ВИВІД ПРАВ УКРАЇНИ

По довгій і кривавій війні вічної пам’яті найхо- робріший гетьман Хмельницький визволив з-під польської кормиги пригнічену козацьку націю. Віш то утворив з України незалежне князівство і вдоволився титлом гетьмана війська Запорозького і син його перейняв це по кім у спадку й Стани названого князівства по смерті його обирали далі своїх князів •і ніяка держава не присвоювала собі права противитися цьому.

Не розводитимуся далі про історію України; моя ціль лише показати, що вона є вільним князівством і що Стани вільно обирали гетьманів по своїй уподобі. Це факт установлений і правда загально відома, що козацька нація і Україна були вільними. Яко така Україна увійшла з своїм гетьманом у договір вічного миру, заключеного коло Пругу в Молдавії, де вона називається союзницею султана; яко така увійшла вона в договір з ханом татарським і в договір, який заключне гетьман Хмельницький зі шведським королем Карлом X і який можна бачити в архівах Корони Шведської.

Але найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенности України є урочистий союзний договір, заключений між царем Олексім Михайловичем з одного боку та гетьманом Хмельницьким і Станами України з другого. Трактат цей уложений в 1654 р. і підписаний уповноваженими представниками. Цей, такий урочистий і докладний трактат, названий вічним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокій, вольності й лад на Україні. Це дійсно так і було б, якби цар так само сумлінно виконав би його, яку це вірили козаки. Вони передали московському війську свої твердині і злучили свої війська з царськими задля успіху загальної справи, але царські генерали, скорисгавши з довір’я названої нації, хитрощами захопили велику кількість інших укріплень і потім почали командувати, мов би господарі, в цілій крані.

Одначе козаки залишили тінь суверенності і навіть по смерті гетьмана Хмельницького цар дав в ⁴ 1658 р.

Гетьман Брюховецький, удавшися в подорож до Москви під покривкою добра для України, вчинив так, що признано царяза протектора козаків. Цебула основа вах нещасть України. Україну примушено зректися прав козацького суверенітету. Громадянство досі не знає, чи Брюховецького примушено до цього негідного кроку погрозами чи чемнішими способами. Але річ відома, що це зречення не касує ні в чому прав України, бо гетьман не міг дарувати того, що належало Станам. Дарма скаржилися козаки; на Україну вислано війська, які збройною силую тримали козаків у неволі і давали їм відчувати увесь тягар деспотичного панування. **

Те, що я оце щойно сказав, показує кожній ' неупередженій людині безперечне право Станів України й вопіючу несправедливість, учинену їй, поневолюючи козаків, позбавляючи їх власних прав та вольиостей під покришкою святого союзу і урочистого договору, котрий забезпечив їм уживання цих праві вольностей. Алеякіб великі небули московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям що до України. Навпакшкозаки мають за собою право людське й природне, один із головних принципів котрого є: Народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час/}

Такий слушний час настав для України, ію шведський король прийшов на поміч пригніченій Україні; козаки набрали відваги й думали тільки про те, якби використати цю нагоду, щоби визволитися з неволі. Князь Мазепа і Стани України ужили своєї влади в 1708 р., щоби знову заволодіти тим, що їм належало. Аби краще забезпечити собі свої воль- ноі^гі, вони злучилися з королем шведським і умовилися з ним не трактувати ні з ким окремо. Ось деякі точки договору, що відносяться до мого предмету:

1. Й. К. В. зобов’язується обороняти Україну і прилучені до ?фаїни козаків землі й негайно вислати туди задля цього помічні війська, коли вимагатиме того погреба коли помочі цієї проситимуть князь і Стани. Військ ці, вступаючи в країну, будуть під командою шведських генералів, але під час операцій на Україні Й.

належало колись народові українському, передасться й задержиться при українськім князівстві.

3. Князь і Стани України, згідно з правом, яким досі користувалися» будуть заховані і вдержані на всім просторі князівства і частин, прилучених до нього.

4. Іван Мазепа, законний князь України, жадним способом не може буз и нарушений у володінні цим князівством; ДО Його смерти, яка — треба сподіватися не наступить ще довго, Стани У країни заховають всі вольності зіідно з своїми правами та стародавнім** законами.

5. Нічого це зміниться втому, що досі зазначено що до герба й титулу князя України. Й.КБ. не могтиме ніколи присвоїти цей титул і герб.

6. Для більшого забезпечення як цього договору, так і самої України, князь і Стани передадуть Й.К.В. на ввесь час, поки тягтиметься ця війна, а з нею й небезпека, деякі з своїх городів, а саме Стародуб, Мглйн, Батурин, Полтаву, Гадяч.

Уповноважені Його Велич єства' Царя зазначають:

1. Що Україна ніколи не була незалежною, що з - під ярма невірних визволила її побідна зброя Його Царського В^личества.

2. Що кбДИ б змінити щось, то тим би порушилися умоли Карловицького договору.

Що До першого пункту, ТО ЩО З ТОГО, Що і У країна була колись польською провінцією, коли зважимо, що від 1649 р. до наших днів її визнала як князівство ціла Європа і навіть сам Цісар. В ім’я якого принципу релігії і побожности Московський Двір, визволивши козаків з-під так мовити іюльськрї опіки, накинув їм — як показав це досвід _ ярмо безконечно жорстокіше ніж те, яке невірні накидають завойованим народам?

І

Вкінці, коли, як то дехто твердить — хоч таке твердження зовсім фальшиве, — що його Царське Вепичесгво придбав від поляків якесь право на _ч, У країну > то це право не може бути нічим іншим, І як правом опіки, бо поляки ніколи не мали іншого, тож і не могли передати більїдох прав, ніж самі мали, .і — більше навіть — на які ніколи не претендували. Ось чому Й.Ц.В.

Отже з цього зовсім законно й природно виходить, що Карловицького трактату ні в чому ■ не порушиться, коли оголоситься Україну вільною, якою вона була колись, з тими границями й межами, які мала вона перед.тим, як була підступим поневолена. Я питаю, на що цар вклю- і чив Україну в інструкції що до миру, котрий 1 мається заключити за посередництвом Англії та ] Генеральних Штатів (Голляндії), коли він не j хотів, Щоб Україна брала участь у переговорах?

Отжн з повною рацією можна вивести з усього > цього, Що Московський Двір належить уважати за узурпатора України і що є причина покладати- J ся на зрозуміння права природного й людського ] тими, що читатимуть це писання, що вони пере- конаються в безперечнім праві Станів України обрати п. Пилипа Орлика за свого гетьмана і що цей гетьман може допоминатися посідання реї країни і сподіватися привернення цього посідання від справедливости європейських держав, які в силі наказати, щоб її йому звернено назад.

Це ж бо інтерес усіх європейських держав так зробити, щобУкраїну звернено гетьманові Орликові, котрого вільно обрали й проголосили Стани України. їх бо власний інтерес — кажу я — обов’язує їх не санкціонувати і не давати спричиняти небезпечних для себе ж самих наслідків від узурпації, що якась сильніша держава могла би вчинити над слабшою під єдиною прикривкою вигоди. Міжнародне право вимагає допомагати в крайніх випадках пригніченим громадянам; тим слушніше, справедливіше і в більшій згоді з обов’язком християнства й навіть гуманіюсти причинитися до відбудування держав, пригнічених тому лише, що повірили в союз.

Стародавня історія завела б мене занадто далеко, якби я хотів наводити з неї приклади на доказ, іцо держави в тих часах завжди брали сторону пригнічених князів чи республік. Не брак нам і . новітніх прикладі^ і за останнє століття можна було бачити, як у цілім Цісарстві Італії, Льотрінгії, Померанії, Швеції і в багатьох інших місцях визнали мирові трактати повну суверенність князівств, на які держави виставляли свої права з різних титулів, а часом просто по причині завоювання.

Кажу бо, що цей загальний мир не буде тривалим доти, поки не задоволиться справедливих жадань гетьмана Орлика що до України, поки Московський Двір не задоволить справедливі скарги конфедерації, на чолі якої стоїть гетьман. Не треба лякатися, що в разі відновлення цього князівства (України) через ослаблення Московщини нарушиться європейська рівновага. Навпаки — як свідчить про це приклад Генеральних Штатів, котрі ніколи стільки не прислужилися спільній справі, як саме від часу, коли утворили могутню республіку. Та, що можна думати, що цей останній доказ не досить переконуючий і що цар після цього миру зможе вжити всіх cHJf, щоб остаточно підбити й поневолити Укрй'иу, я не клопотатимуся виказувати труднощі, невигоди і крайності, до яких такий намір (царя) зможе довести цей народ (український), а саме кинутися стрімголов під турецьке панування. А тим більше не покликуватимуся на мотиви справед- ливости і слави, котрими повинні керуватися європейські держави, щоб звернути Україну гетьманові. Все це було виказано й доведено. Скажу тільки, що коли всіх наведених мотивів не * досить, то інтереси, котрих я де в чому вже торкався, зобов’язують європейські держави веліти звернути Україну і тим самим обмежити державу (московську), яка незабаром може змагати до повалення європейської свободи.

Ті, що дбають про інтерес цілої Європи і кожної держави зокрема, легко зрозуміють небезпеку для свободи Європи від такої агресивної держави. Вони можуть судити’про це краще за мене не тільки з прикладів історії, але також завдяки глибокому досвідові й досконалій муд- рості, котру мають про все, що відноситься до добра їх держав та інтересів Європи.

Треба сподіватися, що вони переконаються, що все сказане тут основане на доказах і досвіді минулого і що забезпечення та тривалість миру залежить у деякій мірі від реституції України.

"Вивід прав України"написаний Пилипом Орликом на еміграци в 1712 р. французькою мовою. Оригінал його був знайдений у 1922 р. професором І Борщиком в архівах замку Дентевіль у Франції, що належав колись дружині Григорія Орлика. Його було перекладено і надруковано у журналі "Стара Україна„ (1925. Зошити ЦІ).

Це політичний маніфест Пилипа Орлика, написаний для ознайомлення урядів європейських держав з дійсним станом справ в Україні на противагу трактовщ їх московською пропагандою. Це дуже цінний документ, насамперед з двох причте По - перше, він ілюструє погляди Орлика на історичну долю України, її роль в європейських справах По - друге, це єдине джерело, за яким ми можемо ознайомитися з договором І. Мазепи з Карлам XII.

Погляди Орлика коротко можна вкласти в такий його вираз " які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України. Навпаки, козаки мають за собою право людське й природне, один з головних принципів котрого є: Народ завжди мас право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час”.

Орлик не просто кличе європейські країни допомогти вирішити українське питання, — він пояснює їм, що посилення Москви поставило під загрозу міжнароднурівновагу:". (Московська держава], яка незабаром може змагати до повалення європейської свободи ”

Документ є актуальним і сьогодні. Висловлені великим гетьманом застереження виявилися пророчими і визначили європейські перспективи на наступні майже три століття.