§ 1 Процеси державотворення в Запорозькій Січі

Проблема появи та формування українського козац­тва і донині є дискусійною як у вітчизняній, так і зарубіжній історіографії. Як відомо, з часом викристалізувалася низка теорій, що пояснюють появу цього феномену української іс­торії: хозарська, чорно-клобуцька, черкаська, татарська, ав­тохтонна, бродницька, угодницька, захисна, соціальна та інші.

На думку дослідників, поява певного історичного явища зумовлена дією чинників двох категорій: 1) чинники, що роблять виникнення явища можливим (передумови); 2) чинники, що зумовлюють його необхідність (причини).

Як вважає О. Бойко, чинниками, що робили виник­нення козацтва можливим (передумовами) були: наявність великого масиву вільних земель Дикого Поля зі сприятли­вими умовами для ведення господарства у прикордонних те­риторіях між християнським (хліборобським) і мусульман­ським (кочовим) світами; досвід освоєння степів Дикого Поля ватагами уходників, що організовувалися з охочих мі­щан і бояр для походів за здобиччю; поява значної кількості людей, які внаслідок погіршення умов життя, зростання по­винностей і податків прагнули переселитися на нові землі у пошуках кращої долі.

Необхідність виникнення козацтва зумовлена: нездат­ністю влади і необхідністю організувати надійний захист на­селенняПівденної Київщини і Східного Поділля від татар­ських нападів; посиленням соціального і національно -релі­гійного гноблення українського населення, запроваджен­ням кріпацтва; в окремих випадках організаторською ро­ллю місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.

Як відомо, перші згадки про козацтво датуються XIII ст., але як нова соціальна верства, воно формується протягом XV - XVI ст.

У XFV - XV ст., тобто в час зародження козацтва, відбу­валися суперечливі державотворчі процеси: незважаючи на втрату династичної спадщини Рюриковичів, українські кня­зівства користувалися широкими автономними правами аж до кінця 1471 року. Українське козацтво, на думку А. Ча­бана, стало базою продовження державотворчих ідей укра­їнського народу. Елементи автономії козацького населення були чітко означені в діяльності Черкаського і Канівського староств та найповніше проявилися в діяльності Запорозь­кої Січі, заснованій черкаським і канівським старостою Дмитром Вишневецьким.

У різні роки Січ розташовувалася на різних островах: Хортицька 1553(6) - 1557 рр. - острів Хортиця; Томаківська 70-ті рр. XVI ст. - 1593 р. - острів Томаківка; Базавлуцька 1593 - 1638 рр. - острів Базавлук; Микитинська 1639 - 1652 рр. - острів Микитин Ріг; Чортомлицька 1652 - 1709 рр. - острів, який омивався річками Чортомлик, Прочна і Скар­бна; Кам'янська 1709 - 1711 рр., 1730 - 1734 рр. - мис, утворе­ний річковою протокою Козацьке Річище та гирлом річки Кам'янка; Олешківська 1711 - 1728 рр. - урочище Олешки на південь від місця впадання Інгулу в Дніпро; Нова 1734 -

1775 рр. - півострів, що омивався річкою Підпільною (про­тока Дніпра).

Із часом на Запоріжжі сформувалася нова українська (козацька) державність, яку фахівці називають прообразом справжньої держави і основою Української козацької дер­жави середини XVII ст.