Приєднання до складу СРСР-УРСР та радянізація Північної Буковини і Бєссарабії
Поспішаючи використати усі переваги пакту з Гітлером, влітк> 1940 p. Сталін вирішив, що настала черга долучити й рештуземель, які згідно з пактом Молотова - Ріббентропа увійшли у «сферу інтересів» радянської імперії.
Зокрема, па червень 1940 p. для Москви склалися винятково сприятливі умови для розв’язання задавненого територіального спору з Румунією щодо Бсссарабії. Остання раніше належала до Російської імперії, тому захоплення її Румунією 1918 p. CPCP не визнавав. Причому радянська сторона офіційно вс визнавала не лише анексію Бессарабії, але й входження до склад> Румунії Північної Буковини {lO. Сайфуліио). Стаповищс Румунії ускладнювалося внаслідок висунення до пеї територіальних npe- тепзій з боку Угорщини (нею була проведена мобілізація, військові частини підтягнуті до кордону) та Болгарії. Вступаючи у безпосередні перемовини з Лондоном, Римом та Берліном щодо питань i|ecii (передачі території однієї держави іпніій за угодою між ними) Бессарабіїта Північної Буковини, Москва діяла у такому правовому полі, яке пропонувало «старе» міжнародне право.Зокрема, чипне «старе» міжнародне право надавало можливкггь своїм суб’єктам вдаватися до т. зв. сішодопомо.’и для вирішення спірпих питань. Обмеження стосувалися лише процедури висунення
у тому випадку, коли G йшлося про низові лапки місцевого самоуправління), алс й професійні спілки, національні та молодіжніор- гаиізації тощо. За рішенням політбюро ЦК ВКП(б) (1 лишія 1940p) в десяти повітах Бсссарабії і північної частини Буковини створювалися партійні та виконавчі комітети. Склад цих органів доручалося сформувати ЦК КП(б)У, а інформацію про них опублікувати в місцевих газетах. 3 липня Політбюро 1 (K КП(б)У затвердило склад повітових виконавчих комітетів. Уже 7 липня 1940 p відбулосянер- Hie засідання Чернівецького повітового комітету КП(б)У.
Ha »асі- данні наголошувалось, що в усіх волостях працюють уповноважені виконавчого комітету, а також агітатори-червоноармійці. При ів.пм) партійні керівники вказували, що в багатьох селах населення пс зпас про встановлення радянської влади. I Ia наступних засіданнях нінлося про завдання в сільському господарстві, організацію MTC і радгоспів, про робоїу кіно, музичних і театральних установ, реорганізацію системи освіти та заснування середніх, неповних середніх і початкових шкіл. Toro ж місяця політбюро ЦК КП(б)У зобов’язало обкоми компартії східних областей України відібрати і направити на постійну роботу в Бессарабію і Північну Буковину 4970 партійних, радянських, господарських і технічних працівників.Остання обставина перетворювала радянський режим у Буковині влітку 1940 p. на зразковий продукт експорту революціїїї вища ланка цілковито складалася з прибульців зі Сходу, вони ж беззаперечно панували на середніх щаблях місцевого самоуправління. Натомість у невеликих населених пунктах, де створювалися у відповідності з радянською моделлю управління сільські ради, спостерігаємо значний відсоток місцевих жителів, проте не обраних населенням, а призначених «зверху» - з числа бідняцького елементу, за повної ізоляції колишніх румунських управлінців нижчої ланки (т. зв. примарів), при непропорційно високому (порівняно з представниками інших національних груп населення регіону) відсотку українців у місцевих органах влади.
Юридичне оформлення входження нових етнічно українських земель до складу CPCP було проведене порівняно швидко. Вже 2 серпня 1940 p. Верховна Рада CPCP постановила включити Північну Буковину, а також Хотинський, Аксрмапський (з 1944 p. Біл- город-Днісзровський)та Ізмаїльський повіти Бессарабіїдоскладу Української PCP. Північну Буковину і Хотинський повіг Бсссарабіі, дс переважало українське населення, було об’єднано у Чернівецьку область у складі УРСР (7 серпня 1940 p.). Два південних повіти Бсссарабії злилися в Лкерманську (з 7 грудня 1940 p.- Ізмаїльську) область.
