3.1 Запобігання корупції та конфлікту інтересів на публічній службі

У сучасній соціально-політичній ситуації в країні корупція перетворилась на провідний чинник, який гальмує розвиток країни. Невипадково корупції надають таке значення, як вітчизняні політики, громадські діячі, громадяни, так і представники міжнародної спільноти.

Загрози корупції для України полягають у наступному:

H Корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільства, конституційному ладу України.

H Корупційні прояви підривають авторитет країни у громадян, породжує зневіру у можливості держави ефективно налагодити організацію суспільного життя.

H Корупція завдає шкоди функціонуванню публічного апарату, порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади. Корупція обумовлює підміну нормативно визначеними процедурами діяльності державних структур корупційно визначеними схемами взаємодії.

H Гальмує економічний розвиток країни, значно погіршує умови ведення бізнесу, забезпечує сприятливі умови економічної діяльності для одних та погіршує для інших підприємців.

H Обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, які не можуть вільно їх реалізувати.

H Порушує принципи верховенства права, встановлений порядок діяльності управлінських структур приватного сектору. Закони перестають впливати на перебіг подій, які в таких умовах більшою мірою залежать від особистих стосунків та грошей.

H Руйнує моральні та інші суспільні цінності. Мораль перестає виконувати функцію регулятора суспільного життя. Серед суспільних цінностей провідне місце займають гроші, посади, можливість "вирішувати проблеми".

H Дискредитує державу на міжнародному рівні. Рівень корумпованості є одним із головних показників ефективності та демократичності держави.

Значення подолання корупції полягає у наступному.

H Сприяє реалізації державою своїх функцій.

H Підвищує ефективність діяльності публічних

службовців.

H Сприяє економічному розвитку країни.

H Підвищує рівень інвестицій в національну

економіку.

H Полегшує відкриття та функціонування бізнесу.

H Сприяє економічному співробітництву з іншими

країнами.

H Сприяє інтеграції України в Європейську

спільноту.

H Дозволяє більш повною мірою реалізувати права людей.

H Покращує імідж України в очах світової спільноти та громадян.

Причини появи корупції. Загальноприйнятим є те, що появу корупції обумовлюють суспільні процеси. В якості методологічних положень, які можуть пояснити появу та широке розповсюдження корупції, доцільно використовувати наступні.

H Ідею К.Маркса про вплив соціально- економічних процесів, на розвиток суспільства. Саме економіка визначає всі головні сфери людського буття.

H Плідною для з'ясування зазначених причини є ідея Вебера про вплив культурних традицій на функціонування суспільства.

H Історичний досвід свідчить, що розвиток індустріального суспільства, ще до цього часу поширеного у світі, обумовлює розповсюдження раціоналізації, бюрократизації, секулярізації

H Дослідження Інглхарта (1981-2001pp.), який очолював всесвітню організацію дослідників цінностей, охопило 81 країну (і Україну у тому числі) дозволило з'ясувати, що принципово відрізняються суспільні та особисті цінності в індустріальних та постіндустріальних країнах. Цінності індустріального суспільства (України у тому числі) - цінності виживання (гроші, авторитарність, ієрархія, посада).

Модернізація соціально-економічної сфери в постіндустріальних країнах, суспільствах знань обумовила формування наступних цінності: свобода вибору, самореалізація, незалежність. У центрі таких суспільств - людина. Рівень життя у цих країнах дозволяє громадянам відчувати себе більш незалежним від держави, роботодавця, певних суспільних норм.

У постіндустріальних країнах відбуваються принципові зміни у політичній, культурній, релігійній, сексуальній сферах, емансипація людей у багатьох сферах, поширюються не елітарні форми активності - петиції, бойкоти, демонстрації, протести; розводи, аборти, гомосексуалізм.

Дослідження Інглхарта підтвердило те, що розвиток економіки визначає систему цінностей людини, а вони визначають діяльність соціальних інститутів. У постіндустріальних країнах соціально активні громадяни, яким притаманні сучасні цінності, вимагають від влади "етичної" поведінки і тому обсяги корупції є обмеженими. Саме у постіндустріальних країнах самий низький рівень корупції у світі.

