Республіка Португалія

Упродовж 2020-2022 років Вищий адміністративний суд Португалії щорічно виносив у середньому 1793 рішення. 2020 року - 1741 рішення, 2021 року - 1897 рішень, 2022 року - 1740 рішень.

Від 2007 року, завдяки більшій ємності обладнання для зберігання та пошуко­вих даних, рішення почали вносити до бази даних під назвою «Рішення Вищого адміністративного суду»^[715], а також узагальнення повних текстів рішень, винесе­них Верховним Судом.

Упродовж останніх 10 років суд давав прецеденти, що стосуються таких тем: право на притулок; соціальні права; екологічні права; гідність людини; основні права в контексті національної безпеки; основні права в умовах надзвичай­ного стану.

Хартія ЄС є частиною законодавства Португалії, оскільки Лісабонську угоду було схвалено парламентом і ратифіковано Президентом Республіки (Резолю­ція № 19/2008 від 19 травня та Указ Президента Республіки № 31/ 2008, від 19 травня).

Наприклад: Вищий адміністративний суд у рішенні від 15 жовтня 2015 року (справа 0438/14) постановив, що питання зниження заробіт­ної плати суддів на основі національного законодавства не підпадає під дію права ЄС. Суд відмовився визнати застосовність статті 47Хартії основних прав ЄС, посилаючись на те, що це питання стосується внутрішньої компе­тенції держав-членів, а не повноважень ЄС. Суд дійшов висновку, що регу­лювання винагороди суддів належить до суверенних прав держав-членів і не охоплюється законодавством ЄС.

Вищий адміністративний суд надає прецеденти щодо застосування статті 52 (сфера застосування та тлумачення прав і принципів) CFREU.

Наприклад: у рішенні № 2/2023 від 9 березня 2023 року (справа № 2586/14.3BELSB) Суд уважав (під час апеляції), що обговорення Ради директорів Банку Португалії від 3 серпня 2014 року, яке застосувало резо­люцію до Banco Espirito Санто - негайне й остаточне визначення діяль­ності та передання активів Banco Espirito Santo S.A.

У своїх судових рішеннях Вищий адміністративний суд не розглядає питання про багаторівневий захист основних прав, і це означає, що він не відповідає рівню захисту, наданому Конституцією, рівню захисту, наданому міжнародними конвенціями, але застосовує чинні конституційні положення у контексті міжна­родних конвенцій і угод^[716].

Отже, саме національний суддя має застосовувати та тлумачити національне законодавство відповідно до ЄСПЛ, оскільки саме національний суддя забезпе­чує зобов’язання привести відповідно до національного рівня, щодо статті 13 ЄСПЛ, ефективність чинних механізмів, щоб захистити визнані права та свободи через тлумачення та застосування національного законодавства відповідно до Конвенції.

2.15