Відповідно були внесені й зміни до статей конституш* CPCP і УРСР про територіальний склад УРСР. Зокрема, у ст - Конституції CPCP до 21 області УРСР першою була додана Акср-манська, а останньою, 23-ю, Чернівецька. Л шість центральних повітів колишньої румунської Бессарабської губернії а гіерсв.іжаю- чим молдавським населенням разом з колишньою Молдавською ДРСРутворили нову союзну республіку-Молдавську PCR
Ha думку дослідників (lO. Саііфу.ііші). лише від часу поширення радянського адміністративно-територіального устрою можна говорити про законність дії українського радянського законодавства на іювоприсдианих гериторіях. Однак фактично чинність радянських законів тут була встановлена з перших днів військової присутност і. Відгак оголошення радянського законодавця нро повне іюширспня усього законодавства УРСР на теригорію Північної Ьукоинни уже від 28 червня 1940 p. внглядаг сумнівним з нравпої точки зору. Гак, без жодної правової бази чи навігь формального посилання на нібито революційну ініціативу місцевих мас, вже в липні 1940 p. проводилися націоналізація земельних володінь крупних власників і церкви, відбувалися кроки аграрної реформи, вселення робітників у житла «буржуазії» тоїцо. У липні 1940 p., згідно з рішенням політ- бюро ЦК ВКП(б), у регіоні запроваджувалася радянська валюга. У зв'язку з т им в усі банки було призначено комісарів Державного банку CPCP. наділених повноваженнями іцодо забезпечення належної діяльності фінансових установ і поточного кредитування підприємств. Румунські леїбезобмежепь приймалися ніддержавпнх і кооперативних організацій, приватних осіб, але в обіг вже не іювер- талися. Виплата коштів за вкладами і поточними рахунками нс могла перевищуват и 200 крб. па місяць, вона здійснювалась за особистим дозволом комісара банку (I румунська лея дорівнювала 2,5 коп.). Будь-які операції із закордонними банками заборонялися, а виплати та перерахунки в іноземній валюті не допускалися. Годі ж політичне керівництво ухвалило рішення про переобладнання залізничних колій - із вузької (європейської) іш широку (радянську) та про відбудову кількох мостів через Дністср (В.
Барпи, В. Датпенкп). Для цього було виділено вісім відновлювальнн.х поїздів, гри MOCTO- будівсльпих поїзди, наркоматоборони CPCP відрядив падоиомоіу залізничникам н’ятьтис. червоноармійців.Лише згодом (15 серпня 1940 p.) Президія Верховноі Ради CPCP узаконила ці дії, видавши укази про націоналізацію землі і банків, промислових і горгових підприємств, залізничного і водного транспорту, засобів зв'язку IІівнічноі Буковини га Бсссараоіі. I ого ж місяця прийнято рішсиня про подагки з населення, із селянських господарств, заробітну плату і соціальне страхування робітників, службовців ra іиженерно-технічних працівників, ооов язкові поставки державі зерна, кукурудзи, соняшнику, coi та iii. У жовтні 1940 p. у складі названих областей замість повітів і волостей створенора- нопи. У .інстопаді гого ж року Указом Президії Верховної laiii
CPCP було затверджено лінію кордону між радянськими Україною і Молдавією, що формувалася па основі максимальною врахування ареалів етнічного розселення українців і молдаван. A в січні 1941 P- було проведено вибори від Чернівецької та Акерманської (Ізмаїльської) областей до Верховної Ради УРСР, а також до Верховної Ради CPCP. Остання обставина засвідчувала остаточну інкорпорацію регіону до складу СРСР—УРСР. Офіцінні підсумки виборів перекопують, що місцеве населення - добровільно чи вимушено, але прийняло радянську державио-політичпу систему. Відповідно, на зміну румунській квазідемократичпій політичній моделі прийшов тоталітаризм сталінського зразка, в якому особлива роль відводилася каральній системі.
У процесі радянізації Чернівецької області апараг суддів народних судів цілком складався з відряджених зі Сходу радянських спеціалістів, натомість до числа народних засідателів свідомо залучалися представники бідніших верств місцевого населення. Судочинство велося за українськими радянськими законами українською мовою. Нею ж виносилися присуди. У практиці судів значне місце займали справи т. зв. указників - порушників трудової дисциплінита дрібних розкрадачів соціалістичної власності, до яких застосовувалися жорстокі драконівські заходи.
Втім, засуджені мали змогу вдана- гися до послуг адвоката, подавати апеляцію тощо. У невних випадках (переважно цивільні, аліментні справи) радянські закони пропонували місцевому населенню вигідну альтернативу в порівнянні з румунськими часами. Приміром, розлучені жінки зверталися цо судузалі- меигними вимогами, оскільки це суттсво покращувало матеріальне становище позбавлених батьківського піклування дітей.У невиграшному становищі опинилися підозрювані за політич- ними (контрреволюційними) обвинуваченнями. Ім довелося відпо- відази за дії, вчинені ними під час румунського панування, приміром, колишнє членство в певній румунській партії, службу в колишній румунській поліції чи тюремній варті тоїцо. Тобто сила радянських законів була поширена на Північну Буковину у складі Румунії, що є правовим нонсснсом. Так, будучи до червня 1940 p повноправними громадянами Румунії, здійснюючи дії. які за чинним на той час румунським законодавством не були караними. Ш люди тепер отримували вироки за зраду радянської батьківщини як «вороги народу».
У структурах робітничо-селянської міліції відсоток місцевих жителів був незначним, вони посідали лише нижчі посади. B opia- нах IІКДБ місцевих уродженців нс було зовсім. Для поповнення низової ланки карального апарату широко залучалися солдаги сержанти, звільнені в запас Червоної армії. Натомість агентурні інформагорська мережа складалася з місцевих, в тому числі npW
сіавннків різних класів та прошарків. Служба в каральних структурах радянгюиапих регіонів відповідним чином стимулювалася Водиочас. оргаїні внутрішніх справ та міліція Північної Нуковінш мали певні усш.хи у боротьбі зі злочинністю (тобто вони поступово вийшли па показники, близькі до середніх но Українській PC'P) гл дитячою безпритульністю. 3 іншого боку, переважна більшість справ за політичними звинуваченнями була сфальсифікованою, що породжувало невдоволення з боку місцевого населення, а також прорумунські, апгирадяпські пасірої всуспільсіві тощо.
Отже, присднапня 1940 p.
Північної Буковини та північних районів Бессарабії до складу CPCP здійснювалося вілиовідпо до норм «старого» міжнародного нрава. ІОридпчішм оформленням їхнього входження стало поширення радянської адміпістратиипо-тсриторі- апьної системи. Свідченням остаточного включення регіону до склацу СРСРУРСР були перші вибори до Верховппх рад CPCP. УРСР ra місцевих раддепутагівтрудящих всічиі 1941 p. Радянськадержав- ність у попопрнедпаному краї була насадженою, чужою: її організаційні форми, принципи діяльності і внутрішнього підпорядкування, кадрова політика визиачалися партїііиііми і державними загальносоюзними і республіканськими органами, без врахування місцевих особливостей га можливостей кадрового потенціалуПоза всяким сумнівом, в ісгоричпій перспективі об'єднання українського народу в межах одмієїдержави слід вігати. Включення Західної України та I Іівнічпої Ьуковиии й Ьсссарабії до скла i> УРСР означало фактичне возз’єднання двох найбільших частин української пації, відокремлених в силу драматичних історичних обставин раніше одна відодпоїдержавпи.ми кордонами Було іроб- лсію вирішальний крок до сдності (соборності) усіх українських земель. У цьому історичпомуакті примхливо псрсплепися віковічні прашемпя українського народу до волі, національної державності, соціальної справедливості з реаліями політики європейських наддержав на початку Другої світової війни.