ВСТУП
Важливими ознаками рішення суду є загальнообов’язковість та реалізованість. Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», рішення суду є обов’язковими для виконання усіма органами публічної влади, фізичними та юридичними особами на всій території України.
Лише при обов’язковому виконанні такого юрисдикційного рішення захист прав громадян набуває реального змісту та досконалого вигляду. Адже, щоб поновити порушене право, не завжди достатньо отримати захист з боку суду чи інших публічних органів управління у формі владного рішення, його ще слід виконати. Виконання рішення є кінцевим етапом юрисдикційної діяльності. Без його реалізації втрачається сенс попередньої діяльності публічних органів управління, які уповноважені на здійснення захисту прав і свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб. Водночас виконання рішення не завжди здійснюється у добровільному порядку. Нерідко воно набуває примусового характеру, тобто відбувається із застосуванням заходів примусу у строго визначеному законодавством порядку, відповідними суб’єктами публічної влади.Сьогодні примусове виконання рішень публічних органів управління покладено на державну виконавчу службу. Саме вона покликана відновлювати порушені права та свободи й водночас забезпечувати невідворотність майнової та іншої юридичної відповідальності несумлінних боржників. Якість примусового виконання рішень висвітлює рівень дієвості механізму правового регулювання у країні, оскільки від неї безпосередньо залежить вихова ння громадян у дусі поваги до Закону та юридична цінність самих державних рішень. Особливо важливого значення набуває роль виконавчої служби України з огляду на необхідність чіткого виконання міжнародних рішень стосовно входження української держави до міжнародних організацій і органів, європейської спільноти, а також імплементації до українського законодавства міжнародних норм права.
За цих умов від регламентації та упорядкованості діяльності виконавчої служби України залежить імідж української держави, її спроможність виконувати добровільно взяті на себе обов’язки у правовій сфері.
Водночас становлення державної виконавчої служби в Україні, організація її діяльності до рівня, зазначеного Законом, здійснюється з певними труднощами, долаючи неузгодженість та суперечності законодавства, протидію державних структур. Передусім, це стосується форм та методів, які використовуються в діяльності державної виконавчої служби щодо реалізації покладених на неї головних функцій і завдань. Саме дослідження генезису становлення та розвитку держаної виконавчої служби, особливостей форм та методів у діяльності зазначеного органу, їх правове удосконалення та можливість ефективного використання у повсякденній діяльності дадуть змогу покращити діяльність державної виконавчої служби та організувати її роботу відповідно до міжнародних стандартів.
За таких умов виникає потреба в дослідженні адміністративно-правової природи діяльності державної виконавчої служби, використання нею відповідних форм та методів для своєчасного, повного й неупередженого виконання р і- шень відповідних публічних органів управління.
Цей навчальний посібник підготовлено відповідно до програми навчального курсу «Адміністративне право» і базується на багаторічному досвіді практичної та викладацької діяльності.
З огляду на зазначене навчальний посібник представляє інтерес не лише для студентів і слухачів, а й для викладачів, а також юристів-практиків.
Еще по теме ВСТУП:
- § 1. Сущность, возникновение и развитие института обжалования судебных решений и определений, не вступивших в законную силу 1. Сущность института обжалования судебных постановлений, не вступивших в законную силу
- Стаття 11. Вступ до кооперативу
- Стаття 21. Вступ на державну службу
- ВСТУП
- § 2. Умови вступу до шлюбу
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- Апелляционное и кассационное обжалование судебных решений, не вступивших в законную силу
- Вступ
- ВСТУП
- ВСТУП