§ 1. Загальна характеристика гарантій прав на землю
Термін "гарантія" походить від французького слова §агапїіе — порука; умова, яка забезпечує щось. Він часто використовується для позначення способу забезпечення законодавчих або договірних зобов'язань, прав та обов'язків.
Це пов'язано з тим, що без забезпечення законодавчих вимог не можна розраховувати на їх високу ефективність.Гарантії прав на землю мають свої засади, які надають їм реального характеру. Реальність гарантій заснована на наявності земельного фонду нашої країни. Без земельних ресурсів правовими засобами не можна реально гарантувати права на землю. Проте не можна принижувати й значення юридичних гарантій цих прав.
Юридичні гарантії прав на землю, закріплені у розділі V ЗК, засновані на конституційних нормах. Так, згідно зі ст. 13 Конституції земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно зі ст. 14 Конституції земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою ви-
197
ключно відповідно до закону. Важливим є положення ст. 55 Основного Закону нашої країни, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Більшість гарантій прав на землю, передбачених ЗК, — це гарантії, розглядувані у широкому розумінні.
До них належить, зокрема, закріплення права власності на земельні ділянки та права землекористування, умов та порядку набуття і припинення прав на землю.А у розділі V ЗК закріплені конкретні гарантії прав на земельні ділянки. Вони охоплюють лише сферу захисту суб'єктивних прав на землю та прав, які випливають з них. Насамперед це стосується захисту права власності на землю, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вирішення спорів, пов'язаних з реалізацією зазначених прав, відповідальності за їх порушення тощо. Тому можна вважати, що у цьому розділі закріплені гарантії прав на землю у вузькому розумінні. Про це свідчить й те, що в ньому в основному йдеться про захист прав на земельні ділянки фізичних та юридичних осіб.
Сказане вище не означає, що права держави або територіальних громад, а також їх органів, установ і підприємств на землю мають бути менш гарантовані. Вони також потребують відповідних гарантій, особливо за існування різноманітності права власності на землю й поширеності орендного землекористування у період переходу нашої держави до ринкових відносин. Проте нині традиційна необмежена гарантованість їх земельних прав втратила пріоритетне значення.