Періодизація історії держави і права України.

Періодизація курсу має важливе значення для опанування предмета історії держави і права України. Науково - обґрунтований розподіл історико-правового матеріалу, належне методологічне забезпечення періодизації надають можливість:

а) розкрити основні закономірності розвитку держави і правових інститутів;

6) показати їх динаміку і взаємозв’язок;

в) розкрити співвідношення загального і особливого в розвитку держави і права кожної країни.

Існують різноманітні наукові школи, які по-різному визначають головні фактори еволюції історії людства. Одні перебільшують роль окремих особистостей, другі - науки та техніки, треті - релігії, четверті - економіки тощо. Проте можна виділити два найбільш поширені методологічні підходи.

Марксистська теорія розглядає історію держави і права крізь призму боротьби класів. Згідно з нею людство у своєму розвитку пройшло декілька етапів - так званих соціально-економічних формацій (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна,

капіталістична, комуністична, першою фазою якої є соціалізм). Основою кожної формації є базис, тобто виробничі відносини і продуктивні сили. Відповідно до базису формується надбудова - політична система, держава, право, мораль, ідеологія, культура тощо. Перехід від однієї формації до іншої, як правило, відбувається шляхом соціальної революції. Такий підхід, модернізований радянськими ідеологами в першій половині ХХ ст., існував у Радянському Союзі. Недоліки цієї схеми: а) обмеженість і односторонність; б) не вписування багатьох явищ, процесів, періодів; в) зрештою, більшість народів світу не проходили у своєму розвитку п’ять суспільно-економічних формацій.

На Заході була поширена цивілізаційна концепція розвитку людства, згідно з якою духовна складова відігравала панівну роль в історії людства. Політика, держава, право, релігія визначали суть окремих періодів. Перехід від однієї стадії розвитку до іншої відбувається поступово, шляхом накопичення, розвитку певних елементів суспільного життя. Основоположниками цього підходу є О. Шпенглер, А. Тойнбі та інші. Представники цивілізаційного підходу часто застосовують періодизацію із визначенням таких великих епох в історії людства, як первісна доба, стародавній світ, середні віки, новий час, новітня доба. Недоліки цієї схеми: а) прихильники цивілізаційної концепції, наводячи переваги цієї схеми, як правило, не пропонують конкретної системи періодизації історії держави і права, так і історії людства в цілому (у своїй праці А. Тойнбі виявляє і ідентифікує 21 цивілізацію. Показово, що для України у цій схемі цивілізацій місця не знайшлося); б) за концепцією А. Тойнбі, взаємовідносини між окремими суспільствами-цивілізаціями досить складні, зокрема, вони не збігаються у часі, їх не можливо порівняти, їх ніщо не об’єднує).

Проаналізувавши сучасні підходи до періодизації курсу у вітчизняній історико-правовій науці, доходимо таких узагальнень:

по-перше, у вступних розділах підручників з ІДПУ автори або мовчазно обходять підходи та принципи періодизації (нпр., практикум з ІДПУ П. Музиченка, Н. Долматової, Н. Крестовської), або визначаючи різні підходи подають перелік майже тотожних періодів (так, автори академічного курсу за ред. В. Тація, А. Рогожина, питання періодизації вирішують з урахуванням суспільно-економічних формацій, виділяючи 26 періодів. Цивілізаційний підхід визначається як базовий у підручнику П. Музиченка, де автором пропонується 19 основних періодів);

по-друге, при розробці моделей ІДПУ постає проблема із визначенням початку відліку становлення української державності і права (так, у підручнику за ред. В. Тація та ін., першим йде період рабовласницьких державних утворень і права на території України (серед.

по-третє, ряд дослідників ІДПУ пропонують відокремлювати історію української державності від історії українського права (так, київський вчений О. Шевченко, беручи за критерій співвідношення джерел права, виділяє 7 періодів в історії українського права, при цьому наголошуючи, що українське право існувало і за відсутності Української держави; проф. Л. Окіншевич (Мюнхен, УВУ) поділяє розвиток українського права на епохи: феодальну (V - XV ст.); станової держави (XVI - сер. XIX ст.); модерної держави. Позитив такої схеми - відповідність схеми аналогічним етапам в історії розвитку європейських народів, застосування історико-порівняльного методу).

Поділяємо думку дослідника В. Іванова, який вважає доцільним у визначенні періодизації курсу виходити із сутності предмета «Історія держави і права України». Враховуючи, що курс посилений детальнішим вивченням звичаєвого права українців, у посібнику запропонована наступна періодизація курсу:

1. Стародавні держави і право на території України (серед. I тис. до н. е. - серед. I тис н. е.):

1.1. Скіфська держава та право (VII ст. до н. е. - III ст.);

1.2. Античні міста держави Північного Причорномор 'я (VII ст. до н. е. - V ст.).

2. Державно - правовий розвиток Київської Русі та її правонаступник Галицько-Волинської держави (VI - серед. XIV):

2.1. Перехідний, державотворчий період (VI - кін IX ст.);

2.2. Держава і право Київської Русі (кін. IX - 30 рр. XII ст.);

2.3. Держава і право феодально-роздробленої Русі (30 рр. XII - XIV ст.);

2.4. Галицько - Волинська держава та право (1999 -1349рр.).

3. Литовсько-русько-польська держава і право (др. пол. XIV - серед. XVII ст.):

3.1. Литовсько - Руська держава і право (1345 -1569рр.);

3.2. Державність та право на українських землях у складі Королівства Польського та Речі Посполитої (1349 - 1659 рр.; 1569 - 1648рр.).

4.

4.1. Запорізька Січ - військово-демократична форма української державності (1556 -1775рр.);

4.2. Гетьманщина (1648 -1764 (1781)рр.).

5. Суспільно-політичний устрій та правове становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій (XVIII - поч. XX ст.).

6. Відродження Української національної держави і права (1917­1921 рр.):

6.1. «Перша» УНР (доба Центральної Ради) - 7 листопада 1917 р. - 29 квітня 1918 р.;

6.2. Українська держава (доба Гетьманату) - 29 квітня 1918 р. - 14 грудня 1918 р.;

6.3. «Друга» УНР (доба Директорії) - 14 грудня 1918 р. - 21 листопада 1920р.;

6.4. Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР) - 1918 - 1919 (1923) рр.

7. Становлення і розвиток України як радянської республіки, а з 1922 р. - як союзної радянської республіки у складі СРСР (1917 - 1991 рр.):

7.1. УСРР - 25 грудня 1917 р. - 30 грудня 1922р.;

7.2. УСРР (УРСР у складі СРСР - 30 грудня 1922р. -1991 р.).

8. Спроби відродження національної держави і права на західноукраїнських землях в контексті національно-визвольного руху 30 - 50років XXст.:

8.1. Незалежна Карпатська Україна (15 березня 1939р.);

8.2. Державотворча діяльність ОУН, УПА, УГВР.

9. Розбудова та розвиток сучасної Української держави і права (1991 - до сьогодення).

Пропонована періодизація ґрунтується на розумінні права, основним джерелом якого у його найдосконалішому вигляді - писаному законодавстві - є влада, що репрезентує державу. Але правові відносини і норми, джерелом яких не є державне законодавство (йдеться про звичаєве право), переважно залежать від соціально-культурного розвитку, а не політичних факторів. Тому потрібно враховувати, що в історичному процесі державно-правового розвитку України попри те, що форми влади змінювалися і навіть втрачалася національна державність, тривав процес еволюції правових відносин на національному ґрунті.

4.