Стаття 28. Реорганізація кооперативу

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетво­рення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу.

У разі реорганізації права та обов'язки кооперативу переходять до його правонаступників.

Див. коментар до ст. 11 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Стаття 29. Ліквідація кооперативу

Кооператив ліквідується:

• за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених;

•за рішенням суду.

Єдиною підставою для ліквідації кооперативу за рішенням загаль­них зборів є воля більшості членів кооперативу. Жоден державний ор­ган не має права примусити кооператив до самоліквідації або заборо­нити йому це зробити. Добровільний порядок створення кооперативу передбачає і добровільний порядок його ліквідації.

Третя сторона може домагатися ліквідації кооперативу тільки через суд. Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же ор­ганом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повно­важення з управління кооперативом.

Якщо рішення про ліквідацію прийнято загальними зборами, то вони і призначають ліквідаційну комісію. У ролі ліквідаційної комісії може виступати орган управління кооперативу.

У випадку судового рішення про ліквідацію кооперативу комісію призначає суд.

Після призначення ліквідаційної комісії статутні органи кооперати­ву припиняють діяльність.

Ліквідаційна комісія, обрана загальними зборами членів коопера­тиву, підлягає контролю з боку ревізійної комісії кооперативу до завер­шення ліквідації.

Для вирішення окремих питань, що стосуються процесу ліквідації, затвердження звіту про проведену ліквідацію, ліквідаційна комісія має право скликати загальні збори.

Ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприєм­ство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через лікві­даційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної осо­би. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридич­ної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов'язки.

Ліквідаційна комісія зобов'язана провести роботу, пов'язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і вияв­ленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведен­ня ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інфор­мації про ліквідацію кооперативу.

Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у поряд­ку, встановленому законом.

Майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам коопера­тиву паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначено­му статутом.

Загальний порядок ліквідації юридичної особи встановлюють Ци­вільний (ст. 111) та Господарський (ст. 60) кодекси України.

Встановлення порядку та строків ліквідації кооперативу здійснює орган, що прийняв рішення про ліквідацію.

Встановлюється також строк для задоволення претензій кредито­рів. Але він за законом не може бути меншим двох місяців із моменту оголошення про ліквідацію.

Слід також зазначити, що порядок ліквідації має бути передбачено статутом кооперативу.

Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: повідомлення про ліквідацію юридичної особи у пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації; вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, виявлення кредиторів і претензій остан­ніх.

Робота ліквідаційної комісії починається з опублікування оголо­шення про ліквідацію юридичної особи, в якому зазначаються поря­док і строки пред'явлення кредиторами претензій у спеціальному друкованому засобі масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації.

Перелік інформації, яка повинна міститися у повідомленні про при­пинення юридичної особи, зазначено у ст. 22 Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Строк, протягом якого має бути розміщено оголошення про лікві­дацію юридичної особи в офіційному засобі масової інформації, вста­новлено тільки для господарських товариств. Так, ст. 20 Закону Укра­їни «Про господарські товариства» встановлено, що інформація про ліквідацію товариства має бути опублікована ліквідаційною комісією у триденний строк із моменту її призначення.

При ліквідації підприємства обов'язковим є проведення інвентари­зації. Це передбачено підпунктом „ж» пункту 3 Інструкції по інвентари­зації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердже­ної наказом Мінфіну України від 11.08.1994р. № 69 і зареєстрованої у Мін'юсті України 26.08.1994р. за № 202/412, та пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. № 419. Однак цими документами не визначено конкретну дату проведення такої інвентаризації. Логічно припустити, що це дата прийняття рішення про ліквідацію. Провадити інвентаризацію потрібно перед складанням проміжного ліквідаційно­го балансу.

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському та по­датковому обліку у звичайному порядку.

Також положення Господарського кодексу України та Закону Украї- ни «Про господарські товариства» передбачають здійснення ліквідаці­йною комісією оцінки майна юридичної особи, що ліквідується.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасника­ми юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквіда­цію юридичної особи.

Для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, яка визначена ст. 112 Цивільного кодексу України.

Після завершення розрахунків із кредиторами ліквідаційна ко­місія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, а майно юридичної особи, що залишилося після за­доволення вимог кредиторів, передається її учасникам відповідно до закону та статуту.

Необхідно звернути увагу на те, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вимагає нотаріального посвідчення підписів членів ліквідаційної комісії на лік­відаційному балансі юридичної особи (ст. 36 Закону).

Внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстра­цію припинення юридичної особи, що є останнім етапом ліквідаційно­го процесу.

Після здійснення всіх заходів ліквідаційного процесу юридична особа позбавляється статусу юридичної особи.

Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його члена­ми і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

У резолюції Міжнародного кооперативного альянсу на його кон­гресі 1995 р. (Манчестер) було визнано, що неподільний фонд корис­ний кооперативам, тому що без нього важко забезпечити розвиток, конкурентоздатність, виживаність на ринку, а, отже, успішну, прибут­кову роботу, від підсумків якої залежить рівень доходів кожного члена.

Неподільний фонд звичайно використовується з метою виробни­чого, науково-технічного та іншого розвитку кооперативу, здійснення їм будівництва (у тому числі житлового для членів і працівників коо­перативу), гарантування безпечних умов праці, рішення соціальних і інших задач, що вимагають капітальних витрат. Частина коштів непо­дільного фонду кооперативу може скласти його резервний фонд, який створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перероз­поділу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших, не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Неподільний фонд ліквідованого кооперативу можна розглядати як резерв для розвитку інших кооперативів і кооперативного руху за­галом.

Закон не визначає критерії та порядок вибору кооперативу, якому передається майно, а також порядок такої передачі. Це доцільно було зазначити у статуті кооперативу.

Зарахування майна кооперативу до доходу бюджету виглядає до­сить дивною нормою, потребує механізмів реалізації та уточнень щодо того, до якого саме бюджету зараховується майно неподільного фон­ду, а також, як цим майном розпорядиться бюджет^[123].

Див. також коментар до п. 2 ст. 1 (термін «неподільний фонд» та п. 3) Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про сільсько­господарську кооперацію».