<<
>>

Судові органи Німеччини

На відміну від Великобританії, США та Франції сучасна юстиція Німеччини не має глибоких історичних коренів. Вона сформувалася після Другої світової війни й від правосуддя минулих століть зберегла лише окремі елементи. У порівнянні з судовими системами вище перерахованих країн, юстиція Німеччини має своєрідні, навіть унікальні риси, які надають їй специфічної якості.

Унікальність її полягає в тому, що, система судів загальної юрисдикції Німеччини (у ФРН термін «загальна юрисдикція» розуміється як сукупність усіх юрисдикцій, крім конституційної.

— Л. Б., С. Б.) побудована за територіально-галузевим принципом і являє собою автономні, з внутрішньоієрархічними рівнями судові піраміди. Конституційною основою такої організації є ст. 95 Основного Закону ФРН 1949 р., де зафіксовано галузеву юрисдикцію через вищі судові установи, котрі здійснюють ці юрисдикції. Згідно з частиною першою зазначеної статті, у Федерації засновуються як вищі судові інстанції: Федеральна судова палата, Федеральний адміністративний суд, Федеральний суд з трудових питань, Федеральний соціальний суд, Федеральна фінансова палата, рівнозначні в повноваженнях і непідпорядковані одна одній.

Кожна з зазначених судових пірамід має ієрархічні структури різних рівнів і поєднує суди земель та Федерації. Послідовність інстанцій полягає в тому, що справи в земельних судах переходять від одного суду до іншого, а потім до судів Федерації. У цьому виявляється одна з головних відмінностей німецького судового устрою (земельно-федерального) від судового устрою США. Суди земель застосовують право Федерації і право Землі при розгляді конкретних справ.

Організація й діяльність зазначених самостійних судових ієрархій регулюються окремими законами, а не одним уніфікованим нормативним актом. Але самостійність ієрархічних організацій галузевих судів не є перешкодою однаковості у правозастосу- ванні, що ґрунтується на положеннях ст. 95 частини 3 Основного Закону Об’єднаного сенату — установи, що являє собою процедурне зібрання керівників вищих галузевих судів, котрі мають забезпечувати єдність правосуддя.

Своєрідність судового устрою Німеччини полягає також у тому, що територіальна організація судової системи в багатьох випадках не збігається з адміністративно- територіальним поділом держави, особливо в галузях спеціальної юрисдикції. Більше того, німці географічно поділили розташування центрів галузевих юрисдикцій судової системи країни: наприклад, Федеральний конституційний суд і Федеральна судова палата знаходяться у Карлсруе, Федеральний суд з трудових питань і Федеральний соціальний суд — у Касселі, Федеральний адміністративний суд — у Берліні, Федеральна фінансова палата — в Мюнхені. Для такого розташування федеральних судових установ вони, спираючись на історичний досвід минулих часів, обрали певний концептуальний підхід: вершини судових підсистем не дислокуються в місцях розташування органів політичної влади держави (парламент, уряд, президент), щоб забезпечити незалежну поведінку суддів при застосуванні законів і попередити можливий вплив або тиск на них з боку представників політичної влади, а також не допускати концентрації судової влади в одному місці, тобто запобігти корпоративності. Дотримуючись цієї концепції на практиці, німці, наприклад, після переїзду столиці ФРН з Бонна до Берліну змінили дислокацію Федерального адміністративного суду з Берліна на Дрезден.

Основна кількість справ розглядається в судах звичайної юрисдикції, які становлять автономні системи цивільної та кримінальної юрисдикції. Вона має чотири ієрархічних рівнів судів: дільничні, земельні, вищі земельні суди й Федеральна судова палата. Блок судів цивільної юрисдикції не збігається з блоком судів кримінальної юрисдикції, що значно відрізняє організацію судів звичайної юрисдикції в Німеччині від організації судів загальної юрисдикції, скажімо, у нас в Україні, коли розгляд майже всіх судових справ акумульований в одних судах.

Суди звичайної юрисдикції мають тривалішу історію, ніж інші. Судочинство в цивільних справах регулюється Цивільно-процесуальним кодексом від 30 січня 1877 р., в новій редакції від 12 вересня 1950 р., а у кримінальних — Кримінальним кодексом 1877 р. та його новою редакцією від 10 березня 1987 року. З середньовіччя діє так званий суд шеффенів, який розглядає кримінальні дії, за вчинення яких слід чекати покарання у вигляді позбавлення волі менш як на три роки. Колегіальний склад суду формується населенням за виборчим списком самоврядних общин і, як правило, складається з трьох осіб — одного професійного судді та двох шеффенів, котрі при прийнятті рішення мають рівні права з професійним суддею. Ця система була запозичена й досить активно використовувалася в СРСР та інших соціалістичних країнах.

