Судимість за вчинення злочину

Судимість - це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість. Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають не погашену або не зняту судимість.

Так, особа, яка має судимість, не сумісну із зайняттям посади, не може бути державним службовцем. У ряді випадків наявність судимості за будь-який злочин є перешкодою для особи бути: суддею, прокурором, слідчим, нотаріусом; судовим експертом; членом ВРП тощо. За наявності судимості за вчинення умисного злочину особа не може бути обрана до ВРУ, на службу (роботу) в Держохорону тощо.

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, яких(які): а) звільнено судом від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а саме: у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК); у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК); звільнено судом від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); б) звільнено від покарання, яке

призначається судом, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання (закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК), амністія (ст. 86 КК); в) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких усунуто законом; г) реабілітовано.

Судимість виникає з дня набрання обвинувальним вироком законної сили і триває до її погашення або зняття в установленому законом порядку. Виникнення судимості завжди пов’язане з призначенням покарання, тому вважаються несудимими особи, звільнені від кримінальної відповідальності або від покарання у порядку ст. ст. 48, 50 або 51 КК, а також звільнені від покарання в силу акта про амністію.

Не мають судимості особи, стосовно яких минув строк давності виконання обвинувального вироку відповідно до ст. 49 КК України, а також особи, звільнені від відбуття покарання або відбули покарання за діяння, карність яких законом усунено (ст. 54 КК). Так, згідно з Законом «Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» та Закону «Про заходи протидії незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»^[222] ст. 229³ КК надано у новій редакції, яка передбачає як умову притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене наявність адміністративної преюдиції, що означає часткову декриміналізацію діянь, передбачених ч. 1 названої статті. Природно, особи, які відбули покарання за декриміналізовані діяння, не вважаються судимими.

221

Судимість не є довічною. Вона припиняється шляхом погашення або зняття судом чи актом помилування. Припинення судимості анулює усі кримінально-правові та загально-правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочин не вчиняла і покарання не відбувала. Вона не зобов’язана будь - де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь -яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є протиправним. Найбільш типовим і поширеним способом припинення судимості є її погашення. При цьому ніякого додаткового рішення про погашення судимості не приймається, а вона погашається автоматично але за умови, щоб з моменту набуття чинності обвинувальним вироком, яким засудженому призначене покарання, пройшов певний термін, встановлений ст. 89 КК.

Зняття судимості здійснюється постановою суду.

Дострокове зняття судимості застосовується лише до осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, а не якогось іншого, за таких умов: а) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК; б) зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення.

Обмеження щодо судимості передбачено й у зарубіжному законодавстві, аналіз якого дає підстави вважати, що у переважній більшості випадків відсутність судимості стосується лише осіб, які вчинили умисні злочини (ст. 7 Закону Латвії «Про державну цивільну службу»^[223], § 16 Закону Естонії «Про публічну службу»^[224]), тобто вчинення злочину з необережності не виключає можливості вступу на публічну службу, хоча й враховується при проведенні конкурсів. Водночас, § 17 Закону Чехії «Про службу державних службовців у адміністративних установах і про винагороду державних службовців та інших працівників адміністративних установ» передбачає, що особа, яка претендує на посаду, не «повинна мати судимостей... не відповідає цій передумові особа, якщо вона має судимість за вчинення умисного правопорушення чи необережного правопорушення, несумісного з діяльністю посадової особи, якщо така судимість не була знята»^[225]. Існують особливості й у Законі «Про цивільну службу» Польщі, ст. 4 якого передбачає умову, що пов’язана з фактом вчинення умисного злочину - «не була покарана за умисний злочин» ^[226], а не факт судимості. Відповідно до ст. 8 Кодексу цивільних службовців Греції не можуть бути призначені цивільними службовцями особи, які «звинувачені у вчиненні кримінального правопорушення та засуджені до будь-якого покарання за крадіжку, розкрадання державних або громадських коштів, шахрайство, здирництво, підробку документів, зловживання службовим становищем, хабарництво, невиконання обов’язку, повторні наклепи, а також будь-який злочин проти сексуальної свободи або з використанням фінансової експлуатації сексуального життя»^[227].

8.4.

<< | >>

↑

Источник: Біла-Тіунова Л.Р.. Державна служба України. Загальна частина: навчальний посібник.2020. 511 с.. 2020

Еще по теме Судимість за вчинення злочину:

- Административное право зарубежных стран - Административное право Р. Казахстан - Административное право России - Адміністративне право України -