова категорія. Дія непереборної сили звільняє зобов'язану особу як від договірної, так і від позадоговірної відповідальності. Явище (подія), що визнається непереборною силою, — це об'єктивно випадковий, зовнішний чинник щодо діяльності відповідальної особи. Але, будучи об'єктивно випадковим явищем, непереборна сила причиннонеобхідно пов'язана і з діяльністю, і з шкідливими наслідками, що настали.
Ще однією обставиною, яка звільняє від цивільної відповідальності, є форсмажор1. Міжнародні норми завжди визнавали форсмажорні обставини підставою звільнення від відповідальності при порушенні зобов'язань за зовнішньоекономічним договором. Це
1 У нормативних актах і літературі спостерігається ототожнення поняття форсмажору з категорією непереборної сили.
На рівні термінології vismajor в перекладі з латинської означає «непереборна сила», а за транскрипцією читається як форсмажор. До того ж правові системи більшості зарубіжних держав не знають загальноправової категорії «непереборна сила», що звільняє як від договірної, так і позадоговірної відповідальності.350
Глава 25 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ І ОБОВ'ЯЗКІВ
знайшло своє закріплення в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом МЗЕЗторгу України від 5 жовтня 1995 р. №75'. Згідно з цим та деякими іншими нормативними актами, що регулюють механізм укладення міжнародних економічних договорів (контрактів), форсмажор є обставиною, яка звільняє сторони договору від відповідальності у випадках невиконання ними взятих на себе зобов'язань або прострочення виконання договору. При настанні обставин форсмажору строк виконання контракту для сторони, на яку впливає обставина, відсувається на весь період її дії до моменту усунення її наслідків. Отже, невиконання зобов'язання в зазначений строк, викликане форсмажорними обставинами, не визнається простроченням і не призводить до штрафних санкцій для зобов'язальної сторони договору. Форсмажор — це юридичний факт, що спричиняє неможливість виконання договірних зобов'язань у строк. Для того щоб обставина була визнана форсмажором, вона повинна настати після укладення договору, але аж ніяк не під час його укладення. У противному разі договір просто не укладається. Якщо одна із сторін заздалегідь знала про неможливість виконання договірних зобов'язань та приховала цей факт від контрагента, то договір визнається недійсним з покладенням відповідальності на винну сторону.
Як і непереборна сила, форсмажор являє собою зовнішню щодо діяльності зобов'язаної особи обставину, яка не залежить від її волі та бажання. Проте форсмажор — це неможливість виконання зобов'язань у результаті цілеспрямованих дій осіб, що перебувають за межами зобов'язання. У зв'язку з цим як форсмажорні обставини, що звільняють сторони від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань, повинні бути передбачені тільки такі обставини, які не можуть бути створені або штучно викликані самими сторонами за договором.
Форсмажорні обставини звільняють лише від договірної відповідальності, тобто вони є спеціальними обставинами, що звільняють від цивільноправової відповідальності.
Форсмажор — це виключні умови, які сторони закріплюють у договорі як підстави звільнення від подальшого виконання зобов'язання за договором, якщо такі умови матимуть місце в період чинності договору.
Сторони за договором повинні погоджувати коло форсмажорних обставин через прямо виражений їх перелік.1 Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1997. №6. С. 190.
351
Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
проведено без особистої участі боржника або в інший спосіб, нерозривно пов'язаний з особою боржника (наприклад, за авторським договором) і смертю кредитора, якщо виконання призначене особисто для нього (наприклад, особа, що одержувала відшкодування у зв'язку з ушкодженням здоров'я). У цих випадках смерть учасника зобов'язання є підставою для його припинення.
Ліквідація юридичної особи також тягне за собою припинення її зобов'язань. При самоліквідації, ліквідації юридичних осіб у примусовому порядку і ліквідації комерційних юридичних осіб у разі визнання їх банкрутами всі вимоги кредиторів, незалежно від настання строків по ним, задовольняються ліквідатором за рахунок майна відповідної юридичної особи в порядку черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
В окремих випадках обов'язки ліквідованої юридичної особи по виконанню зобов'язань може бути покладено згідно із законодавством на іншу юридичну особу. Наприклад, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику підприємства каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, покладається на органи соціального страхування. Страхові організації здійснюватимуть виплати на користь потерпілого і після ліквідації юридичної особи, яка заподіяла шкоду, за рахунок капіталізованих нею при ліквідації сум.