Додаток 32 Президентські вибори 1999 p. в Україні

Верховна Рада України 5 березня 1999 р. прийняла Закон України “Про вибори Президента України”. Закон набрав чинності 25 березня 1999 р.

Рішення про участь у виборах Президента України ухвалили 19 політичних парій із 75 зареєстрованих Міністерством юстиції України за станом на 11 червня 1999 р.

Політичними партіями, виборчим блоком партій (“Наш Президент — Євген Марчук”) та зборами виборців було висунуто 32 претенденти на пост глави держави.

Висуванцями були:

1. Кучма Леонід Данилович.

2. Симоненко Петро Миколайович

3. Мороз Олександр Олександрович

4. Удовенко Геннадій Йосипович

5. Костенко Юрій Іванович

6. Онопенко Василь Васильович

7. Балашов Геннадій Вікторович

8. Ржавський Олександр Миколайович

9. Вітренко Наталія Михайлівна

10. Олійник Володимир Миколайович

11. Білас Іван Григорович

12. Марчук Євген Кирилович

13. Павловський Михайло Антонович

14. Базилюк Олександр Філімонович

15. Голодюк Борис Борисович

16. Габер Микола Олександрович

17. Кононов Віталій Миколайович

18. Кармазин Юрій Анатолійович

19. Калашников Олег Іванович

20. Ткаченко Олександр Миколайович

21. Корчинський Дмитро Олександрович

22. Губа Володимир Іванович

23. Коротков Валерій Олександрович

24. Пухкал Олександр Григорович

25. Рокецький Мар’ян Іванович

26. Лазаренко Павло Іванович

27. Юрченко Володимир Сергійович

28. Тараненко Андрій Васильович

29. Гаврилов Микола Петрович

30. Задорожна Тетяна Андріївна

31. Даценко Валентина Юхимівна

32. Новодворський Григорій Семенович

Центральна виборча комісія зареєструвала претендентами на кандидати 19 осіб, 12 з них були від політичних партій і 6 — від зборів виборців. 13 особам було відмовлено у реєстрації у зв’язку з невідповідністю поданих документів вимогам виборчого законодавства. Відмовлено було особам, позначеним номерами 15, 19, 21 — 31 у попередньому списку.

В установлені терміни до ЦВК надійшли підписні листи на підтримку 15 кандидатів. В результаті перевірки таких листів ЦВК зареєструвала 9 кандидатів у Президенти України, а 6 претендентам — відмовила.

Ті претенденти, яким ЦВК відмовила у реєстрації, оскаржили постанови ЦВК у Верховному Суді України. На підставі рішення Верховного Суду України ЦВК зареєструвала і їх. У кінцевому результаті ЦВК зарахувала 15 кандидатів у Президенти України.

Ними були:

1. Кучма Леонід Данилович.

Народився 9 серпня 1938 р. у с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Закінчив 1960 року фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету. Інженер-механік у галузі ракетної техніки. З 1960 р. працював у виробничому об’єднанні “Південний машинобудівний завод”. Пройшов там шлях від інженера до генерального директора (1986-1992). 1990-1994 рр. — народний депутат України. Обіймав посаду прем’єр-міністра України впродовж 13 жовтня 1992 р. — 21 вересня 1993 р. Потім був президентом Українського союзу промисловців і підприємців.

10 липня 1994 р. вперше обраний Президентом України. Вдруге обраний главою української держави 14 листопада 1999 р.

Кандидат технічних наук (1990), професор (1992), Ленінська премія в галузі науки і техніки (1981), Державна премія України в галузі науки і техніки (1993).

Біографічна нотатка про Л.М. Кучму міститься у третьому томі шеститомника “Юридична енциклопедія”. Її автор — доктор історичних наук, професор Литвин Володимир Михайлович — себто спікер Верховної України четвертого скликання.

2. Мороз Олександр Олександрович [див. біографічну нотатку у Додатку №34].

3. Симоненко Петро Миколайович [див. біографічну нотатку у Додатку №34].

4. Марчук Євген Кирилович.

Народився 28 січня 1941 р. в с. Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області. Освіта вища — Кіровоградський педагогічний інститут (1963). Служба в Комітеті державної безпеки з 1963 р. Голова Служби безпеки України протягом 1991-1994 рр. Прем’єр-міністр України протягом 8 червня 1995 — 27 травня 1996 рр.

5. Вітренко Наталія Михайлівна.

Народилася 28 грудня 1951р. у м. Києві. Освіта вища — Київський інститут народного господарства (1973). Працювала головним співробітником в Економічному науково-дослідному інституті Держплану УРСР, доцентом КІНГу, радником Голови Верховної Ради України (див. також Додаток 34).

6. Костенко Юрій Іванович.

Народився 12 червня 1951 р. в с. Нова Ободівка Вінницької області. Освіта вища — Запорізький машинобудівний інститут (1972). Після закінчення навчання і до 1990 р. — на науковій роботі в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. У 1983 р. був одним із засновників Народного Руху України, у лютому 1999 р. — його очолив, з 1990 р. — народний депутат України. Протягом 1992-1998 рр. — міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України.

7. Ткаченко Олександр Миколайович.

Народився 7 березня 1939 р. в м. Шполі Черкаської області. Освіта вища — Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1963). З 1966 р. — на комсомольській та партійній роботі. Голова виконкому Тернопільської облради в 1981-1985 рр. Міністр сільського господарства УРСР протягом 1985-1991 рр. 1992-1994 рр. — президент асоціації “Земля і люди”. Голова Верховної Ради України з 1998 р.

8. Удовенко Геннадій Йосипович.

Народився 22 червня 1931р. в Кривому Розі Дніпропетровської області. Освіта вища — Київський державний університет (1954). З 1959 р. — на дипломатичній роботі. Протягом 1994-1998 рр. — міністр закордонних справ України. З 1998 р. — народний депутат України. Член Народного Руху України з квітня 1999 р., а з травня 1999 р. — голова НРУ.

9. Базилюк Олександр Філімонович

Народився 15 березня 1942 р. в м. Чапаєвську Самарської області. 1966 р. закінчив Московський держуніверситет ім. М.В. Ломоносова за спеціальністю філософія та суспільствознавство. Кандидат філософських наук, доцент. Протягом 1969-1971 рр.

10. Габер Микола Олександрович

Народився 29 жовтня 1960 р. в с. Марціянове Великоми- хайлівського району Одеської області. 1987 р. закінчив Одеський держуніверситет за спеціальністю екологія та біологія. Кандидат біологічних наук. Протягом 1988-1998 рр. працював науковим співробітником в Інституті ім. І.І. Шмальгаузера НАН України. Голова Патріотичної партії України. Депутат Верховної Ради України 3-го скликання.

11. Кармазін Юрій Анатолійович

Народився 21 вересня 1957 р. в м. Звенигородці Черкаської області. 1981 р. закінчив Одеський державний університет за спеціальністю правознавство. Протягом 1981-1993 рр. працював у правоохоронних органах. Голова партії захисників Вітчизни. Депутат Верховної Ради України 2-го, 3-го скликань.

12. Кононов Віталій Миколайович

Народився 2 квітня 1950 р. в м. Кобулеті Грузинської РСР. 1974 р. закінчив Київський політехнічний інститут. На господарській роботі впродовж 1974-1997 рр. З 1997 р. — робота в Партії зелених України. Депутат Верховної Ради України 3-го скликання.

13. Олійник Володимир Миколайович

Народився 16 квітня 1957 р. в с. Пузівка Жашківського району Черкаської області. 1981 р. закінчив Харківський юридичний інститут. Працював у правоохоронних органах. 1994-1999рр. — голова Черкаського міськвиконкому, Черкаський міський голова.

14. Онопенко Василь Васильович

Народився 10 квітня 1949 р. в с. Великі Крушлинці Вінницької області. 1975 р. закінчив Харківський юридичний інститут. Працював в правоохоронних органах. 1985-1991 рр. — член Верховного Суду України. 1991-1995 рр. — заступник міністра, міністр юстиції України. З жовтня 1998 р. — голова Української соціал-демократичної партії. Депутат Верховної Ради України 3-го, 4-го скликань.

15. Ржавський Олександр Миколайович

[Див. біографічну довідку в Додатку №34]

Двоє (О.М. Ткаченко та В.М. Олійник) в останній момент зняли свої кандидатури на користь лідера Компартії України П.

До списків виборців по виборах Президента України було включено 37 498 630 осіб. У голосуванні першого туру взяли участь 263 051 198 виборців (70,15% від загальної кількості).

Результати першого туру президентських виборів, який відбувся 31 жовтня 1999 р.:

a. Л. Кучма — 9 598 672 виборців (36,49% голосів);

b. П. Симоненко — 5 849 077 виборців (22,24% голосів);

c. О. Мороз — 2 969 836 виборців (11,29% голосів);

d. Н. Вітренко — 2 886 972 виборців (10,97% голосів);

e. Є. Марчук — 2 138 356 виборців (8,13% голосів);

f. Ю. Костенко — 570 623 виборців (2,17% голосів);

g. Г. Удовенко — 319 778 виборців (1,22% голосів);

h. В. Онопенко — 124 040 виборців (0,47% голосів);

i. О.Ржавський — 96 515 виборців (0,37% голосів);

j. Ю.Кармазін — 90 793 виборців (0,35% голосів);

k. В.Кононов — 76 832 виборців (0,29% голосів);

l. В.Базилюк — 36 012 виборців (0,14% голосів);

m. М.Габер — 31 829 виборців (0,12% голосів).

У повторному голосуванні 14 листопада 1999 р. взяли участь 74,87% виборців.

Результати другого туру президентських виборів, який відбувся 14 листопада 1999 р.:

- Л. Кучма — отримав 16 млн голосів “за” (56,2%);

- П. Симоненко — понад 10 млн голосів “за” (37,8%).

Жодного з кандидатів не підтримали 3,5% виборців, які взяли

участь у голосуванні.

Л.Д. Кучму було переобрано на другий п’ятирічний термін.