Кримінальний кодекс Української РСР (1960 р.)

(Витяги)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Г л а в а І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу

Кримінальний кодекс Української РСР має завданням охорону радянського суспільного і державного ладу, соціалістичної влас604

ності, особи та прав громадян і всього соціалістичного правопорядку від злочинних посягань.

Для Здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинними, і встановлює

покарання, що піддягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.

Стаття 2. Кримінальний кодекс Української РСР і загальносоюзне кримінальне законодавство

Кримінальний кодекс Української РСР приймається на підставі статті 19 Конституції Української РСР, відповідно до Основ

кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік.

Загальносоюзні закони про кримінальну відповідальність за

державні і військові злочини, а також загальносоюзні закони, що

визначають відповідальність за інші злочини, спрямовані проти

інтересів Союзу РСР, підлягають включенню до цього Кодексу. До

включення загальносоюзних кримінальних законів у Кримінальний

кодекс Української РСР ці закони підлягають безпосередньому

застосуванню.

Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише

особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з

необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.

Кримінальне» покарання застосовується тільки за вироком суду.

Г л а в а II

МЕЖІ ЧИННОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ

Стаття 4. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених на території Української РСР

Усі особи, які вчинили злочини на території Української РСР,

підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.

Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних

представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з

чинними законами і міжнародними угодами не підсудні в кримінальних справах радянським судовим установам, в разі вчинення

цими особами злочину на території Української РСР, вирішується

дипломатичним шляхом.

Стаття 5. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених за межами СРСР

Громадяни СРСР, які вчинили злочини за межами СРСР,

підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо

вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до

суду на території Української РСР.

605

На тих же підставах несуть відповідальність перебуваючі в

СРСР особи без громадянства, які вчинили злочини за межами

СРСР.

Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за

кордоном, суд може відповідно пом'якшити призначене їм покарання або повністю звільнити винного від відбування покарання.

Іноземці за злочини, вчинені поза межами СРСР, підлягають

відповідальності за радянськими кримінальними законами у випадках, передбачених міжнародними угодами.

Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі

Злочинність і караність діяння визначаються законом, який

діяв під час вчинення цього діяння.

Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання,

має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, вчинені до

його видання.

Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.

Глава III

Про злочин

Стаття 7. Поняття злочину

Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на

радянський суспільний або державний лад, соціалістичну систему

господарства, соціалістичну власність, особу, політичні, трудові,

майнові та інші права громадян, а так само інше суспільне небезпечне діяння, яке посягає на соціалістичний правопорядок і передбачене кримінальним законом.

Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і

містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним

законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

Стаття 8. Вчинення злочину умисно

Злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його

вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії

або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і

бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 9. Вчинення злочину з необережності

Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка

його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання

таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 10. Відповідальність неповнолітніх

606

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до

вчинення злочину минуло шістнадцять років.

Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за

вбивство (статті 93—98), умисне заподіяння тілесних ушкоджень,

що спричинили розлад здоров'я (статті 101—104 та 106 частина 1),

зґвалтування (стаття 117), крадіжку (статті 81 і 140), грабіж (статті

82 і 141), розбійний напад (статті 86 і 142), злісне хуліганство

(стаття 206 частина 2), умисне знищення або пошкодження державного, громадського майна чи особистого майна громадян, що

спричинило тяжкі наслідки (статті 89 частина 2 та 145 частина 2), а

також за умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда

(стаття 78).

Коли суд визнає, що виправлення особи, яка вчинила у віці до

вісімнадцяти років злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, можливе без застосування кримінального покарання, він

може застосувати до такої особи примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

При наявності умов, зазначених у частині 3 цієї статті, неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності

з направленням його до комісії в справах неповнолітніх для розгляду питання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Стаття 11. Примусові заходи виховного характеру

До осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років,

судом можуть застосовуватися такі примусові заходи виховного

характеру: передача винного під нагляд батькам або особам, які їх

замінюють; передача винного під нагляд громадській організації чи

колективу трудящих за їх згодою, а також окремим громадянам на

їх просьбу; направлення винного до спеціальної лікувально-виховної чи виховної установи для дітей і підлітків.

Стаття 12. Неосудність

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час

вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності,

тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної

діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої

особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові

заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в

стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або

керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть засто607

совуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

Стаття 13. Примусові заходи медичного характеру

До осіб, які вчинили суспільне небезпечні діяння в стані

неосудності або вчинили такі діяння в стані осудності, але захворіли

до винесення судом вироку на душевну хворобу, що позбавляє їх

можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, можуть

застосовуватись судом такі примусові заходи медичного характеру:

поміщення в психіатричну лікарню загального типу; поміщення в

психіатричну лікарню спеціального типу; передача на піклування

родичам чи опікунам при обов'язковому лікарському нагляді.

Суд, визнавши необхідним призначити примусовий захід медичного характеру, обирає вид його залежно від душевного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння.

Примусове лікування в психіатричній лікарні загального типу

може бути застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм

психічним станом і характером вчиненого ним суспільне небезпечного діяння потребує тримання в лікарні і лікування в примусовому порядку.

Поміщення в психіатричну лікарню спеціального типу може

бути застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого ним суспільне небезпечного

діяння являє особливу небезпеку для суспільства.

в психіатричну лікарню спеціального типу, тримаються в умовах

посиленого нагляду, що виключає можливість вчинення ними нового суспільне небезпечного діяння.

Якщо не буде визнано необхідним застосування до душевнохворого таких примусових заходів медичного характеру, як поміщення в психіатричну лікарню загального чи спеціального типу, а так

само в разі припинення застосування таких заходів суд може передати його на піклування родичам чи опікунам при обов'язковому

лікарському нагляді.

Стаття 14. Відповідальність за злочин, вчинений в стані сп'яніння

Особа, яка вчинила злочин в стані сп'яніння, не звільняється

від кримінальної відповідальності.

Суд, незалежно від призначеного кримінального покарання,

може направити на примусове лікування особу, засуджену за злочин, вчинений на грунті алкоголізму чи наркоманії. Примусове

лікування цих осіб провадиться, залежно від міри кримінального

покарання, відповідно у місцях позбавлення волі або спеціальних

медичних закладах.

608

В разі вчинення злочину особою, яка зловживає спиртними

напоями і ставить у зв'язку з цим свою сім'ю в тяжке матеріальне

становище, суд, поряд з застосуванням за вчинений злочин покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, може за клопотанням

громадської організації, колективу трудящих чи товариського суду

встановити над нею опікування.

Стаття 15. Необхідна оборона

Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння,

передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті інтересів Радянської держави,

громадських інтересів, особи чи прав того, хто обороняється, або

іншої людини від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено

перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і небезпечності посягання.

Дії, вчинені потерпілим та іншими особами безпосередньо

після вчинення посягання з метою затримання злочинця і доставлення його відповідним органам влади, як правомірні, прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця.

Стаття 16. Крайня необхідність

Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння,

передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої

необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам

Радянської держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї

людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин

не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є

менш значною, ніж відвернута шкода.

Стаття 17. Відповідальність за готування до злочину і за замах

на злочин

Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для

вчинення злочину.

Замахом на злочин визнається умисна дія, безпосередньо

спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було

доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Покарання за готування до злочину і за замах на злочин

призначається за законом, який передбачає відповідальність за

даний злочин.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення

609

злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до

кінця.

Стаття 18. Добровільна відмова від вчинення злочину

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до

кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі,

коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Стаття 19. Співучасть

Співучастю визнається умисна спільна участь двох або більше

осіб у вчиненні злочину.

Співучасниками злочину, поряд з виконавцями, визнаються

організатори, підмовники і пособники.

Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила

злочин.

Організатором визнається особа, яка організувала вчинення

злочину або керувала його вчиненням.

Підмовником визнається особа, яка схилила до вчинення

злочину.

Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця,

знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети,

добуті злочинним шляхом.

Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні

злочину повинні бути враховані судом при призначенні покарання.

Стаття 20. Переховування

Заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, а так само

знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів,

добутих злочинним шляхом, тягне відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених статтею 186 цього Кодексу.

Стаття 21. Недонесення

Недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або

вчинений злочин тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених статтею 187 цього Кодексу.

Г л а в а IV

ПРО ПОКАРАННЯ

Стаття 22. Мета покарання

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має

на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного

ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил

соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових

злочинів як засудженими, так і іншими особами.

610

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або

принижувати людську гідність.

Стаття 23. Види покарань

До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі

основні покарання:

1) позбавлення волі;

2) заслання;

3) вислання;

4) виправні роботи без позбавлення волі;

5) позбавлення права займати певні посади або займатися

певною діяльністю;

6) штраф;

7) громадська догана.

До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний

батальйон.

Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання:

1) конфіскація майна;

2) позбавлення військового або спеціального звання;

3) позбавлення батьківських прав.

Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади

або займатися певною діяльністю і штраф можуть застосовуватись

не тільки як основні, але й як додаткові покарання.

Стаття 24. Виняткова міра покарання — смертна кара

Як виняткова міра покарання, до її повного скасування, допускається застосування смертної кари — розстрілу — за зраду батьківщини (стаття 56), шпигунство (стаття 57), терористичний акт

(статті 58 і 59), диверсію (стаття 60), бандитизм (стаття 69), умисне

вбивство при обтяжуючих обставинах, зазначених у статтях кримінальних законів Союзу РСР і статтях 93 та 234 пункт «в» цього

Кодексу, які встановлюють відповідальність за умисне вбивство, а

у воєнний час або у бойовій обстановці — і за інші особливо тяжкі

злочини, у випадках, спеціально передбачених законодавством Союзу РСР.

Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не

досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що

були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент

винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до

жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання

вироку.

Стаття 25. Позбавлення волі

5.Л7-1-.7 ' Єї 1

Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців

до десяти років, а за особливо тяжкі злочини і для особливо

небезпечних рецидивістів, у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом, — не більше п'ятнадцяти років.

При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення

злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може

перевищувати десяти років.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні — в трудовій

колонії для неповнолітніх.

Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк

покарання або частину його може бути призначене судом особам, які

вчинили тяжкі злочини, а також особливо небезпечним рецидивістам.

Особам, які відбули не менше половини строку тюремного

ув'язнення, при умові зразкової їх поведінки, тюремне ув'язнення

може бути за призначенням суду замінено триманням в колонії.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Г л а в а І

ДЕРЖАВНІ ЗЛОЧИНИ

1. Особливо небезпечні державні злочини

Стаття 56. Зрада батьківщини

Зрада батьківщини, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторканності або воєнній могутності СРСР: перехід на бік ворога,

шпигунство, видача державної або військової таємниці іноземній

державі, втеча за кордон або відмова повернутися з-за кордону в

СРСР, подання іноземній державі допомоги в проведенні ворожої

діяльності проти СРСР, а так само змова з метою захоплення

влади,—

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.

Не підлягає кримінальній відповідальності громадянин СРСР,

завербований іноземною розвідкою для проведення ворожої діяльності проти СРСР, якщо він на виконання одержаного злочинного

завдання ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам влади

про свій зв'язок з іноземною розвідкою.

Стаття 57. Шпигунство

Передача, а так само викрадення або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх агентурі відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, а також

передача або збирання за завданням іноземної розвідки інших

612

відомостей для використання їх на шкоду інтересам СРСР, якщо

шпигунство вчинене іноземцем або особою без громадянства,—

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти

років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією

майна.

Стаття 58. Терористичний акт

Вбивство державного чи громадського діяча або представника

влади, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, з метою підриву або ослаблення Радянської влади —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.

Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне з тією ж метою державному чи громадському діячеві або представникові влади в зв'язку

з його державною чи громадською діяльністю,—

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 59. Терористичний акт проти представника іноземної

держави

Вбивство представника іноземної держави з метою провокації

війни або міжнародних ускладнень —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна. ,

Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне тим самим особам з

тією ж метою,—

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 60. Диверсія

Зруйнування або пошкодження вибухом, підпалом чи іншим

способом підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів

зв'язку або іншого державного чи громадського майна, вчинення

масових отруєнь або поширення епідемій та епізоотій з метою

ослаблення Радянської держави —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.

Стаття 61. Шкідництво

Дія або бездіяльність, спрямована до підриву промисловості,

транспорту, сільського господарства, грошової системи, торгівлі

або інших галузей народного господарства, а так само діяльності

державних органів чи громадських організацій з метою ослаблення

Радянської держави, якщо це діяння вчинено шляхом використан613

ня державних чи громадських установ, підприємств, організацій або

шляхом протидіяння їх нормальній роботі,—

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 62. Антирадянська агітація і пропаганда

Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний

лад, а так само розповсюдження або виготовлення чи зберігання з

тією ж метою літератури такого ж змісту—

карається позбавленням волі на строк від шести місяців до

семи років або засланням на строк від двох до п'яти років.

Ті самі дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо

небезпечні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти

років.

Стаття 63. Пропаганда війни

Пропаганда війни, в якій би формі вона не велася,—

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років.

Стаття 64. Організаційна діяльність, спрямована до вчинення

особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в

антирадянській організації

Організаційна діяльність, спрямована до підготовки або до

вчинення особливо небезпечних державних злочинів, до створення

організації, що має на меті вчинити такі злочини, а так само участь

в антирадянській організації —

караються відповідно за статтями 56—63 цього Кодексу.

Стаття 65. Особливо небезпечні державні злочини, вчинені

проти іншої держави трудящих

В силу міжнародної солідарності трудящих особливо небезпечні державні злочини, вчинені проти іншої держави трудящих,—

караються відповідно за статтями 56—64 цього Кодексу.

2. Інші державні злочини

Стаття 66. Порушення національної і расової рівноправності

Пропаганда або агітація з метою викликати расову чи національну ворожнечу або розбрат, а так само пряме чи посереднє

обмеження прав або встановлення прямих чи посередніх переваг

громадян залежно від їх расової або національної приналежності —

караються позбавленням волі на строк від шести місяців до

трьох років або засланням на строк від двох до п'яти років.

614

Глава II

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 81. Розкрадання державного або громадського майна

шляхом крадіжки

Таємне викрадення державного або громадського майна (крадіжка) —

карається позбавленням волі на строк до трьох років або

виправними роботами на строк до одного року.

Крадіжка, вчинена повторно або за'попереднім зговором групою осіб,—

карається позбавленням волі на строк до шести років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Крадіжка, вчинена у великих розмірах або особливо небезпечним рецидивістом,—

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти

років з конфіскацією майна і з висланням на строк до п'яти років

або без такого.

Примітка. Розкрадання державного або громадського майна

шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства, привласнення чи розтрати

або зловживання службовим станом (статті 81, 82, 83 і 84), а також

розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів чи вибухових

речовин (стаття 223) тягнуть за собою кримінальну відповідальність

як за повторні, якщо вони вчинені після будь-якого розкрадання

державного чи громадського майна (крім дрібного розкрадання),

або після крадіжки, грабежу, шахрайства з метою заволодіння особистим майном громадян (статті 140, 141 і 143), розбою з метою

заволодіння державним, громадським чи особистим майном громадян (статті 86 і 142), розкрадання вогнестрільної зброї, бойових

припасів чи вибухових речовин (стаття 223), або після бандитизму

(стаття 69).

Глава VI

ГОСПОДАРСЬКІ ЗЛОЧИНИ

Стаття 147. Випуск недоброякісної промислової продукції

Систематичний або у великих розмірах випуск з промислового

підприємства недоброякісної, такої, що не відповідає встановленим

стандартам і технічним умовам, або некомплектної промислової

продукції директором, головним інженером і начальником відділу

технічного контролю, а так само іншими працівниками, які виконують функції вказаних службових осіб,—

карається позбавленням волі на строк до трьох років або

виправними роботами на строк до одного року.

Стаття 148. Заняття забороненим промислом

615

Виготовлення, переробка або зберігання для збуту і самий збут

у вигляді промислу продуктів, матеріалів і виробів, щодо яких є

спеціальна заборона, а так само заняття іншими забороненими

промислами, якщо за такі ж дії вже застосовувалися заходи адміністративного впливу,—

караються виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі до трьохсот карбованців.

Ті самі діяння, вчинювані у значних розмірах,— караються

позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна

або без конфіскації.

Стаття 149. Виготовлення і збут самогону та інших недозволених до виготовлення спиртних напоїв

Виготовлення або зберігання самогону чи інших недозволених

до виготовлення спиртних напоїв з метою збуту, збут їх, а також

виготовлення для збуту або збут самогонних апаратів—

караються позбавленням волі на строк до трьох років або

штрафом у розмірі від ста до трьохсот карбованців з вилученням і

знищенням самогону чи інших спиртних напоїв і апаратів для їх

виготовлення.

Виготовлення самогону чи інших недозволених до виготовлення спиртних напоїв без мети збуту, а також виготовлення не для

збуту або зберігання апаратів для самогоноваріння, якщо за такі ж

дії вже застосовувалися заходи громадського або адміністративного

впливу,—

караються виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі від п'ятдесяти до ста карбованців з вилученням

і знищенням самогону чи інших спиртних напоїв і апаратів для їх

виготовлення.

Стаття 150. Заняття приватнопідприємницькою діяльністю

Заняття приватнопідприємницькою діяльністю, яка прикривається формою державного, кооперативного чи іншого громадського

підприємства,—

карається позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна або штрафом у розмірі до п'ятисот карбованців.

Стаття 151. Комерційне посередництво

Комерційне посередництво приватних осіб як засіб нетрудового збагачення, якщо ці дії вчиняються у вигляді промислу або у

великих розмірах,—

карається позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Стаття 152. Незаконна переуступка житлового приміщення та

стягання квартирної плати понад установлений розмір

біб

Переуступка приватною особою за винагороду житлового приміщення, що належить місцевим Радам депутатів трудящих, державним або громадським підприємствам, установам чи організаціям,

а так само систематичне, з метою нетрудового збагачення, стягання

квартирної плати понад установлений законом розмір, —

караються позбавленням волі на строк до одного року або

виправними роботами на той же строк або штрафом у розмірі до

п'ятисот карбованців з конфіскацією суми, одержаної в результаті

незаконних дій.

Стаття 153. Підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо

підроблених знаків поштової оплати, міжнародних відповідних купонів, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркірувальних або друкарських машин, а також квитків

залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту

та інших проїзних і на провіз вантажів документів, —

карається позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 154. Спекуляція

Спекуляція, тобто скуповування та перепродаж з метою наживи товарів або інших предметів,—

карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі

до трьохсот карбованців.Спекуляція, вчинювана у вигляді промислу, або у великих

розмірах, або особливо небезпечним рецидивістом,—

карається позбавленням волі на строк до шести років з конфіскацією майна і з висланням на строк до трьох років або без такого.

Дрібна спекуляція, якщо за такі ж дії вже застосовувалися

заходи громадського або адміністративного впливу,—

карається виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі до п'ятдесяти карбованців.

Стаття 196. Порушення паспортних правил

Проживання без паспорта особи, яка згідно з законом повинна мати паспорт, якщо за такі ж дії були вже застосовані заходи

адміністративного впливу,—

карається виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі до п'ятдесяти карбованців.

Проживання без паспорта, а також проживання особи, що має

паспорт, без прописки у місцевостях, де введено особливий паспортний режим, після повторного попередження про виїзд, зробленого у письмовій формі установами міліції,—

карається позбавленням волі на строк до шести місяців.

617

Стаття 197. Повідомлення неправдивих відомостей органам

загсу

Утаювання обставин, що перешкоджають одруженню, або повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації

актів громадянського стану—

карається виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі до п'ятдесяти карбованців або громадською

доганою.

Стаття 198. Самоуправство

Самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється іншою особою або державним чи громадським підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями було заподіяно істотної шкоди державним чи громадським інтересам або

охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,—

карається виправними роботами на строк до одного року або

штрафом у розмірі до п'ятдесяти карбованців або громадською

доганою.

ГлаваХ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ,

ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА НАРОДНОГО ЗДОРОВ'Я

Стаття 206. Хуліганство

Хуліганство, тобто дії, які грубо порушують громадський порядок і виражають явну зневагу до суспільства,—

карається позбавленням волі на строк до одного року або

виправними роботами на той же строк.

Злісне хуліганство, тобто ті ж дії, поєднані з опором представнику влади чи представнику громадськості, який виконує обов'язки по охороні громадського порядку, або такі, що за своїм змістом

відзначалися винятковим цинізмом чи зухвальством, або вчинені

особою, раніше судимою за хуліганство, чи особливо небезпечним

рецидивістом,—

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 207. Знищення і зруйнування пам'яток культури

Умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток культури або природних об'єктів, взятих під охорону держави,—

карається позбавленням волі на строк до трьох років або

виправними роботами на строк до одного року або штрафом у

розмірі до трьохсот карбованців.

Стаття 208. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у заняття

жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, а так само використання неповнолітніх для цілей паразитичного існування, —

618

караються позбавленням волі на строк цо п'яти років.

Стаття 209. Створення групи, що заподіює шкоду здоров'ю

громадян

Створення групи, діяльність якої, що провадиться під приводом проповідування релігійних віровчень або під іншим приводом,

поєднана з заподіянням шкоди здоров'ю 'громадян або статевою

розпустою, а так само керівництво такою групою або втягнення до

неї неповнолітніх,—

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з засланням на той же строк або без такого.

Додаток

Перелік

майна, що не підлягає конфіскації

за судовим вироком

І. Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що

належать засудженому на правах особистої власності чи є його

часткою у спільній власності, необхідні для засудженого, членів

його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Житловий будинок з господарськими будівлями в сільській

місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають;

2. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні

засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне

зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два

зимових плаття), один літній костюм (для жінок — два літніх

плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім

того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль);

б) взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової

і пари валянок на кожну особу;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, дві простині, дві наволочки,

ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е) меблі — по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на

кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю;

ж) всі дитячі речі;

3. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання

засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його

утриманні,— на три місяці, а для осіб, які займаються сільським

господарством,— до нового врожаю;

619

4. Паливо, потрібне засудженому, членам його сім'ї та особам,

які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання

приміщення на протязі шести місяців;

5. Одна корова, а при відсутності корови — одна телиця; коли

немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця, чи свиня — у осіб,

які займаються сільським господарством;

6. Корм для худоби, яка не підлягає конфіскації,— в кількості,

потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;

7. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським

господарством;

8. Сільськогосподарський інвентар — у осіб, які займаються

сільським господарством;

9. Знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також

потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, приладдя і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив

засудженого права займатися даною діяльністю;

10. Пайові внески до кооперативних організацій (крім дачнобудівних кооперативів) та сільськогосподарських артілей.

Примітка. Пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли спорудження будинку ще не

закінчено.

11. В разі конфіскації частки засудженого в спільному майні

селянського двору (колгоспного чи одноосібного) розмір його частки визначається після виключення з цього майна того, що не

піддягає конфіскації.

Кримінальний кодекс Української РСР. —

К., 1961.