Складові принципу верховенство права1

1.4.1. Зв'язаність адміністративного органу законом (принцип законності) у праві є головною складовою принципу верховенства права для адміністративних органів. Ідея верховенства правового закону - фундаментальна складова правової держави, підґрунтя її існування, діяльності її публічного апарату.

1) зобов’язання адміністративних органів під час здійснення будь-яких дій дотримуватися законодавства України, діяти виключно відповідно до другої формули правового регулювання «заборонено все крім того, що прямо дозволено законом».

Таке положення відображене у ст. 6 Конституції України: «Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повнова­ження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до зако­нів України» та ст. 19: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;

2) забезпечення дотримання законодавства всіма невладними особами. При цьому фізичні особи, які не мають спеціального публічного статусу, мають право діяти відповідно до першої формули правового регулю­вання «дозволено все крім того, що прямо НЕ заборонено в законі». Це закріплено у ст. 23 Конституції України: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушу­ються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості»;

3) дотримання адміністративними органами адміністративних процедур;

4) використання адміністративними органами всіх дозволених законодав­ством засобів для попередження та припинення протиправних посягань на права і свободи громадян, на законні інтереси юридичних осіб; невід­воротності притягнення винних у скоєнні правопорушення до юридичної відповідальності та відновлення порушених прав, свобод і законних інте­ресів постраждалих.

Здійснюючи порівняльний аналіз принципів верховенства права і зв’язаності адміністративного органу законом, можна дійти таких висновків:

- особи, які не мають владного чи спеціального правового статусу, можуть користуватися в адміністративно-правових відносинах принципом верхо­венства права. Головне, щоб при цьому не порушувалися заборонні норми права та права і свободи інших фізичних осіб і законні інтереси юридич­них осіб;

- адміністративні органи мають діяти виключно в межах законодавства України - тобто чітко дотримуватися зв'язаності публічної адміністра­ції законом (принципу законності) без легітимної можливості виходу за межі формально встановленої компетенції, за винятком безпосереднього й невідкладного захисту життя і здоров'я людей

1.4.2. Принцип справедливості є фундаментальною основою верховенства права та одним із провідних критеріїв оцінювання адміністративно-правових норм і правозастосовної діяльності. Його дотримання адміністративними орга­нами забезпечує гармонійний розвиток суспільних відносин і гарантує захист прав людини в адміністративному праві.

У загальнолюдському вимірі справедливість визнається однією з основ­них засад права та є ключовим регулятором суспільних відносин. Це означає, що право не може зводитися до формальної законності - воно має відображати загальнолюдські цінності та моральні принципи.

Справедливість в адміністративно-правовому аспекті також означає пропор­ційність адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Це означає, що покарання має відповідати тяжкості правопорушення та обставинам справи, забезпечуючи баланс між правами особи і суспільними інтересами.

Принцип пропорційності як складова справедливості вимагає, щоб обмеження прав громадян були виправданими, доцільними та мінімально обтяжливими. Реалізація принципу справедливості передбачає, що система адміністративного судочинства забезпечує ефективний захист прав людини. Адміністративний суд має забезпечувати, щоб будь-яке втручання в права особи було обґрунтованим і відповідало принципу пропорційності.

Принцип справедливості вимагає, щоб усі рішення адміністративних орга­нів були обґрунтованими та відповідали встановленим правовим стандартам. Це забезпечує довіру до них і зміцнює правову визначеність. Обмеження прав громадян можливе лише за наявності обґрунтованих підстав, що відповідають принципу справедливості та захисту суспільних інтересів.

Отже, принцип справедливості є ключовим елементом публічного адмі­ністрування та одним із головних для адміністративного судочинства. Він спрямований на захист прав і свобод приватної особи, забезпечення рівності всіх однорідних суб'єктів перед законом та пропорційності юридичної відпо­відальності, є орієнтиром для адміністративних органів, суб'єктів підзакон- ної правотворчості та суддів адміністративних судів, гарантує стабільність у суспільстві.

1.4.3. Юридична визначеність. Юридична визначеність є одним із провід­них елементів принципу верховенства права. В її основі лежить відоме ще з римського права положення “res judicata” (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правоможного суду, яке вступило в силу, є обов’яз­ковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гаран­тує закінченість рішень (що вирішено - то вирішено) і не має переглядатися до безмежності.

Юридична визначеність дає можливість учасникам адміністративно-право­вих відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю зумов­люється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату через учинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки. Утілення легітимних очікувань унеможливлюється зокрема в разі, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридич­ного регулювання в такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Приклад: у справі «Олександр Волков проти України» Oleksandr VoIkov V. Ukraine) 9.01.2013, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визна­ченості було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в контексті дотримання вимог якості закону.

Загалом сутністю принципу юридичною визначеності є положення, що обме­ження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, установлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

1.4.4. Запобігання зловживанню повноваженнями. Принцип верховен­ства права не виключає визнання за суб’єктами публічної адміністрації певних дискреційних повноважень в ухваленні рішень, однак у такому разі має існувати правовий механізм запобігання зловживанню повноваженнями.

Так, принцип запобігання зловживанню повноваженнями суб’єктами владних повноважень характеризується тим, що:

- є невід’ємною складовою принципу верховенства права;

- закріплений в нормах Конституції України;

- є гарантом дотримання прав, свобод і законних інтересів приватних осіб у публічному адміністрування, чинником забезпечення публічних інтере­сів держави і суспільства загалом;

- передбачає втілення у правозастосування адміністративних органів;

- забезпечується як правовими, так і морально-етичними засобами;

- є вагомим чинником законотворчої та підзаконної правотворчості.

1.4.5. Рівність перед законом і недискримінація. Принцип рівності є фунда­ментальною складовою концепції верховенства права, невід’ємною умовою функціювання публічної влади, адже конституційно закріплений у нормах статей 21 та 24 Конституції України, згідно з якими всі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах, мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а надання привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками заборонено.

Існує два основні шляхи досягнення рівності:

1) забезпечення рівних можливостей;

2) забезпечення рівних результатів.

Це призводить до висновку, що сьогодні положення «всі рівні перед зако­ном і судом» означає, що суб’єкти адміністративного права можуть перебувати в рівному стані лише за рівних умов.

Якщо ж умови не є рівними, законодавець зобов’язаний запроваджувати різний адміністративно-правовий статус, надаючи певні переваги більш слабким і залежним суб’єктам адміністративного права, аби не допускати порушення їх прав, свобод чи законних інтересів.

Закріплення рівності перед законом разом із забороною дискримінації має на меті забезпечити універсальне додержання принципу рівності, залишаючи одночасно належне поле розсуду адміністративним органам у проведенні еконо­мічної, соціальної та іншої політики, що неминуче пов’язана з установленням у законах певних розрізнень.

Принцип недискримінації означає, що всі права гарантуються кожній людині без будь-якого винятку чи обмеження з причин інвалідності або за іншими озна­ками. В його основі лежать такі постулати:

- забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

- забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

- повага до гідності кожної людини;

- забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

1.4.6. Доступ до правосуддя. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції втілені також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого само­врядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута й вирішена судом. Обов’язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечено можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.

Запитання і завдання

1. Розкрити риси та особливості верховенства права в адміністративному праві України.

2. Визначити можливості, які надаються громадянам та юридичним особам за принципом верховенства права.

3. З’ясувати значення принципу верховенства права в адміністративному праві України.

4. Узагальнити сутнісні характеристики принципу верховенства права, розкриті в рішеннях Конституційного Суду України.

5. Розкрити зміст принципу зв’язаності адміністративного органу законом.

6. Описати сутність принципу справедливості.

7. Розкрити зміст юридичної визначеності.

8. Висвітлити принцип запобігання зловживанню (надужиттю) повноваженнями.

9. Проаналізувати принцип рівності.

10. Розкрити зміст доступу до правосуддя як невід’ємної складової верховенства права.