Адміністративні суди — одні з наймолодших у Німеччині. Питання його діяльності відображені в Положенні про адміністративні суди від 20 січня 1960 р. У новій редакції від 19 березня 1991 року. В адміністративній юрисдикції існує три інстанції, дві з яких перебувають на рівні федеральних земель (адміністративний суд, Вищий адміністративний земельний суд), а третя Федеральний адміністративний суд — на рівні федерації. Територія, на яку поширюється діяльність адміністративного суду, відповідає зазвичай території, на яку поширюється діяльність органів влади середньої ланки, тобто території адміністративного округу.

Суди трудової юрисдикції виникли в Німеччині у 20-ті роки XX ст. як складова частина звичайної юрисдикції після прийняття кількох законів, що стосуються захисту робітників і є самостійною галуззю судової системи з 1953 року. Нормативна основа цієї юрисдикції — Закон про суди з трудових справ. Система судів з трудових питань має три рівні; справи на всіх рівнях судів розглядаються тільки колегіально в палатах і сенатах (вищий рівень). Найважливішою ознакою формування судів усіх рівнів є паритетне представництво у складі суду непрофесійних судів від робітників і роботодавців на пропозицію Міністерства праці земель й федерації, котрі призначаються на чотири роки. Але й сам професійний суддя цього суду повинен бути спеціалістом у галузі трудового законодавства.

Система судів соціальної юрисдикції являє собою відносно нову судову галузь у Німеччині. Вона виникла як самостійна і незалежна від решти державних й судових структур юрисдикція завдяки уведенню в дію Закону про соціальні суди від 3 вересня 1953 р. Суди соціальної юрисдикції є особливими адміністративними судами, до компетенції яких входить розгляд питань: а) про всі види соціального та пенсійного страхування; б) про страхування щодо безробіття та інші питання Федерального відомства праці, в тому числі, стимулювання професійного навчання й перепідготовки, а також ті, що випливають із Федерального закону про допомогу багатодітним сім’ям, які пов’язані з цим явищем у суспільстві; в) про соціальне забезпечення осіб, котрим заподіяно шкоду у зв’язку з війною; г) про медичне страхування; д) про особливі випадки, визначені федеральними законами. Система судів соціальної юрисдикції має трирівне- ву структуру: соціальні суди; земельні суди з соціальних питань та Федеральний соціальний суд.

Система судів з фінансових питань створена для вирішення публічно-правових спорів у сфері функціональної діяльності фінансових органів — фінансових і митних відомств. Іх правовою основою є ст.95 Основного Закону ФРН і Положення про фінансові суди 1965 року. Сферою компетенції судів цієї юрисдикції є справи про податки та збори; питання законності повідомлень податкової служби та інших повідомлень фінансових та митних органів, законність дій податкових та митних відомств, ввізне мито, контроль щодо імпорту й експорту та деякі інші питання цієї сфери діяльності. Судова система фінансової юрисдикції має два рівні: 19 податково-фінансових судів у землях Німеччини й Федеральна фінансова палата.

<< | >>
Источник: Бостан Л. М., Бостан С. К.. Історія держави і права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб. й доп.: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008— 730 с.. 2008

Еще по теме Судові органи Німеччини:

  1. 3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
  2. 11.1. Утворення й особливості розвитку феодальної держави в Німеччині
  3. 11.4. Абсолютизм у Німеччині
  4. § 2. Адміністративне право Німеччини
  5. 3. Розгляд справи і рішення адміністративного суду
  6. Організація місцевого самоврядування в Україні в контексті форми правління
  7. § 1 . Поняття представництва в суді
  8. Соціально-економічні та політичні передумови революцій у Німеччині
  9. Органи виконавчої влади у державному механізмі зарубіжних країн
  10. Судові органи Німеччини
  11. Ідеологічне підгрунтя агресивного нападу фашистської Німеччини на CPCP та адміністративно-територіальне розчленування території України
  12. Організаційно-правові основи діяльності українського повстанського руху
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -