<<
>>

Правові засади радянізації Західної України

Захоплення краю спричинило виникнення пілком нової суспільно-політичної ситуації в регіоні. Вона, по-перше, мала на мсті «підготувати» юридичні «повноваження»> для зміни лержавно-нра- іювого статусу усього регіону, а по-друге,- здійснити заходи з po- Оянізоцн краю, тобто відтворення політичних та економічних струкгур тогочасного радянського суспільства.

Для встановлення нового порядку за військовими частинами у міста і містечка прибували т. зв. «уповноважені». ЦК Kl 1(б)У скеровував їх для ліквідації польських органів влади. Надісланим партійним функціонерам належала вся повнота влади. Скоординована компартійними органами діяльність дозволила у максимально короткий термін ліквідувазидержавні органи Другої Рсчіпосполитої.

Радянські «уповноважені» суворо дотримувалися визначених у Москві способів і форм переходу до нового суспільного ладу (C. КонОрашюк). Так, у політичній пам'ятці для командувача Українським фронгом про першочергові заходи на зайнягнх територіях чільне місце відводилося формуванню т. зв. тимчасових органів влади. Виконуючи ці вказівки, командувач Українським фронтом

C. Тимопіснко видав звернення «До т/тудового ішсе.іешія Західної України» (29 вересня 1939 p.), в якому зазначалося, що формою нової влади у містах і повітах мають бути тимчасові управ.ипня, а в селах - селянські комітети.

За суттю і функціями тимчасові органи управління мало чим відрізнялися від традиційних радянських органів влади (А/. Литвин. О. Луцький. K. Науменко). Для керівництва різними діляиками економічного і суспільного життя організовувались відповідні відділи: промисловості, транспорту, фінансів, торгівлі, охоропм здоров’я, освіти. Зазначені управління мали й власні органи охоронн порядку - загони робітничої гвардії. У селах були сформовані озброс- iii селянські дружипи. які підпорядковувалися селянським комітетам. Оскільки колишні органи юстиції були ліквідовані, а іюві ік створені, майнові й трудові конфлікти вирішували тимчасові управління, тобто вони виконували також певні судові функції.

Ці ж повноваження покладалися й па селянські комітети. Члени комітетів обиралися на зборах сільських жителів, а волосні (гмінні) - ііа зборах представників селян волості. Щоб поєднати зусилля в галузі керівництва міськими, повітовими і сслиіцмими комітетами. Військова Рада Українського фронту постановою від 3 жовіня 1939 p. утворила на території колишніх воєводств Галичини та Волині обласні тимчасові управління з центрами у Львові, Станіславі, I ернополі, Луцьку.

Населення Східної Галичини та Західної Волині визначати xa- Рактер і напрям діяльності тимчасових органів управління краю, які іменували ссбе народними, не мало можливості. Дослідники (/. Бімс) обгрунтовано наголошують, іно такс право надавалося виключно політичним відділам Червоної армії, яким і належала уся повнота влади. Вони ж ретельно підбирали і призначалисклад тимчасових управлінь. B обов’язковому порядку до них входили армійські політруки, партійні керівники, працінникирізпихдержав- них організацій, які направлялися зі східних районів УРСР. Саме вони посідали всі основні місця n тимчасових управліннях. Деякі посади надали й місцевим активістам. Саме цс, очевидно, мало б засвідчувати, що новостворювані владні органи є установами народного самоуправління.

Зусилля тимчасових органів влади протягом недовгого їх ісиу- вання (до кінця грудня 1939 p.) спрямовувалися на те, щоб переконати населення в перевагах нового устрою. 1 Іові органи влади намагалися налагодитисоціальпо-економічпе і культурно-оспігпсжитгя. а саме: підтримували життєдіяльність міст і сіл, сприяли роботі закладів торгівлі, охорони здоров’я, освіти, комунальних служб.до- помагали біженцям, безробітним тощо. Загалом цс було продиктовано не лише політичними та ідеологічними завданнями, а йоб'єк- тнвними пот|тебами життєдіяльності регіону, і на цьому шляхубулн певні позитивні зрушення (C. Коидратіок). Насправді, утворені тимчасові органи влади і управління передусім були виключнопо- літичними органами, зорієнтованими на придушення національних прагнень та інтересів українського народу, утвердження чужоїйо- му влади і державності.

