Відмежування адміністративного права від цивільного[33]

Адміністративне й цивільне право як основоположні галузі права для всіх галузей відповідно публічного і приватного права мають як спільні риси, так і сутнісні відмінності.

За спільними рисами вони регулюють найбільш важливі відносини майже в усіх сферах суспільного життя; їх норми захищені нормами державного примусу; у разі їх порушення особи можуть звернутися за відновленням своїх прав до суду.

Однак існують сутнісні відмінності між ними. Цивільне право є природним станом людства. Воно стосується найбільш важливих для людей правовідносин та охоронюваних законом інтересів. Парламент установлює закони, виконання яких покладається на приватних осіб, які без участі адміністративних органів вирішують питання, розв’язують суперечки на основі цивільного законодав­ства та розумного компромісу, йдуть на утиск своїх прав або законних інтере­сів заради інших приватних осіб чи врегульовують їх у системі судів загальної юрисдикції через подання цивільних заяв чи позовів.

Приватний суб’єкт права

Приватний суб’єкт права

Малюнок 1 - Схема цивільно-правових відносин

Цивільно-правові відносини є демократичними і простими, менш витрат­ними і, найголовніше, не вимагають участі публічного посередника у вирішенні юридичного конфлікту -адміністративного органу^[34].

Проте через недостатню правову культуру або коли такі відносини потенційно містять вагому суспільну небезпеку, між суб’єктами права з’являється публічний посередник - АДМІНІСТРАТИВНИЙ ОРГАН.

Тобто в адміністративно-правових відносинах ситуація складається іншим чином, а саме через наявність публічного посередника - адміністративного органу - між приватними суб’єктами (суб’єктом) права. Він є невід’ємним суб’єктом адміністративного права.

Малюнок 2 - Схема адміністративно-правових відносин

Приклад: інспектор патрульної поліції (адміністративного органу), якого викликали на місце дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), вступає в адмі­ністративно-правові відносини з водіями (приватними суб’єктами адмі­ністративного права) з різним адміністративно-деліктним статусом.

В адміністративно-правових відносинах юридичний статус адміністративного органу є потрійним:

Верес Кирило Кирилович, Герой України, військовослужбовець Збройних Сил України

по-перше - адміністративно сервіс­ним, коли він надає адміністративні послуги чи інші сервісні послуги приват­ним суб'єктам права. У цьому разі адмі­ністративний орган діяти владно щодо приватного суб'єкта адміністративного права не може. Більше того, він є зобов'я­зальним і має надати публічну послугу на належному рівні й у встановлені строки;

по-друге - адміністративно-арбітражні відносини адміністративного органу, коли він є адміністративним посередником між двома приватними суб'єктами адміністра­тивного права в разі порушення одним із них прав і/чи свобод, які перебувають під охороною норм адміністративного права. У такому разі адміністративний орган

Глава 1. Адміністративне право України як складова публічного права Розділ 2. Предмет і система адміністративного права України є імперативно владним щодо приватного суб'єкта адміністративного права, який порушив права та/або свободи іншого. Відповідно до наданої законодавством компетенції він вимагає від такого суб'єкта припинити протиправну поведінку або може застосувати легальні засоби адміністративного примусу для припи­нення правопорушення;

по-третє - адміністративно-імперативні відносини всередині системи адміністративних органів. У цьому разі адміністративний орган, який стоїть вище за ієрархічним щаблем владної компетенції, має право віддавати законні розпорядження підпорядкованому йому адміністративному органу. Тут виникають класичні імперативні адміністративно-правові відносини «влада-підпорядкування».

2.3