У значній кількості індустріальних країн демократія є переважно формальною, права людей реалізуються тільки частково та ефективність демократичних інститутів дуже низька, еліти корумповані, вони не звертають увагу на закони.

Сучасний суспільний досвід свідчить, що наявність гарних еліт та інститутів демократії - недостатня умова для розвитку демократії та подолання корупції. Високий рівень соціально-економічного розвитку перетворює модернізацію суспільства у процес людського розвитку та обумовлює набуття суспільством гуманістичного характеру. А розвиток демократії стає однією із властивостей постіндустріального суспільства. Високий рівень розвитку економіки в цих країнах принципово змінює систему цінностей людей, у суспільстві формуються традиції, які підтримують прогрес суспільного життя, значно обмежують рівень корупції.

Міжнародний досвід запобігання корупції. 9 грудня 2003 року в м. Меріда (Мексика) було прийнять Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти корупції.

Так, наприклад, в Сінгапурі створено Бюро з розслідування випадків корупції.

У Словацькій Республіці створено Антикорупційний комітет. У Південній Кореї запроваджується “культура прозорості”, яка передбачає відстеження всіх заяв громадян. Цікавим є досвід з протидії корупції провідних країн Європи та світу. Розглянемо найбільш суттєві властивості антикорупційних систем цих країн.

Великобританія. Перший Закон про корупцію у державних органах був прийнятий ще в 1889 р.

У наш час безпосередньо корупційні процеси у країні відстежує так званий Комітет Нолана.

Високими є вимоги до претендентів на державні посади. Так, претендент на міністерський пост зобов’язаний подати повний список своїх фінансових інтересів.

Важливою властивість антикорупційної системи Великобританії є контроль тих, хто звільнився з публічної служби, що не уможливлює численні прояви корупції.

США. У США немає спеціального органу, який займається проблемою корупції. Ці проблеми в межах повноважень Федерального бюро розслідувань (ФБР).

Національну стратегію протидії корупції розробляє Міністерство юстиції США. До складу міністерства юстиції США входять ще три служби, що мають протидіяти організованій злочинності і корупції: Служба міграції та натуралізації, яка здійснює заходи із запобігання незаконному ввезенню в країну наркотиків; Служба судових виконавців США або Служба Маршалів, яка здійснює захист свідків та членів їхніх сімей; Служба юридичної допомоги, досліджень та статистики.

У США діє 14 принципів етики федеральних службовців, провідною ідеєю яких є протидія корупції:

1.

2. Службовці не повинні переслідувати фінансові інтереси, що перешкоджають сумлінному виконанню службових обов’язків.

3. Службовці не повинні займатися фінансовими угодами, використовуючи неоголошену урядову інформацію чи дозволяти невідповідне використання такої інформації для сприяння будь-якій приватній вигоді.

4. Службовець не повинний просити або приймати будь-який подарунок інший коштовний предмет від будь-якої особи чи організації, стосовно яких він зобов’язаний виконати ті чи інші дії по службі і невиконання яких може завдати істотної шкоди інтересу останніх.

5. Службовці повинні докладати всіх зусиль для виконання своїх обов’язків.

6. Службовці не повинні свідомо давати неправомочні зобов’язання чи обіцянки будь-якого виду, що мають метою поставити за обов’язок уряду до їх виконання.

7. Службовці не повинні використовувати державну посаду для особистої вигоди.

8. Службовці зобов’язані діяти неупереджено і не віддавати переваги будь-якій організації чи окремій особі.

9. Службовці зобов’язані захищати й охороняти федеральне майно і використовувати його тільки для дозволених видів діяльності.

10. Службовці не вправі займатися роботою чи діяльністю за сумісництвом, включаючи пошук чи переговори про роботу, що вступають у конфлікт із їх офіційними обов’язками.

11. Службовці зобов’язані повідомляти про збиток, обман, зловживання і корупцію відповідним органам.

12. Службовці зобов’язані виконувати свої зобов’язання, включаючи усі фінансові зобов’язання, особливо визначені законом, такі як федеральні податки, податки штату чи місцеві податки.

13. Службовці зобов’язані дотримуватися всіх законів і правил, які є однаковими для всіх американців незалежно від раси, кольору шкіри, релігії, статі, національного походження, віку чи фізичних недоліків.

14. Службовці повинні уникати будь-яких дій, що створюють враження, що вони порушують закон чи етичні норми.

Фінляндія. Нижча щаблина у рейтингу рівня корупції належить Данії, Н.Зеландії, Фінляндії, Швеції.

На такі результати впливають окрім того, що це постіндустріальна країна з відповідними цінностями людей ще деякі особливості та традиції. Так у Фінляндії ще декілька століть тому жінці не дозволяли брати шлюб, якщо вона була неписьменною. Тому, безумовно, рівень освіти нації, високий рівень усвідомлення механізмів організації суспільного життя впливає на рівень корупції.

Фінляндія є невеликою країною тому має високий рівень прозорості всіх сфер життя та високий рівень соціального контролю, що також сприяє запобіганню корупції.

Вирішенню зазначеної проблеми сприяє також принцип виборності місцевих адміністрацій, їх підзвітність громаді, прозорість діяльності. У Фінляндії люди не бояться політиків, політики - людей, їх об’єднують спільні інтереси та цілі.

Нідерланди. Цю країну відрізняє розповсюдженість постійної звітності та гласності посадових осіб щодо виявлення корупції.

В країні розвинена система моніторингу можливих місць виникнення корупційних дій у державних, громадських організаціях та суворого контролю за діяльністю посадових осіб.

Ще одною особливістю є чітке визначення міри відповідальності за порушення посадової етики та корупцію (заборона працювати в державних організаціях та втрата всіх соціальних пільг, які надає державна служба).

У всіх державних організаціях є служби внутрішньої безпеки, проводиться реєстрація та виявлення помилок чиновників, їх навмисних чи випадкових порушень діючих правил і відповідних наслідків таких порушень.

Італія. Проблемою корупції в Італії займається Генеральна Рада з боротьби з організованою злочинністю, а на місцях є окружні управління з боротьби з організованою злочинністю та мафією. Окрім того функціонує Державне управління з боротьби з мафією.

В Італії високий рівень розвитку інститут соціального контролю за діяльністю влади.

Як і в усіх демократичних країнах забезпечено незалежність судів, що позитивно впливає на рівень корупції. Окрім того адміністративні комісії мають статус судів, які розглядають питання корупції.

Німеччина. В основу боротьби з корупцією покладено завдання знищення матеріальної, фінансової бази злочинних угруповань - конфіскації майна і створення правової бази для унеможливлення «відмивання» «брудних» грошей.

Основне завдання уряду у сфері запобігання корупції полягає в тому, щоб у результаті законодавчих, організаційних, кадрових та інших заходів унеможливити зловживання публічних службовців своїм посадовим становищем.

В обов’язок публічних службовців входить - заявляти про кримінально карні діяння, що стали йому відомими.

Для публічних службовців передбачено повну особисту відповідальність за правомірність своїх дій з виконання службових обов’язків.

Підвищені вимоги й обмеження для публічних службовців компенсуються у Німеччині відповідним державним утриманням та іншими виплатами, гарантіями, що забезпечують стабільність робочого місця і просування по службі, а також гідний рівень життя.

Державні службовці у Німеччині, за законом, не можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю особисто та через довірених осіб.

У країні визначено граничний розмір винагороди в календарному році для різних категорій службовців.

Франція. В країні функціонує Центральна служба боротьби з корупцією.

Кримінальним кодексом Франції чітко регламентовано відповідальності за хабарництво - десять років тюремного ув’язнення і штраф до одного мільйона євро.

Кредитні установи та банки у Франції мають особливо уважно ставитися до капіталів, походження яких пов’язане з організованою злочинністю (таким чином здійснюють недержавний контроль).

