<<
>>

1. Загальна характеристика промислової політики держави

Промисловість — провідна галузь народногосподарського комплексу держави, яка спрямована ш добування та переробку природних багатств. Від промисловості залежить стан і розвиток інших галузей народного господарства, соціально-культурного будівництва, а отже, і рівень життя громадян, розвитку суспільства в цілому.

Промисловість поділяють на важку (виробництво засобів виробництва) та легку (виробництво предметів споживання), а також на нафтову, вугледобувну, текстильну, харчову та інші види (залежно від кінцевого продукту), які становлять підгалузі промисловості. У свою чергу підгалузі промисловості поділяються на ще дрібніші - так звані субгалузі промисловості. Наприклад, підгалузь текстильної промисловості поєднує текстильні, швейні та інші підприємства, підгалузь гірничої промисловості — гірничо-добувні, гірничо-збагачувальні, гірничо-металургійні та інші підприємства тощо.

В Україні налічується понад 47 тис. промислових підприємств, з них близько 38 тис. — малих. На підприємствах працює майже 20 % всього зайнятого населення і виробляється продукції та послуг для більше ніж 70 підгалузей промисловості.

Промислове виробництво країни забезпечує більш як третину загального обсягу валового внутрішнього продукту, майже 50 % товарів і послуг, а також 80 % експортної продукції.

Державна політика у сфері промисловості є важливою складовою загальнодержавної політики. Вона спрямована на досягнення промисловістю якісно нового рівня розвитку, посилення промислового потенціалу держави, задоволення потреб населення, зростання обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції.

Метою державної промислової політики є реалізація стратегії випереджаючого розвитку та євроінтеграції, створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу, який відповідатиме аналогічним утворенням у розвинутих державах світу за такими основними критеріями:

• високий темп переходу до створення нових моделей та поколінь продукції;

• ефективне застосування принципово нових машин, матеріалів, комплектуючих, технологічних систем;

• випуск конкурентоспроможної продукції, здатної задовольнити потреби секторів економіки, від яких залежить безпека держави, та споживчого ринку;

• здатність виробництва до широкого впровадження науково-технічних досягнень, високий рівень транснаціональної інтеграції науки, технологій та промислового виробництва, домінування у промисловості наукоємних галузей;

• зрощування промислового, торговельного та фінансового капіталів;

• значний рівень розвитку інформаційної, впроваджувальної, транспортної, постачально-збутової інфраструктури;

• раціональне використання корисних копалин та впровадження ресурсозберігаючих та відновлюваних технологій;

• високий рівень екологічної безпеки; досягнення оптимального співвідношення та ефективного функціонування державного і приватного секторів промисловості.

Основними принципами державної промислової політики є: забезпечення національних інтересів; соціальна, екологічна спрямованість реформування промисловості; реалізація інноваційного типу розвитку промисловості; поєднання державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції; програмно-цільовий підхід до вирішення завдань промислової політики; поглиблення процесів інтеграції у світову економіку, насамперед євроінтеграції.

Як об'єкт управління, промисловість є доволі складною системою, що поєднує різні галузі. Галузева організація промисловості визначає насамперед складну структуру органів державного управління в цій сфері, їх відповідні повноваження.

Правові засади організації та управління промисловістю в Україні знаходять своє відображення в Конституції та законах України «Про промислово-фінансові групи в Україні» (1996 р.), «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні» (2001 р.), «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» (2002 р.) та інших, а також в актах Президента України, Кабінету Міністрів України, деяких відомчих актах.

Управління промисловістю здійснюється за галузевим принципом із урахуванням територіального і міжгалузевого управління. Воно має на меті: координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства і держави; зростання ефективності праці; зниження собівартості продукції; підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; захист і наповнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послугами тощо.

Поряд із промисловими підприємствами державного сектора в нових економічних умовах подальшого розвитку набувають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні, приватні, спільні (в тому числі з іноземним капіталом) та ін. Державний вплив щодо них має досить суттєві відмінності від управління промисловими підприємствами загальнодержавної та комунальної власності й зводиться переважно до впливу на них економічними засобами (через податкову, митну, фінансову політику тощо) та контролю за їх діяльністю.

<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009

Еще по теме 1. Загальна характеристика промислової політики держави:

  1. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціальної політики
  2. 1. Загальна характеристика митної політики України
  3. 14.4.1. Загальна характеристика структуральної політики
  4. 1. Загальна характеристика державної правової політики
  5. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері захисту економічної конкуренції
  6. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері зовнішніх зносин
  7. 1. Загальна характеристика державної політики в агропромисловій сфері
  8. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері інформатизації
  9. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері науки
  10. 1. Загальна характеристика сфер молодіжної політики, фізичної культури та спорту
  11. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері освіти
  12. 1. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері
  13. 15.1. Загальн а характеристик а спільно ї політик и щод о захист у пра в споживачі в у Співтовариств і
  14. 1. Загальна характеристика державної політики у галузі охорони здоров'я
  15. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва
- law - Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -