Додаток 28 Референдум та президентські вибори 1991 p. в Україні

1 грудня 1991 р. в Україні відбулися референдум і вибори Президента України. До списків було внесено 37 млн 886 тис. громадян. Бюлетень референдуму містив текст “Акта проголошення незалежності України”, прийнятого Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., і питання: “Чи підтверджуєте Ви “Акт проголошення незалежності України?”.

Кандидатами на посаду Президента України були такі діячі:

1. Леонід Макарович Кравчук — голова Верховної Ради України.

Народився 10 січня 1934 р. в селі Великий Житин Рівненської області. 1953 р. закінчив Рівненський кооперативний технікум, а 1958 р. — економічний факультет Київського університету. Працював викладачем політекономії Чернівецького фінансового технікуму протягом 1958-1960 років. З 1960 р. — на партійній роботі в Чернівецькому обкомі Компартії України. Протягом 1967-1970 рр. навчався в аспірантурі Академії суспільних наук (Москва). З 1970 р. працював в апараті ЦК Компартії України і пройшов шлях від завідувача сектором до другого секретаря ЦК і члена Політбюро ЦК. Протягом 1989-1990 рр. був секретарем ЦК з ідеологічної роботи. З липня 1990 р. — член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11 скликань. З 23 липня 1990 р. до 5 грудня 1991 р. був Головою Верховної Ради УРСР/України. Президент України з 5 грудня 1991 р. по 19 липня 1994 р. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук захистив 1970 р.

2. В’ячеслав Максимович Чорновіл — голова Львівської обласної ради.

Народився 1 січня 1938 р. у Звенигородському районі Черкаської області в родині вчителів.

Київської ГЕС, редактором багатотиражки, завідувачем відділу газети “Молода гвардія”.

1965 р. звільнено з роботи за участь у правозахисному русі. У серпні 1967 р. заарештовано і засуджено на 3 роки. 12 січня 1972 р. заарештовано вдруге і засужено до 6 років заслання в Якутії за анти- радянську пропаганду. У квітні 1980 р. заарештовано і засуджено за фальшивим звинуваченням. Звільнено1983 р. достроково за протестом прокурора Якутії. З 1988 р. — голова Української Гельсінської спілки, а з квітня 1990 р. — голова Львівської облради.

Після обрання співголовою народного руху України подав у квітні 1992 р. у відставку з посад голови Львівської облради та облвиконкому і зосередився на політичній діяльності у Верховній Раді України. Був депутатом Верховної Ради 12-го (1-го) і 13-го (2-го) скликань.

3. Левко Григорович Лук’яненко — голова Української республіканської партії.

Народився 24 серпня 1928 р. в селі Хрипівка Городнянського району на Чернігівщині. Протягом 1944-1953 рр. служив в Радянській армії на території Австрії та Азербайджану. 1953-1958 рр. — студент юридичного факультету Московського університету. 1958-1961 рр. — адвокатська діяльність на Львівщині. Заснував 1958 р. підпільну націоналістичну організацію — Українську робітничо-селянську спілку. 1961 р. його заарештовано і засуджено до страти. Покарання було пом’якшено — 15-річне ув’язнення. Після звільнення оселився 1976 р. в Чернігові. Був одним із засновників Української Гельсинської групи. Знову заарештовано в грудні 1977 р. і в червні 1978 р. засуджено до 10 років тюремного ув’язнення та 5 років заслання. Протягом 1992-1993 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді. Народний депутат України трьох скликань. Автор книг: “Сповідь у камері смертників”, “Вірю в бога й Україну”, “Не дам загинуть Україні”, “На землі кленового листа” та ін.

4. Ігор Рафаїлович Юхновський — керівник Народної Ради в парламенті України.

Народився 1 вересня 1925 р. в селі Княгинине Рівненської області в сім’ї службовців. Закінчив 1951 р. Львівський університет. За фахом фізик. Кандидатську дисертацію захистив 1954 р. у Львові, а докторську — 1965 р. у Києві. Займався науковою діяльністю.

З травня 1990 р. по грудень 1991 р. очолював Народну Раду України у Верховній Раді України. У 1992 р. — державний радник України з питан науково-технічної політики. Протягом 1992 — березня 1993 р. — перший віце-прем’єр-міністр України.

5. Л. Табурянський — Голова Української народної партії.

Народився 1940 р. у Кривому Розі. Закінчив Криворізький

гірничорудний інститут та Київський інститут народного господарства. 4 березня 1990 р. в першому турі обрано депутатом Верховної Ради України 12-го (1-го) скликання. Голова Української народої партії.

6. Олександр Миколайович Ткаченко — міністр сільського господарства України (на останньому етапі виборчої кампанії зняв свою кандидатуру і закликав лояльних йому виборців голосувати за Л.М. Кравчука (див. біографічну нотатку в Додатку 32). Біографічна нотатка про О.М. Ткаченка міститься в шостому томі “Юридичної енциклопедії”. Її авторами є доктор політичних наук професор Володимир Павлович Горбатенко та Юрій Якович Касяненко (м.Київ).

7. Володимир Борисович Гриньов — заступник Голови Верховної Ради України.

Народився 26 липня 1945 р. в с. Велика Трійця Шебекінського району Бєлгородської області. Закінчив 1968 р. Харківський політехнічний інститут. Кандидатську дисертацію захистив 1972 р., а докторську — 1981 р. Протягом 1981-1990 рр. був членом КПРС. Протягом травня 1990 — червня 1993 р. — депутат Верховної Ради України 12-го скликання, член Президії Верховної Ради України, заступник голови Верховної Ради України.

Розподіл голосів виборців:

- Л.Кравчук — 61,56% (19 млн 643,6 тис. виборців);

- В.Чорновіл — 23,27% ;

- Л.Лук’яненко — 4,49%;

- В.Гриньов — 4,17%;

- І.Юхновський — 1,74%;

- Л.Табурянський — 0,57%.

Першим Президентом України в 1991 р. став Л.М. Кравчук.