ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Навчальна дисципліна «Історія держави і права України» є: 1) суспільно-політичною наукою, бо вона вивчає такі суспільно- політичні явища, як держава і право; 2) юридичною наукою, бо вивчає правові аспекти суспільного життя; 3) історичною наукою, оскільки вивчає державно-правові явища в їх історичному розвитку.
Головним завданням дисципліни «Історія держави і права України» є вивчення еволюції української державної традиції, а також розвитку механізмів державної влади в Україні та зародження і функціонування правової системи в цілому і окремих галузей її права. Отже, вивчаючи минуле державно-правових інститутів, дисципліна «Історія держави і права України» допомагає визначити закономірності їх розвитку, заглянути в майбутнє.
Слід зазначити, що дисципліна «Історія держави і права України» охоплює розвиток усіх галузей права, всі аспекти еволюції держави, її механізм, форму державної єдності та ін. Її призначення полягає не лише в тому, щоб задовольнити пізнавальні потреби студентів, а й виховати в них дух національної свідомості. Також матеріали дисципліни сприяють кращому сприйняттю спеціальних юридичних дисциплін, таких, як: конституційне, цивільне, трудове, кримінальне, процесуальне право та ін.
Їх ґрунтовне вивчення, у тому числі глибокий аналіз важливих законодавчих актів, потрібне не лише для підвищення якості історико- правової підготовки студентів та формування їх загальної правової культури, але й для всебічного глибокого усвідомлення галузей діючого права. Зважаючи на це, вивчення історії держави і права України має величезне значення насамперед тому, що сприяє усвідомленню складного, багатогранного і часто суперечливого нашого історичного минулого, зокрема державотворення.
Доречно також зазначити, що на сучасному етапі розвитку України значно зростає потреба у вивченні історії українського права, оскільки воно є засобом забезпечення справедливості, прав і свобод людини та інтересів нації.
Право є частиною духовної культури українського народу, і вивчення історії його розвитку може сприяти підвищенню рівня правосвідомості як частини самосвідомості народу.Вивчення другої частини дисципліни «Історія держави і права України» в НУ «Одеська юридична академія» здійснюють студенти 2-го курсу денної та вечірньої форм навчання. Згідно із загальною програмою дисципліни «Історія держави і права України», її друга частина охоплює період з ХХ ст. по теперішній час.
Мета дисципліни полягає у формуванні широкого загальнокультурного світогляду, професійної правосвідомості та правової культури майбутнього юриста, а також у виховуванні патріотизму та поваги до своєї Батьківщини, вмінні аналізувати історико-правові документи тощо.
Названа дисципліна пов'язана з такими навчальними дисциплінами, як: «Теорія держави і права», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Історія політичних та правових учень», «Філософія права», «Статистика», з галузевими дисциплінами тощо.
Під час навчання студенти мають виробити вміння: аналізувати та критикувати історико-правові документи, державні реформи у сфері організації органів влади й управління, суду та судочинства, права, які здійснювались на українських теренах у минулому; провадити порівняльну характеристику рівня та якості кодифікаційних робіт, що відбувалися в історії української державності; застосовувати знання з історії держави і права України для оцінки сучасної системи права, суду, діяльності прокуратури та адвокатури, політичної дійсності. Слід також відзначити, що навчити студентів умінню самостійно здобувати знання - одне з найважливіших завдань вищої школи.
Форми вивчення навчальної дисципліни: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів за темами. Згідно з навчальним планом, крім лекційного курсу з історії держави і права України, провадяться семінарські заняття. Їхня мета - виробити у студентів уміння самостійно вивчати питання історії та теорії держави і права, аналізувати законодавчі акти, формулювати і обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення.
Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу. Готуючись до семінару, студент учиться обґрунтовувати і формулювати свої думки, працюючи на семінарському занятті, він набуває навичок публічних виступів, ведення дискусії, виявляє свої знання та вчиться їх відстоювати, зміцнює впевненість у знаннях, переконаннях і свідомості.Для підготовки до семінару студентові пропонуються тема, план семінару та відповідна література. Особливу увагу треба звернути на закони та інші нормативні акти. Це можуть бути не тільки чинні нормативні акти, але й ті норми права, які втратили свою силу, але дають цінні відомості про суспільний і державно-правовий лад, що існував у різні періоди історії держави і права. Допоміжним матеріалом є підручники для студентів ВНЗ, що навчаються за спеціальністю «Правознавство», серед яких базовим у НУ «Одеська юридична академія» вважається навчальний посібник (шосте видання) професора П. П. Музиченка «Історія держави і права України» (К. : Знання, 2007).
Форми поточного контролю знань: опитування, контрольні роботи.
Форми підсумкового контролю знань: іспит - у третьому семестрі.
3.
Еще по теме ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ:
- Що означає положення, закріплене вч.З ст. 235 ЦПК, про те, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду? Які це загальні положення?
- Загальні положення
- Загальні положення
- § 1. Загальні положення
- 3. Загальні положення застосування Європейської конвенції з прав людини
- Загальні положення до розділу
- Глава 58. Загальні положення
- Загальні положення виконавчого провадження
- § 1. Загальні положення криміналістичної трасології
- Загальні положення про договори
- 12.1. Загальні положення слідоутворення у слідознавстві
- Загальні положення митного оформлення
- Розділ VI Право природокористування (загальні положення)
- Лекція 11 Загальні положення криміналістичної тактики
- §1. Загальні положення про державну власність
- Глава 8. Загальні положення щодо митної вартості
- Глава 12. Загальні положення щодо митних режимів
- Глава 39. Загальні положення щодо митного оформлення