Міністри, а також депутати мають подавати звіт про власний та родичів матеріальний стан. За неповний або неправдивий звіт - можуть бути застосовані найсуворіші санкції.

Канада. У Канаді зв’язок законодавців з бізнесом є об’єктом жорсткого адміністративно - юридичного регулювання.

У Канаді протидія корупції здійснюється шляхом удосконалення відповідного законодавства та його неухильного дотримання, широкого інформування громадськості щодо проявів корупції. Членам парламенту за хабар передбачено тюремне ув’язнення терміном до 14 років.

Польша. У країні функціонує Центральне антикорупційне бюро, яке здійснює контроль за доходами та видатками польських можновладців, профілактику злочинності та серйозну аналітичну роботу. Бюро має 870 працівників.

Польські чиновники зобов’язані декларувати не лише свої доходи, а й видатки. Передбачено ув’язнення до 3 років за подання неправдивих відомостей про доходи та витрати в декларації.

Якщо узагальнити досвід різник країн з подолання корупції, то можна виокремити його принципові властивості:

• Наявність спеціальних органів протидії корупції.

• Формування суспільних традицій доброчесності.

• Законодавче врегулювання проблеми.

• Постійна увага до проблеми корупції влади та громадян.

• Наявність чітких вимог до публічних службовців.

• Високий рівень вимог до вищих посадових осіб.

• Можливість вирішувати проблему корупції в судовому порядку.

Законодавчі засади подолання корупції. Законодавчі засади подолання корупції складають декілька законів та нормативних документів. Головний серед них - Закон України «Про запобігання корупції».

Закон України «Про запобігання корупції» набрав чинності 26.10.2014 та був введений в дію 26.04.2015. Суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права (підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3). Ці особи для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Закон передбачає створення Національного агентства з питань запобігання корупції. Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Член Національного агентства при здійсненні своїх повноважень має право проводити перевірки з питань, які віднесено цим Законом до повноважень Національного агентства.

Рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Національного агентства можуть створюватися територіальні органи Національного агентства, територія діяльності яких може не збігатися з адміністративно-територіальним поділом.

Повноваження Національного агентства закріплені ст. 11 :

H здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

H розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

H надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб

Завданнями уповноважених підрозділів з ЗК є:

1) розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням;

2) виявлення ризиків вчинення корупційних правопорушень, ризиків в діяльності посадових і службових осіб відповідного органу, внесення керівнику відповідного органу пропозицій щодо їх усунення;

3) надання методичної та консультаційної допомоги з питань дотримання законодавства щодо запобігання і протидії корупції;

4) здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування керівника відповідного органу та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, що були вжиті для його врегулювання;

5) надання допомоги у заповненні декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

6) інформування керівника відповідного органу, Національного агентства та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Антикорупційна стратегія. Засади антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) визначаються Верховною Радою України. Верховна Рада України щороку не пізніше 1 червня проводить парламентські слухання з питань ситуації щодо корупції, затверджує та оприлюднює щорічну національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики. Порядок реалізації Антикорупційної стратегії визначається Законом.

Закон України «Про запобігання корупції» встановив обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22), щодо одержання подарунків (ст. 23), щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25), щодо спільної роботи близьких осіб (ст. 27).

Суб’єктам, які підпадають під дію Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Розділ 5 Закону передбачає порядок запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Закон визначає такі важливі поняття як: "Реальний конфлікт інтересів" - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Закон передбачає звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Розділ 6 Закону присвячений правилам етичної поведінки. Закон зобов’язує суб’єктів неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Етичні норми передбачені законом: Пріоритет інтересів; Політична нейтральність; Неупередженість; Компетентність і ефективність; Нерозголошення інформації; Утримання від виконання незаконних рішень чи доручень

Закон передбачає, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Юридичні особи публічного права зобов’язані упродовж семи робочих днів інформувати Національне агентство про припинення працюючими у них суб’єктами декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Повна перевірка декларації здійснюється протягом дев’яноста днів з дня подання декларації і полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

Закон передбачає порядок здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування. Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави.

За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень суб’єкти цього Закону притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Законом передбачено створення антикорупційної програми юридичної особи, яка є комплексом правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Антикорупційна програма затверджується керівником юридичної особи.

Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Інші нормативні документи.

«Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування», затверджений Указом Президента України від 25 січня 2012 року

Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затверджена спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової служби, Міністерства оборони та Державної судової адміністрації від 05.08.2011 №

83/519/311/463/483/122

Наказ Міністерства юстиції України від 11.01.2012 № 39/5 Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Особливості вітчизняного антикорупційного законодавства

H Переважно превентивний характер

H Суттєво розширено перелік суб’єктів

відповідальності за корупційні правопорушення

H Конкретизовано перелік суб’єктів, відповідальних за запобігання корупції

H Розширено понятійний апарат: нове визначення корупції, корупційне правопорушення, конфлікт інтересів, неправомірна вигода, близькі особи, пряме підпорядкування

H Розширено перелік запобіжних заходів: введення обмежень щодо одержання подарунків, роботи близьких осіб, обмеження щодо роботи після звільнення, врегульовано спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду, проведення декларування витрат

H Запроваджено обов’язки урегулювання конфлікту інтересів

H Запроваджено антикорупційну експертизу

проектів нормативних документів

H Більш суворі вимоги щодо прозорості

інформації

H Заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування

H Підвищення ролі громадськості в заходах щодо запобігання корупції

H Обов’язок інформувати громадськість про заходи щодо запобігання корупції

H Державний захист осіб, які надають допомогу у запобіганні корупції

H Запровадження публічного реєстру осіб, які

вчинили корупційні правопорушення

H Нові види відповідальності: цивільна

(відшкодування збитків, вилучення майна, вартості послуг, пільг...); дисциплінарна (невжиття заходів, порушення правил етики, порушення інших обмежень)

H Новий склад адміністративних правопорушень (пропозиція або надання неправомірної вигоди, порушення обмежень щодо одержання дарунків, порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів, незаконне використання інформації)

Напрями діяльності з запобігання корупції. У діяльності з запобігання корупції можна виокремити три рівня: загальнодержавний, регіональний та особистісний. Тільки їх узгодженість, системність, комплексність, актуальність, реальність може забезпечити зниження рівня корупції в країні.

Загальнодержавні заходи із запобігання корупції

H Прийняття антикорупційних законів

H Розробка нормативних документів

H Створення системи органів із запобігання

корупції

H Прийняття антикорупційної політики та

стратегії

H Розробка антикорупційних програм

H Щорічна доповідь про стан корупції у Верховній

раді.

H Залучення громадськості до вирішення

проблеми корупції

H Забезпечення незалежності судової влади

H Налагодження міжнародної взаємодії у питаннях

подолання корупції

H Запровадження соціологічних досліджень стану

корупції

H Підвищення рівня оплати праці публічних

службовців.

H Забезпечення інтенсивного розвитку економіки.

H Сприяння формуванню в суспільстві цінностей

суспільства знань.

Заходи із запобігання корупції на місцевому рівні

H Сприяння розвитку економіки регіону.

H Сприяння створенню антикорупційних структур.

H Розробка антикорупційних програм.

публічних службовців.

H Організація антикорупційного навчання в студентів, школярів у навчальних закладах.

Індивідуальні заходи із запобігання корупції

H Вивчення законодавчих та нормативних документів з проблем корупції.

H Вивчення антикорупційних програм розроблених на регіональному рівні та рівні установ.

H Вивчення посадових обов'язків та формування компетентностей, необхідних для їх реалізації.

H Вивчення та використання сучасних технологій надання адміністративних послуг.

H Реалізація етичних норм публічного службовця.

H Активна позиція в усіх сферах життєдіяльності з запобігання корупції.

Таким чином завдання подолання та запобігання корупції є складним, системним та комплексним. Головною умовою його розв’язання є розвиток економіки країни, але його реалізація передбачає активну участь усіх публічних службовців та громадян країни.

3.2