Ірландія

Канонічне право Протестантської єпископальної церкви (Protestant Episcopal Church) набуло важливої ваги після 1869 р. Того року британський парламент прийняв “Закон про Ірландську церкву” (Irish Church Act).

Парламентський акт скасував будь-які акт парламенту, звичай, закон, які забороняли єпископам, священикам або прихожанам мати синоди чи вибирати представників з метою створення правил для добробуту (well-being) та порядку Церкви. Утворилися її нові законодавчі власті у вигляді змішаних синодів зі священиків і прихожан. Створилася виборча система представництва. 1870 р. відбулося “Загальне зібрання” (General Convention) Апостольської і Католицької церкви Ірландії, представників духовенства і мирян з метою врегулювання Церкви. Верховною законодавчою владою в Ірландській церкві було наділено Генеральний синод, що складався з архієпископів і єпископів та представників священиків і прихожан. У складі Синоду утворювалися дві палати — єпископів і прихожан та представників духовенства. Передбачалося, що рішення могло прийматися, якщо за нього голосувала більшість другої з названих палат. Якщо перша палата виявляла бажання голосувати, то для прийняття рішення потрібна була і більшість її членів.

Генеральний синод мав повну владу на зміну канонів, внесення до них поправок, скасування, прийняття нових канонів. Рішення приймалося більшістю в 2 голосів кожної з палат. Для зміни або доповнення статей (articles), доктрин (doctrines), обрядів (rites) або рубрик (rubrics) вимагалася більшість у 2 голосів кожної з палат та річна відстрочка для консультації з єпархійними синодами.

Генеральна конвенція запровадила ряд нових канонів, прийняла статути церковних судів (ecclesiastic tribunals). Передбачалося, що в майбутньому скасування церковного законодавства чи внесення поправок до нього мало відбуватися відповідними Генеральними синодами.

3.6.3.

<< | >>

↑

Источник: Дахно І.І.. Історія держави і права. Навчальний посібник- довідник. — К.: Центр навчальної літератури,2006. — 408 с.. 2006

Еще по теме Ірландія: