§ 6. Гарантія

325

Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

За таких обставин стає зрозумілою висловлена в теорії цивільного права думка про те, що у чинному цивільному законодавстві гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов'язань фактично не має свого власного обличчя'. Більш того, відносно гарантії, якою вона була створена ЦК, має місце ставлення як до деякого «сурогату поруки», адаптованого до планової централізованої економіки2. Як би то не було, все це, однак, не створює підстав для повного ототожнення гарантії з порукою. Навпаки, системний аналіз чинного цивільного законодавства України дозволяє зробити висновок щодо гарантії як про окремий різновид способів забезпечення виконання зобов'язань, який має деяку схожість з порукою.

Підставами для висновку, що гарантія — це окремий вид забезпечення виконання зобов'язань, є не тільки відповідні положення, що містяться в загальній нормі ст. 178 ЦК. До такого ж висновку приводить і прийнятий 20 березня 1991 р. Закон «Про банки і банківську діяльність», згідно з п. 7 ст. З якого серед операцій, що можуть здійснюватись банками, передбачається видача порук, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що встановлюють їх виконання у грошовій формі. Таким чином, і в спеціальній нормі гарантія виділена в окремий різновид забезпечення виконання зобов'язань поряд з порукою та іншими зобов'язальнозабезпечуючими правовими засобами.

З порукою гарантія не збігається і за своїм смислом. Поперше, як це передбачено ст.

1 Див.: Зобов'язальне право: теорія і практика. К., 1998. С. 68.

2 Див.: Брагинский М. Н., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. М., 1997.С. 458.

3 Див.: Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. К., 1997. С. 120.

' Див.: Там само.

Глава 24 СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ 'ЯЗАНЬ

поруки сфера застосування гарантії є значно вужчою, навіть можна сказати, що ця сфера має характер дещо спеціалізованої. Тому відповідно до положення ст. З Закону «Про банки і банківську діяльність» можна зробити висновок, що сфера застосування гарантії охоплюється саме банківською діяльністю. Почетверте, гарантія фактично має значення банківської, оскільки вона може бути охарактеризована як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за рахунок банківської діяльності.

Підставою для останнього висновку служить низка положень, закріплених в Законі «Про банки і банківську діяльність». Так, зокрема, операції, що можуть здійснюватися банками України, в тому числі видача гарантій (п. 7 ч. 1 ст. З Закону), здійснюються в грошових одиницях, що перебувають в обігові на території України, і в порядку, встановленому Національним банком України (ч. 2 ст. З Закону). А нормативні акти Національного банку України є обов'язковими для всіх банків, розміщених на території України (ч.

Таким чином, є можливим загальний висновок про те, що в сучасних умовах видача гарантій не може мати місця за межами банківської діяльності. І це є прямим відображенням загальних положень, що містяться в ст. 196 ЦК, правила якої діють, якщо інше не встановлено законодавством.

Положення про гарантію, що містяться в Законі «Про банки і банківську діяльність», якраз і є тим «іншим», про яке йдеться в ст. 196 ЦК.

Підсумовуючи викладене, можна зробити такий висновок щодо понятійної сутності гарантії. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов'язань є субсидіарне зобов'язання, що видається банківською установою в порядку, встановленому Національним банком України, і на прохання зацікавленої особи (боржника), за яким відповідний банк (гарант) зобов'язується відповідно до умов гарантійного зобов'язання сплатити грошову суму кредиторові з метою ліквідації відповідної заборгованості з боку боржника.

Отже, учасниками правовідносин за наявності банківської гарантії є: гарант (банківська установа), боржник (наприклад, підприємець) та кредитор (наприклад, господарюючий суб'єкт). У договірній практиці, а також в юридичній літературі боржника ще називають принципалом, а кредитора — бенефіціаром1.

Для ілюстрації наведеного визначення гарантії візьмемо такий приклад. Відповідно до ст. 245 ЦК суб'єкт підприємництва — поку

1 Див.: Зобов'язальне право: теорія і практика. С. 69.

326

327

... „.....^.ч.,, MllSJlUMCHllfl

пець укладає з підприємцемпостачальником договір поставки. За цим договором покупець і постачальник обумовлюють предмет поставки та розмір грошової суми, яку повинен буде сплатити покупець постачальникові за поставку, наприклад, продукції. Постачальник погоджується на умови договору лише за впевненості в тому, що виконання покупцем (боржником) передбаченого договором грошового зобов'язання забезпечене банківською гарантією, яку постачальник (кредитор) одержує від покупця (боржника). Із гарантії постачальникові стає відомо, яка саме сума і на яких умовах банк замість покупця (в разі неплатоспроможності) задовольнить вимоги постачальника щодо грошової оплати одержаної покупцем за договором поставки продукції.

Виникає питання: звідки береться у покупця продукції банківська гарантія, яку він надає постачальникові в забезпечення того, що прийняті покупцем договірні зобов'язання будуть виконані принаймі за рахунок коштів банківської установи?

За загальним правилом підприємецьпокупець одержує гарантію в своїй банківській установі, яка цього підприємця обслуговує і де відкритий розрахунковий рахунок.

Перш за все перед тим, як зацікавлена сторона одержить у банківській установі гарантію, вона повинна перебувати з банком у відповідних договірних стосунках на предмет надання такого виду банківської послуги (ст. 25 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Договір між банком і клієнтом банку про надання гарантії є сплатним: за видачу гарантії сплачується відповідна грошова винагорода на користь банківської установи. Після цього здійснюється власне видача банківської гарантії. Останню слід розглядати як односторонню угоду (ст. 41 ЦК), оскільки для її здійснення досить волевиявлення лише однієї сторони — гаранта. Ця угода оформлюється письмово, як правило, у вигляді гарантійного листа, що виходить від гаранта.

Банківська гарантія — це письмове зобов 'язання гаранта, яке с строковим і набирає чинності з моменту видачі. Строковість цього зобов'язання визначається в самій гарантії.

Оскільки гарантія є одностороннім зобов'язанням (угодою), то в ній можуть бути відображені банком й інші дані, зокрема умови, за яких гарант забезпечуватиме виконання грошових зобов'язань свого клієнта в його договірних стосунках з відповідним контраген

328

Глава 24 СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ 'ЯЗАНЬ

том. Останній в майбутньому відповідно до умов гарантії здобуває таким чином юридичні підстави для задоволення своїх вимог за рахунок банківських коштів.

Порівнюючи гарантію з порукою, слід відмітити, що між зазначеними способами забезпечення виконання зобов'язань не існує жорсткої розмежувальної лінії. На фоні викладеного вище вбачаються і деякі спільні між гарантією та порукою ознаки. Поперше, як і порука, гарантія сприяє реалізації компенсаційної функції цивільного права. Подруге, у правовідносинах, що виникають із застосуванням поруки чи гарантії, одинаковим є коло учасників цих відносин: кредитор, боржник і третя особа (при поруці — поручитель, а при гарантії — гарант). Потретє, гарант, так само, як і поручитель, у разі невиконання зобов'язання боржником зобов'язаний відповідати перед кредитором. Почетверте, як вже зазначалося, на гарантію поширюються деякі правові норми про поруку. Однак все це аж ніяк не ототожнює гарантію з порукою.