Тому й здійснені тимчасовими органами влади заходи у царині соціально-економічного і культурно-освітньою життя часто супроводжувалися гучною пропагандою і агітацією, і не завжди давали бажані результати. Утворені в містах і повітах тимчасові управління, а по селах - сслянські комітети стали основною підпорою політвідцілів Червоної армії аж до юридичного оформлення фактичного приєднання Західної України до CPCP. За їх допомогою політвідділи агітували населення краю до скликання Народних Зборів. Звідси, називати тимчасові органи иа західноукраїнських землях народними, період їх функціонування періодом народовладдя (як це подавалося радянською історіографією протягом наступних 50-ти років) значить грубо суперечити очевидним фактам. A факти свідчать про те, що очікуваних миру і добробуту, на які сподівалися, зустрічаючи хлібом-сіллю Червону армію, зокрем3 місцеві селяни (за I. Біласом, не сильні у російській мові, вони розуміли її - «РККА»— як «робітничо-християнську»), не настало-

Після вирішення пигання п|х> юридичне входження західноукрзі"' еьких земель до складу СРСР-УРСР процес їх радянізації помШ прискорився. Він охоплював усі сфери життя, в тому числі лош тичну систему, соціально-економічну організацію, духовножульТУР

мі відносини. Така докорінна трансформація суспільства відчуию позначилася на долі мільйонів людей, руйнуючи усталений спосіб буття, ламаючи традиції, звичаї і т. iii. Очсвндно. розгорнуті перетворення відповідали настроям певної частини населення, на яку радянська влада прагнула спертися. Проте сталінське «соціалістичне будівниігтво», здійснюване брутальними і прискореними темпами, викликало відверте неприйняття, а в окремих випадках - різку протидію широкого кола громадянства, яке сталінське ксрівниігтво трактувало як «класово вороже» і піддавало його пеіцадпим регірссіям.

У листопаді 1934 p. вищі партійні інстанції прийняли рішення про зміну адміністративно-територіального поділу Західної України, а 4 ірудпя 1939 p. Президія Верховної Ради УРСР видала від- гювідиі укази.

Згідно h цими рішеннями було створено Волинську. Дрогобицьку, Львівську, Ровенську, Стапісланську і Тсрпопіль- ську(до 1944 р.-Тарнопольську)області. які поділялися на новіти. Львівська і Тернопільська налічували но 13, Дрогобицька і Стапі- сланська - по 10, Волинська - шість, а Ровспська - п’ять повітів. Запровадження адміністративної системи, що повністю відповідала радянському взірцю, завершилося у січні 1940 p., коди замість повітів і волостей було створено райони Тимчасові органи влади заміиили виконкоми обласних, районних і сільських Paa депутатів трудящих. Виконкоми створювалися без самих Рад. бо вибори до місцевих Рад відбулися лииіе у ірудіїі 1940 p. Bcc цс засвідчувало, що мовостворсіїі владні структури зовсім нс залежали від полі виборців, а були придатком компартійних органів.

Політичними центрами, які зоссрсдили в своїх руках псі основні важелі владм, стали органи більшовицької партії - обкоми, міськкоми й райкоми КП(б)У. Bci Inuii легальні українські, польські, еврейські політичні партії, а також колишні культурпо-освітні. благодійні, спортивні та інші товариства були заборонені. Нові громадські організації радянськоготиму, утому числі профспілки, комсомольські та мистецькі творчі спілки тощо, були насправді філіями партійно-державних органів. Ічня діяльність була скерована на захист основ сталінського тоталітарного режиму. Усі важливі посади у структурах влади займали працівники, скеровані IIK BKl 1(6) і ЦК КГ1(б)У. Серед них переважали малокомпетентні особи, освіта яких звичайно не перевищувала рівня середньої школи. Такі працівники могли добре виконувати вказівки «згори», але нс мали широти кругозору, неспроможні були приймати зважені, відповідальні рішення. Зате ці люди пройшли сувору школу більшовицького виховання, навчилися беззастережно підкорятися партійній Дисципліні. Тому саме на них опирався тоталітарний режим ypea- літації планів щодо форсованого інтегрування Західної Украши в сдиний правовий простір CPCP-

Жителям західних областей України було иадаио радянське грома іяпство. Згідно з Укаюм Президії Верховної Ради CPCP щ-, 29 листопада 1939 p., йою набули «колишні польські громадяни, шо гіроживали на території західних областей України і Білорусії на момент входження цих областей до складу Союзу PCP (1-2 листопада 1939 р.)». Паспорти були трьох категорій. Відповідно, з ними власники паспортів могли жити біля кордону чи у великих обласних центрах. Той, хто відмовлявся прийняти громадянство, міг бути заарештованим і депортованим. Той, хто приймав громадянство, ставав військовозобов’язаним і підлягав прпзову в Червоцу армію. Радянське громадянство надавалося п «особам, що прибули в CPCP па основі угоди між урядами Союзу PCP і Німеччини від 16 лисгопада 1939 року, а гакож у зв’язку з передачею за договором від 10 жовтня 1939 року Союзом PCP міста Вільно і Віденської області Литві». Згаданий документ, підписаний M. Каліиіннм та

О. Горкіним, вийшов під грифом «Не для опублікування» (В. Eapaul В. Дашшеико). Надання громадянства Союзу PCP колишнім підданим Другої Речіпосполитої (за В. Макарчуком) визначило їхніїї новий правовий статус у період між 29 листопада 1939 p. і 30 липня 1941 p. (датаукладення польсько-радяїіськоїсоїозпоїугоди).

Специфікою радянського тоталітаризму було переплетення компартійних і державних структур, функціонування цілісного владного суб’єкта - партії-держави (C. Ку.'іьчицькиіі). Цьому владному суб’єктові підпорядковувалися всі лаикн політичної системи, а через них - різні явища суспільного життя. У системі державних органів виконавчі структури панували над представницькими, штатний апарат - над депутатським корпусом, а названа система повністю підпорядковувалася «керівним вказівкам партії».

Для зміцнення адміністративно-командної системи було націоналізовано банки, промислові підприємства, торгівлю. Націоналізовані заводи і фабрики підпорядковувалися всесоюзним і республіканським наркоматам, а окремі - облвиконкомам. Одержавлена економіка відзначалася низькою ефективністю, иезбалансованістю попиту й пропозиції, низькою якістю продукції. Головну суть політики алади у сільському господарстві становила суцільна колективізаціяолно- осібних господарств, хоч ні об’єктивних, ні суб’єктивних гіередумол для цього не було. У колгоспи селям змушували вступати різними примусовими методами, зокрема за допомогою податкоиоготиску.

Загалом соціально-економічна політика радянської влади була неоднозначною. У багатьох випадках вона збігалася з потребами розвитку регіону і тому сприймалася населенням прихильно. Идеться. зокрема, про модернізацію промисловості та подолання безробіття- впровадження безплатного медичного обслуговування, материль- пої допомоги багатодітним сім’ям тощо. Водночас не вирішувалис піші ироблемисоціально-побугоного житгя: гострий гопармий де- фіііиг, надмірні податки, загальний низький рівсш> матеріального стаїювшца населення. Незважаючи ію досигь складну соціальио-ско- ■юмічну ситуацію, влада виділяла значні кошги на освігу за культуру- Власпс освіта стала тісю сферою жиїтя, перетворення в якій принесли чимало політичних дивідендів радянській владі. Було оперативно відновлено робогу шкіл, зросла їх кількість, насамперед українських. Навчання у всіх школах і вищих навчальних закладах було безплатним.

Однак населення зіткнулося і з ниткою негативних явищ, які підривали авторитет радянської влади: було іаборонсно викладання основ релігії в школах, закрито греко-каїоліші.кі духовні па- нчальні заклади. Усі церковмі оргапізаніїліквідоваїю, а їхпг манно конфісковано. Ідеологічний тиск га організаційний контроль були головними складовими у ставленні режиму до діячів культури. Намагання обмежити духовне жизтя лише оріеіпацісіо на ідеологію марксизму-лепінізму збіднювало культурні процеси і придушувало творчу думку митців, а для багагьох з них повністю було закрито дорогу до творчості. Одноманітність душила культуру, стримувала її розвиток. Брутальний атеїстичний тиск чниився па все населення, яке залишалося глибоко віруючим. Усі ні негативні явища спричиняли у суспільстві напруженість і невдоволення

Розпочалась організація тих ланок державного апарату, завданням яких було формувати на нонопрнслнашіх територіях шміу правову систему. Як звичайно, не відбувалося механічним iicpciic- ссппям структур, а також форм і методів їх створення з досвіду схід- Iiiix областей УРСР. Проте, з точки зору формальною дотримання законодавства, у західних обласгях, порівняно з іншими, вони мали певпі відмінності. Радянською історпко-прановоіо наукою ці відмін- ііост і трактувалися як «специфіка застосування радянського іакоінь- Ocmcnma іш першому етапі» перетворень (див., нагір.: Л/. ІІастюк).

Суди, прокуратура, адвокатура буди організовані досить оперативно. У листопаді 1939 p. поліібюро ЦК Kl І(б)У заївердило началь- ників обласних управлінь юстиції, голів обласних судів і обласних прокурорів. Нарком юстиціїУРСР видав наказ

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Правові засади радянізації Західної України:

  1. Правові засади радянізації Західної України
  2. §4. Директорія Української народної республіки
  3. § 1. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УСРР У 20 - ЗО-ТІ РОКИ
  4. §2. Зміни у правовій системі УРСР
  5. § 1. Зміни у суспільно-політичному ладі УРСР
  6. ГЛОСАРІЙ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
  7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ»
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -