Юридичні поняття і терміни на літеру Є

Євангеліє - див.: Новий Завіт.

Єврейський антифашистський комітет (ЄАК) - громад­ська організація євреїв CPCP, сформована на початку Другої сві­тової війни на прохання уряду CPCP.

Євро (euro) - єдина європ. валюта країн - членів Європей­ської валютної системи (CBC), запроваджена з 01.07.2002.

Євроатом, Європейське товариство з атомної енергії - між­народне держ.-монополістичне об’єднання в галузі атомної про­мисловості 9 країн - учасниць Європейського економічного това­риства (СЕТ). Договір про створення т-ва підписано 1957, набрав чинності 1958. Мета Є. - забезпечити необхідні умови для ство­рення і розвитку ядерної промисловості, загального фонду фінан­сування спільних дослідних робіт, обміну техн, інформацією, ко­нтролю над використанням матеріалів, що розщеплюються, буді­вництва спільних наук.-досл. центрів, атомних підприємств. 1967 відбулося злиття керівних органів Євроатома, CET і Європейсь­кого об’єднання вугілля і сталі. Штаб-квартира - в Брюсселі.

Європа (грец. Εύρώπη) - частина світу, зх. частина материка Євразія. Простягається від Атлантичного океану до Уральських гір. Пл. - 10 379, 7 тис. км². Нас. - близько 750 млн осіб (2000). У Є. - 42 держави.

Європейська валютна система (European Monetary System), ЄВС (EBS) - регіональна валютна система, що об’єднує валюти країн Європейського Союзу (ЄС); валютний механізм, створений у рамках ЄС з метою зменшення коливань обмінних валютних курсів країн-учасниць і забезпечення в Європі валют­ної стабільності.

Європейська Комісія (European Commission), ЄК (EC) - осн. орган Європейського Союзу (ЄС), утв. за Маастрихтським дого­вором 1992. До її повноважень належать: підготовка пропозицій для Європейської Ради з відповідних питань; посередництво між Європ. Радою і державами - членами ЄС при розгляді цих питань; координація політики держав-членів; контроль за виконанням до­говорів, укладених за участю ЄС. ЄК складається з 28 членів і го­лови, які призначаються урядами відповідних держав за заг. зго­дою і схваленням Європейського парламенту. Рішення ЄК ухва­люються більшістю голосів. Члені Комісії незалежні від урядів відповідних держав-учасниць, їх діяльність контролюється Європ. парламентом. Місцеперебування ЄК - м. Брюссель (Бельгія).

Європейська комісія «Демократія через право» (Венеці­анська комісія) - консультатив. орган Ради Європи (РЄ), утв. на підставі відповідної резолюції 86-ї сесії Комітету Міністрів РЄ від 10.05.1996. Сприяє співробітництву з країнами Центр. та Cx. Європи - не членами РЄ. Україна приєдналася до резолюції про утворення Є. к. «Д. ч. п.» 22.11.1996 після вступу до РЄ. Штаб-квартира - ум. Венеції (Італія).

Європейська Рада (European Concil), ЄР (EC) - гол. політ, орган Європейського співтовариства (ЄС); саміт глав держав та урядів, що ухвалює найголовніші політичні рішення Євросоюзу. Членами ЄР є глави держав і урядів країн ЄС, їх заступники - від­повідно міністри закордонних справ, голова ЄР, а також голова Європейської Комісії. ЄР надає імпульси, що стимулюють розвиток 294

Союзу, і визначає його загальні політичні напрями та пріоритети. Як правило, ЄР збирається на свої засідання щоквартально, але не менше двох разів на рік; її скликає голова; свої рішення ухвалює консенсусом. Головує на засіданні представник держави - члена ЄС, який на сьогодні є головою Ради ЄС. Штаб-квартира - у м. Страсбург (Франція).

Європейська Хартія місцевого самоврядування 1985 - акт Ради Європи. Прийнята 15.10.1985 у м. Страсбург (Франція), набула чинності 01.09.1988. Україна ратифікувала Хартію 15.07.1997. X. втілює у собі концентрований європейський досвід створення ефективної системи місц. та регіон, управління як од­нієї з гол. підвалин дем. устрою д-ви. Складається з преамбули та 17 статей, об’єднаних у 3 частини.

