Документ № 10 ОСНОВНИИ ЗАКОН ФРН (23 травня 1949 р.) (витяги)

ВІДДІЛ II. ФЕДЕРАЦІЯ ТА ЗЕМЛІ

Стаття 20.

1. Федеративна Республіка Німеччини є демократичною й соціальною федеративною державою.

2. Уся державна влада походіть від народу.

3. Законодавство зв’язане конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя — законом і правом.

Стаття 21.

1. Партії сприяють формуванню політичної волі народу. Вони можуть вільно утворюватися. Іх внутрішня організація повинна відповідати демократичним принципам. Вони повинні подавати публічний звіт про джерела своїх коштів.

2. Партії, що за своїми цілями чи поведінкою своїх прихильників прагнуть завдати шкоди основам вільного демократичного порядку або усунути його, або поставити під загрозу існування Федеративної Республіки, протиконституційні. Питання щодо проти- конституційності вирішує Федеральний конституційний суд.

3. Подробиці регулюються федеральним законодавством.

ВІДДІЛ VII. ЗАКОНОДАВСТВО ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 70.

1. Землі мають право законодавства тією мірою, якою дійсним Основним законом права законодавчої влади не надані Федерації.

2. Розмежування компетенції Федерації та земель встановлюється відповідно до розпоряджень дійсного Основного закону про виключну і конкуруючу законодавчу компетенцію.

Стаття 71. У сфері виняткової законодавчої компетенції Федерації землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки вони спеціально вповноважені на це федеральним законом.

Стаття 72.

1. У сфері конкуруючої законодавчої компетенції землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки Федерація не використовує своїх прав законодавства.

2. У цій сфері Федерація має право законодавства, якщо існує необхідність у федеральному законодавчому регулюванні, тому що:

1) яке-небудь питання не може бути ефективно врегульоване законодавством окремих земель;

2) урегулювання якого-небудь питання законодавством однієї землі може порушити інтереси іншої землі чи всієї країни в цілому;

3) цього вимагає дотримання правової чи економічної єдності, зокрема однаковості життєвих умов на території не лише однієї землі.

Стаття 73. Федерація має виключну законодавчу компетенцію у наступних питаннях:

1) зовнішні відносини, а також оборона, включаючи військову службу чоловіків, котрі досягли вісімнадцяти років, і захист цивільного населення;

2) громадянство Федерації;

3) свобода пересування, паспорту, еміграції й імміграції, видачі;

4) валюта, грошовий обіг, карбування монети, режим міри і ваги, встановлення точного часу;

5) митна й торгова єдність території, договори про торгівлю та судноплавство, свобода товарного обігу, товарних обігів і платіжних розрахунків з зарубіжними країнами, включаючи митну й прикордонну охорону;

6) залізниці Федерації та повітряне сполучення;

7) пошта, телеграф, телефон, радіо;

8) правове становище осіб, котрі перебувають на службі Федерації і безпосередньо залежних від її корпорацій публічного права;

9) правова охорона промислової власності, авторське, патентне й видавниче право;

10) співробітництво Федерації й земель у галузі кримінальної поліції й охорони Конституції, установа федерального відомства кримінальної поліції і міжнародна боротьба зі злочинами;

11) статистика для цілей Федерації.

Стаття 74. Конкуруюча законодавча компетенція поширюється на такі сфери:

1) цивільне право, кримінальне право та виконання вироків, судоустрій, судочинство, адвокатура, нотаріат і юридична консультація;

2) акти цивільного стану;

3) право союзів та зборів;

4) перебування та постійне проживання іноземців;

5) охорона пам’яток німецької культури від вивозу за кордон;

6) справи про біженців і вигнанців;

7) державне соціальне за без-печення;

8) громадянство земель;

9) військові збитки та їх відшкодування;

10) піклування про інвалідів війни, жертви війни, що залишилися в живих, про колишніх військовополонених і захоронення полеглих воїнів;

11) господарське право (гірська справа, промисловість, енергетичне господарство, ремесла, кустарна промисловість, торгівля, банківська та біржова справа, приватне страхування);

12) робоче право, включаючи організацію виробництва, охорону праці й посередництво в наймі, соціальне страхування, включаючи страхування від безробіття;

13) сприяння науково-дослідній роботі;

14) право примусового відчуження, оскільки воно стосується справ, згаданих у статтях 73 і 74;

15) перехід землі та земельної власності, природних ресурсів і засобів виробництва в суспільну власність чи в суспільне господарство інших форм;

16) запобігання зловживанням економічною могутністю;

17) сприяння виробництву в сільському й лісовому господарствах, забезпечення постачання продовольством, ввіз та вивіз продукції сільського й лісового господарства, рибальство у відкритому морі й у прибережних водах, охорона узбережжя;

18) перехід власності на землю, земельне право та сільськогосподарську оренду, житлова справа, поселення, хутори;

19) заходи проти небезпечних і заразних захворювань людей і тварин, допуск до лікарських та інших медичних професій, до виробництва лікарських засобів, торгівля ліками, лікарськими засобами, наркотиками й отрутою;

20) охорона торгівлі продовольством, предметами широкого вжитку, предметами першої необхідності, фуражем, насінним і посадковим матеріалом для сільського й лісового господарства, захист дерев і рослин від хвороб та шкідників;

21) судноплавство у відкритому морі та у прибережних водах, водні пізнавальні знаки, внутрішнє судноплавство, метеорологічна служба, морські канали і внутрішні водні шляхи загального значення;

22) рух по дорогах, автомобільна справа, спорудження й нагляд за справністю доріг далекого сполучення;

23) рейкові шляхи, крім федеральних залізниць і за винятком гірських залізниць.

Стаття 75.

видавати загальні розпорядження з таких питань:

1) правове становище осіб, котрі знаходяться на державній службі земель, громад та інших корпорацій публічного права;

2) загальне правове становище засобів масової інформації та кіно;

3) мисливська справа, охорона природи та мальовничих місць;

4) розподіл землі й упорядкування території і водний режим;

5) прописка та виписка.

Стаття 76.

1. Законопроекти вносяться до Бундестагу Федеральним урядом, членами Бундестагу або Бундесратом.

2. Законопроекти Федерального уряду насамперед подаються до Бундесрату. Бундесратові належить право висловитися про них протягом трьох тижнів.

3. Законопроекти Бундесрату подаються Бундестагові через Федеральний уряд, що зобов’язаний висловити щодо них свою точку зору.

Стаття 77.

1. Федеральні закони приймаються Бундестагом. Після прийняття вони негайно передаються Бундесрату через Голову Бундестагу.