Історичні джерела та основні етапи історіографії держави і права України.

«Історія держави і права України» у своїх висновках та відтворенні перебігу подій спирається на історичні джерела, під якими розуміють пам 'ятки минулого, що містять факти, на яких базуються історичні знання.

Типи історичних джерел: речові джерела (пам’ятки матеріальної культури); етнографічні джерела (дані про культуру, звичаї, побут народів); лінгвістичні джерела (дані історії мови, топоніми тощо); усні джерела (історичні пісні, міфи, легенди); писемні джерела - оповідні (мемуари, листи. літературні твори), актові (документи різних установ, офіційних осіб, договори та ін.).

Властивості історичних джерел:

- усі пам’ятки - це свідки своєї епохи, свого часу і відтворюють лише певну грань буття минулого;

- кожне історичне джерело, зокрема писемне, є обмеженим в об’єктивності відображення історичної дійсності, оскільки його творцем була людина із суб’єктивним баченням і сприйняттям реальності свого часу;

- інформація, яка міститься в джерелі, може мати відкритий і прихований характер, що виявляється дослідником через зіставлення джерел; прихований характер інформації, властивий багатьом джерелам, створює підґрунтя для творчого пошуку вченого.

Історіографія історії держави і права України - це сукупність досліджень, присвячених певному історичному періоду або всій історії держави і права України Серед найбільш знаних вітчизняних дослідників історії держави і права України слід назвати: Д. Багалій, М. Василенко, М. Владимирський-Буданов, М. Грушевський, К. Гуслистий, А. Дядиченко, О. Копиленко, В. Кульчицький,

О. Кузьминець, П. Захарченко, Б. Тищик, Р. Лащенко, О. Левицький, М. Максимейко, І. Малиновський, В. Месяц, П. Музиченко,

М. Настюк, А. Пащук, Д. Похилевич, А. Рогожин, В. Іванов, А. Ткач, І. Усенко, О. Шевченко, Ю. Шемшученко, В. Чехович, А. Яковлів та ін.

5.