Євпопейське економічне співтовариство 1958-1997 (CEC), «Спільний ринок» - економічне угруповання західноєвро­пейських країн: ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люк­сембургу, з 1973 - Великобританії, Данії та Ірландії. Римський договір про створення CEC підписано 1957, офіційно набрав чинності 1958. Засноване з метою об’єднання національних гос­подарств країн-учасниць у єдиний «Спільний ринок». В основі створення CEC лежить прагнення фін. еліт вищезгаданих країн розширити ринки збуту й тер. сферу своєї діяльності, забезпечити сприятливі умови для розвитку економіки країн учасниць, висто­яти в економічному змаганні зі США, Китаєм, Японією та інши­ми країнами і міжнародними економічними об’єднаннями. 1967 відбулося злиття керівних органів ЄЕС, Європейського об ’єд­нання вугілля і сталі та Євроатома. Створено єдину Раду європ. т-в (Європ. Раду), Європ. Комісію (виконавчий орган), Європ. парламент, Європ. суд, різні консультативні органи. 1978 р. Європарламент ухвалив рішення про перейменування Європей­ського економічного співтовариства у Європейське співтоварист­во, Євросоюз. Штаб-квартира Ради і Комісії - в Брюсселі.

Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) - міжна­родне державно-монополістичне об’єднання. Засн. 1951 строком на 50 років. Об’єднувало кам.-вуг., залізорудну та металург, пром-сть 9 країн, що на поч. 70-х були членами Європейського економічного товариства (ЄЕТ). Сприяє екон. розвитку країн- учасниць шляхом організації спільного ринку для продукції вуг. і металург, пром-сті Зх. Європи.

Європейське товариство з атомної енергії - див.: Cepo- атом.

Європейський Омбудсман - посадовець, призначуваний після кожних виборів до Європейського парламенту на час скли­кання останнього. ЄО має повноваження приймати від будь-якого громадянина ЄЄ чи будь-якої фізичної або юридичної особи, що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування, зазначене в установчих документах, скарги щодо випадків неефе­ктивного адміністрування в діяльності інституцій, органів чи аге­нцій Союзу, за винятком Суду, коли останній здійснює свої судо­ві повноваження. Якщо ЄО встановлює факт неефективного ад­міністрування, він спрямовує справу до зацікавленої інституції, органу чи агенції, яким протягом трьох місяців належить поінфо­рмувати його про свою позицію. Після цього ЄО подає доповідь до ЄЄП та зацікавленої інституції, органу чи агенції. Особа, що зверталася зі скаргою, повідомляється про результати таких роз­слідувань. ЄО подає річний звіт про результати своїх розсліду­вань ЄП. У виконанні своїх обов’язків ЄО є цілком незалежний.

Європейський парламент - асамблея представників більше ніж 750 млн громадян Європейського Союзу. 3 10 червня 1979 р. - представницький орган європейських країн (нині 28-ми), об’єд­наних в Союз. Обирається прямим загальним голосуванням. 626 місць Євро парламенту розподіляються між країнами-членами від­повідно до чисельності населення. Парламент є головним органом Євросоюзу поряд з такими інституціями, як Європейська Рада, Рада Міністрів, Європейська Комісія, Європейський Суд та ін.

Європейський Союз 1978-2020 - союз європейських країн, створений на базі трьох міждержавних організацій Західної Єв­ропи - Європейського економічного співтовариства з шістьома державами-членами, Євроатома і Європейського об ’єднання ву­гілля і сталі (всі три співтовариства виникли у 50-ті роки) для бу­дівництва спільного майбутнього, а Договір 1991 р. в голландсь­кому містечку Маастріхті зафіксував нову офіційну назву - Євро­пейський Союз. Нині в складі ЄЄ 28 держав-членів.

Європейський суд з прав людини - створено відповідно до Європейської конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» 1950 р.

Європейський центральний банк - найважливіше ядро Європейської системи центральних банків. ЄЦБ разом з націона­льними центральними банками держав-членів, що запровадили грошову одиницю Євросоюзу - евро, проводять монетарну полі­тику Союзу. Основною метою Європейської системи централь­них банків є підтримання цінової стабільності. ЄЦБ - інституція, що є суб’єктом права. Лише він може давати дозвіл на емісію ев­ро. Він є незалежним у здійсненні своїх повноважень та фінансах.

Європейське право - 1. У широкому розумінні - сукуп­ність правових норм, що містяться в актах практично всіх європ. міжнар. організацій. У цьому значенні Є.п. фактично є регіональ­ним міжнародним правом; 2. У вузькому розумінні - сукупність правових норм, які містяться в актах Європейського Союзу та Єв­ропейських співтовариств. У цьому значенні Є.п. формується як автономний, новий і специф. правовий феномен. Є.п. є не тільки галуззю права, а й наук, та навч. дисципліною. Наука Є.п. вивчає історію розвитку цього права, його структуру і внутр, закономір­ності функціонування, шляхи підвищення ефективності, перспек­тиви розвитку тощо. Як навч. дисципліна Є.п. вивчається у бага­тьох ун-тах Європи.

Єгиптологія - комплексна наука, що вивчає історію держа­ви і права, культуру, мову, писемність та археологічні пам’ятки Стародавнього Єгипту; галузь сходознавства. Бере початок з ча­су дешифрування франц, ученим Ж.-Ф. Шампольйоном (1822) єгип. ієрогліфів.

«Єжовщина» або Великий терор - найменування доби в іс­торії CPCP (1937-1938), коли сталінські репресії були різко поси­лені та доведені до максимуму своєї інтенсивності. В цей час ке­рівником комісаріату внутрішніх справ був одіозний М.І. Єжов, звідки назва. «Великий терор» отримав свою назву за книжкою Роберта Конквеста «Великий терор: сталінські чистки 30-х ро­ків». М. Єжов спускав на місця цифри «планових завдань» щодо виявлення та покарання так званих «ворогів народу». Наслідком його злочинної діяльності стало стрімке зростання кількості роз­стріляних: 1118 - 1936 та 353 074 особи - 1937. Сигналом до по­чатку масових репресій послугувало вбивство Сергія Кірова - лі­дера Ленінградської партоганізації. Під час розслідування справи про вбивство Кірова Сталін наказав слідчим прокуратури роз­робляти «зінов’євський слід», звинувативши в убивстві Кірова Г.Є. Зінов’єва та Л.Б. Каменева та їх прихильників.

Єзуїти - орден католицької церкви, заснований у Парижі Ігна- тієм Лойолою 1534 р. й офіційно затверджений Папою Павлом Ш 1540 р. Став одним із найголовніших у боротьбі з реформацією, брав активну участь в інквізиції. Є. приписується принцип «мета виправдовує засоби». В період середньовіччя Є. діяли у багатьох країнах світу, включаючи країни Сходу (Японія, Китай та ін.).

Єлизавета П (Елізабет Олександра Мері Віндзор, н. 21.IV. 1926) - королева і глава держави Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і 15-ти країн Співдружнос­ті націй - Канади, Австралії, Нової Зеландії, Ямайки, Барбадосу, Багамських Островів, Гренади, Папуа Нової Гвінеї, Соломонових Островів, Тувалу, Сент-Люсії, Сент-Вінсенту і Гренадин, Анти­гуа і Барбуди, Белізу, Сент-Кіттсу і Невісу. У всіх цих країнах, 298

окрім Сполученого Королівства, її представляють генерал-губер­натори, що призначаються нею. Крім того, Єлизавета П править також Британськими заморськими територіями, але не як їхня ко­ролева, а як королева Сполученого Королівства. Голова Співдру­жності націй, Верховний головнокомандувач Збройних сил, Лорд Острова Мен, Верховний управитель Церкви Англії, Захисниця віри, Герцог Нормандії. Формально Єлизавета П - наймогутні- ший монарх світу. Народилася у родині принца Альберта, герцога Иоркського, та його дружини - герцогині Иоркської (Єлизавети Боуз-Лайон). E хрещення в Музичній кімнаті Букінгемського па­лацу провів Космо Ленг, архієпископ Йоркський 29.V.1926. Май­бутня королева отримала домашню освіту, в основному з гумані­тарним нахилом. E гувернанткою була Меріон Кроуфорд. Вона вивчала історію під керівництвом С. Г. К. Мертена з Ітона та ви­вчала сучасні мови, особливо французьку. Релігійне навчання та виховання проводив особисто архієпископ Кентерберійський. На момент свого народження вона займала третє місце в порядку престолонаслідування, після свого дядька Едуарда - принца Уельського та батька - герцога Йоркського. Невдовзі король Едуард VΠI зрікся престолу і королем став її батько, який узяв собі ім’я Георга VI. 20.ХІ. 1947 вона одружилася із герцогом Единбурзьким, а 14.ХІ.48 народила свою першу дитину - принца Чарльза. 15.VIΠ.1950 у них народилася друга дитина - принцеса Анна. У післявоєнні роки здоров’я її батька різко погіршилося. Трагічна новина про його смерть 6.П.1952 застала її у Кенії, через яку вона поверталася на батьківщину з Австралії та Нової Зелан­дії. E коронація, що вважається однією з найпишніших в історії англійського двору, відбулася 02.VI. 1953 у Вестмінстерському абатстві. Це була перша коронація, що транслювалася телебачен­ням. 19.П.1960 народилася третя дитина королеви - принц Енд- рю, герцог Йоркський, а 10.ПІ.64 - принц Едвард, граф Ессексь- кий. Офіційною резиденцією королеви є Букінгемський палац. На сьогодні королева є однією з найпопулярніших осіб Великої Бри­танії. За останніми опитуваннями, її підтримують близько 80 % підданих. З 09.ІХ.2015 королева стала монархом, який в історії Великої Британії правив найдовше. Попередній рекорд

належав королеві Вікторії, яка правила в країні 63 роки 226 днів 16 годин та 23 хвилини у період з 1837 до 1901. Формально коро­леві належить законодавча, виконавча та судова влада в держа­вах, які вона очолює, але фактично її роль швидше церемоніальна через те, що вона завжди діє за порадою Кабінету міністрів, а прем’єр-міністром найчастіше призначає голову партії, що пере­магає на виборах. Британські прем’єри зустрічаються з короле­вою щотижня, до чого ставляться серйозно, готуючись до зустрі­чі ретельніше, ніж до засідання парламенту. Маргарет Тетчер пи­сала про свої щотижневі зустрічі з королевою Єлизаветою: «Ко­жен, хто думає, що вони (зустрічі) - проста формальність або со­ціальна умовність, глибоко помиляється. Насправді вони прохо­дять в спокійній діловій атмосфері, і E Величність завжди демон­струє свою здатність охоплювати широке коло проблем і свій ве­ликий досвід».

Єпитимія (грец. epitimon - покарання) - церковне покарання віруючих за порушення церковних канонів, що полягає в суворому дотримуванні посту, довгих молитвах, посилених поклонах та ін.

Єресь (грец. hairesis - секта) - один з найтяжчих злочинів у середньовічному праві, що являв собою відхилення від офіційної доктрини церкви у питаннях догматики, культу, організації.

Єретик - 1. Людина, яка відступилась від догм панівної ре­лігії; послідовник єресі. 2. Перен. Людина, яка відступає від пані­вних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін.

Єфремов Сергій Олександрович (06.Х.1876-31.Ш.1939) - відомий укр. літературознавець, публіцист і держ. діяч, академік BYAH з 1919, член НТШ. Закін. 1901 юрид. ф-т Київ, ун-ту. Був одним з керівників укр. вид-ва «Вік» (з 1895), редактором єдиної тоді в Рос. імперії укр. газети «Рада» (з 1904), ряду ін. період, ви­дань. Активну політ, діяльність розпочав ще студентом. Органі­затор Укр. радикально-дем. партії (з 1917 - Укр. партія соціалі- стів-федералістів'), Т-ва укр. поступовців. Член Української 300

Центральної Ради, заст. її голови, член Малої Ради, генеральний секретар (міністр) міжнар. справ у Генеральному Секретаріаті і голава укр. делегації на переговорах з рос. Тимчас. урядом. Один з організаторів Укр. академії наук (УAH) за гетьмана 77.77. Скоро­падського. З 1922 - віцепрезидент ВУАН, секретар істор.-філо­лог. відділу і член багатьох комісій академії. У липні 1929 зааре­штований ДНУ у справі Спілки визволення України (СВУ), 19.IV.1930 засуджений до смертної кари, яку було замінено 10 роками позбавлення волі. Помер у тюрмі Вологди 31.ІП. 1939. Реабілітований 1989 за доби «горбачовської перебудови» - часи лі­бералізації та демократизації суспільно-політичного життя в CPCP. Є. - одна з яскравих постатей укр. нац.-визв. руху. Обстоював кон­цепцію безперервності процесу укр. державотворення з часів кня­жої Русі. Був прихильником побудови укр. д-ви, заснованої на принципах дем. конституціоналізму, політ, плюралізму, поваги до прав людини. Вважав, що націоналізм - це бажання певної націо­нальності мати рівні права з іншими, а не нац. винятковість.