§ 1. Держава західної цивілізації
Держава океанічної субцивілізації.
До держав океанічної західної субцивілізації належать США, Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ірландія та деякі інші країни.
Як відомо, усі ці країни утворилися на уламках Британської колоніальної імперії.
При цьому як одні країни (СІНА) повністю стали незалежними від британської корони, інші ж стали членами Британської співдружності націй, тобто британськими домініонами, що визнають британського монарха своїм главою держави (Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.).Характеризуючи тип держави в океанічній західній субцивілізації, слід опиратися на структуру, яка пропонується в § 1 теми „Тип держави: сутність, класифікація і структура”.
Так, аналізуючи державну владу, слід виявити спільні риси державного режиму в країнах океанічної субцивілізації. Проведення політики рейганоміки в СІНА та тетчеризму в Великобританії було спрямовано на денаціоналізацію (приватизацію) основних секторів економіки. Проте, повернення до лібертарного режиму не відбулося: держава за допомогою насамперед матеріальних чинників
зуміла протистояти свавіллю ринку і залишити в своїх руках важелі управління економікою. Тобто, на нашу думку, в країнах океанічної субцивілізації зараз домінує лібертарно-біхевіористичний режим, який поєднує у собі стимулюючі заходи держави з вільним приватним бізнесом, який самостійно розпоряджається напрямками свого розвитку. Економічною основою державної влади виступає майно, що знаходиться у державній власності. Проте зазначені держави, за допомогою оподаткування приватного бізнесу, збільшують розмір державного майна. Соціальною основою державної влади служать ті верстви населення, що підтримують державну політику. На нашу думку, це є сильний середній клас та вищі верстви суспільства. Морально-ідеологічною основою державної влади служать уявлення суспільства про владу як високо моральну.
Це забезпечується насамперед домінування в цих країнах християнства протестантського напрямку (англіканство в Великобританії чи пресвітеріанство в США), який робить людину особисто вільною від держави і вимагає від держави займатися виключно охороною суспільних відносин. Значна роль демократичних традицій в державах океанічної субцивілізації запобігають узурпації влади, а тому це є суспільства з високим рівнем довіри до держави. Отже, на нашу думку, держава океанічного типу є легітимною.Аналізуючи цілі та завдання держави, слід мати на увазі, що основною метою розвитку зазначених типів держав є ідея прогресу. Ця ідея може оперувати як категорією прогресу за будь-яку ціну (США), так і прогрес, який не знищує самих основ цивілізації (Великобританія). Для реалізації цієї ідеї держави наділяються відповідними зовнішніми і внутрішніми функціями. Зазначені функції можуть працювати лише за умови наявності певного механізму. Аналізуючи останній, ми можемо дійти висновку про те, що у більшості з зазначених держав є низка спільних ознак'.
1) Існування двопалатного парламенту (Парламент Великобританії складається з Палати лордів та Палати общин; Конгрес СІЛА - з Палати представників і Сенату; Парламент Австралії - з Палати представників і Сенату; Парламент Канади - з Палати громад і Сенату).
2) Сильна виконавча влади (Президент СІЛА та його адміністрація або ж Уряд Її Величності Королеви Великобританії на чолі з прем’єр-міністром).
3) Особлива роль судової влади. Суди мають право творити правові норми в рамках прецедентного права.
Існує деяка відмінність у формі правління (республіка в СІЛА, монархія в Великобританії, Австралії, Канаді) та у формі державно-територіального устрою (унія в Великобританії, федерація в США). Проте спільним залишається політичний режим у державах океанічної субцивілізації - ліберально-демократичний.
Те ж саме стосується державно-політичного режиму - в державах океанічного типу він є цивілітарним.
Публічний вимір опирається на існування в цих країнах олігархії у формі меритократії.
Правова система океанічної західної субцивілізації опирається на такі принципи як:
1) Поступове утвердження як основних постулатів ідей рівності прав індивіда і держави.
2) Пріоритет прав і свобод особистості над державною доцільністю.
3) Забезпечення верховенства закону.
4) Поділ влади.
Держава континентальної субцивілізації.
До цієї субцивілізації належать країни континентальної Західної Європи, окрім Скандинавії.: Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Німеччина.
На відміну від океанічної, держави континентальної західної цивілізації характеризуються біхевіористично-консервативним режимом, який оперує категорією не свободи, а порядку. Особливо це видно на прикладі Німеччини, де досить сильною є консервативна складова державного режиму. Щодо романських країн (Франції, Італії, Іспанії та Португалії), то там більша увага зосереджена на біхевіористичній складовій. Економічною основою державної влади є майно, що
знаходиться у державній власності. Проте тут, окрім сильного приватного сектору, який формує державну власність за допомогою сплати податків, існує і досить сильний державний сектор економіки. Соціальною основою державної влади в країнах континентальної субцивілізації також є сильний середній клас та вищі верстви суспільства. Морально-ідеологічна основа спирається на домінуюче у цих країнах християнство. Проте, на відміну від океанічної субцивілізації, в умовах континентального типу держави ця основа опирається як на католицьку релігію, так і на протестантство (кальвінізм і лютеранство). Це веде до поглядів, що світська (державна) і духовна (релігійна) влади не співпадають, а церква повинна бути відокремлена від держави. Більше того, іноді світська влада повинна домінувати. Це виявляється, наприклад, у державній забороні якось проявляти зовні свою релігійну приналежність при відвіданні навчальних закладів. Крім того, на відміну від океанічного типу держави, в умовах континентального типу влада викликає не повагу, а підозрілість. Це, у свою чергу, веде до низького рівня довіри народу до держави, а отже й до її низької легітимності. Саме таке ставлення, на нашу думку, спричиняє революції, бунти і узурпації, а отже і бурхливий, стрибкоподібний розвиток європейського суспільства.
На відміну від океанічного типу держави, що ставить собі за мету прогрес і розвиток у майбутнє, континентальний тип сповідає культ минулого і культ предків. Саме це свого часу вело до численних реставрацій (наприклад, реставрація Бурбонів у Франції XIX і Іспанії XX століття) та феномену вождів націй (III. де Голль у Франції, А. Гітлер в Німеччині, Ф. Франко в Іспанії, Б. Муссоліні в Італії та ін.), які уособлювали вождів минулого. На відміну від океанічної субцивілізації, де посади глави держави і глави уряду можуть об’єднуватись, сучасний механізм держави континентального типу завжди розділяє главу держави і главу уряду.
Залежно від форми правління, може домінувати або глава держави, або глава уряду. Так, в умовах парламентської форми правління (представницька монархія чи парламентська республіка) домінуючою посадою є глава уряду (Іспанія чи
Німеччина). В умовах же дуалістичної монархії (Монако) чи змішаної республіки (Франція) домінуючим є глава держави.
Незважаючи на відмінність у формі правління і формі державно- територіального устрою, сучасні держави континентального типу належать до соціал-демократичного політичного режиму.
Проте, так само, як і в умовах океанічного типу, держави континентального типу належать до цивілітарного державно-політичного режиму.
Правова система держав континентального типу опирається на римське право і об’єднується в континентальну правову сім’ю, де забезпечується принцип верховенства права.
Питання для самоконтролю.
1. З яких субцивілізацій складається західна цивілізація?
2. Які країни відносяться до держав океанічного типу?
3. Які країни відносяться до держав континентального типу?