5.2. Імплементація обмежувальних практик зарубіжних країн в законодавство України

Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020» визначено мету, вектори руху, дорожню карту, першочергові пріоритети та індикатори належних оборонних, соціально-економічних, організаційних, політико-правових умов становлення та розвитку України [[364]].

Саме тому наразі виникає необхідність вивчення міжнародного досвіду реалізації адміністративно-правових обмежень.

Вивчення адміністративно-правових обмежень у законодавстві зарубіжних країн є досить складною проблемою, адже цей вид обмежень застосовується у всіх без винятку сферах суспільного життя. Ми розглянемо особливості законодавчого вирішення питань застосування та видів адміністративно-правових обмежень вибірково.

Загальні принципи застосування обмежень визначені в нормах міжнародного законодавства, що ґрунтується на загальновизнаних правових актах, які закріплюють основи захисту прав та свобод громадян від їх порушень: Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тощо. Положення цих актів є загальнообов’язковими для всіх країн, які їх ратифікували.

Франція має особливу правову історію, у якій має місце обмеження прав громадян.

Можна сказати, що Французька декларація про права людини і громадянина 1789 р. стала юридичною пам’яткою історії завдяки закріпленню відомого положення про захист від обмеження прав.

Особливу увагу у Франції приділено обмеженням, пов’язаним з дорожнім рухом. Зокрема, для зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та зниження чисельності аварійних ситуацій на дорогах використовується декілька типів радарів:

1) фіксований радар – встановлюється в найбільш небезпечних районах (згідно із статистикою) з метою зменшення швидкості руху, що призводить до зменшення дорожньо-транспортних пригод. Похибка вимірювання складає 5 км / год (до 100 км / год) або 5% (понад 100 км / ч) і трактується завжди на користь водія;

2) мобільний радар – встановлюється в автомобілі, розташованому на узбіччі дороги для виявлення і фіксування перевищення швидкості;

3) дистанційний радар – контролює середню швидкість водія на ділянці дороги довжиною в кілька кілометрів між двома точками. Цей радар покликаний контролювати раптове уповільнення швидкості перед фіксованими радарами і заохочувати водіїв до відповідальної поведінки протягом усієї поїздки;

4) радар-камера, який контролює проїзд на «червоне світло» визначає і реєструє порушення правил проїзду на червоний сигнал світлофора;

5) залізничний радар – принцип дії якого аналогічний до дії радара, що контролює проїзд на «червоне світло»;

6) дискримінантний (розпізнавальний) радар – дозволяє фіксувати швидкість у різних категорій транспортних засобів, включаючи вантажні автомобілі.

7) мобільний радар – встановлюється в автомобілі, який рухається.

Запровадження та використання різних видів радарів як заходів обмеження швидкості руху є позитивним кроком у захисті прав та інтересів громадян, а також у попередженні з дорожньо-транспортних пригод, що підвищує рівень безпеки населення – не лише водіїв, але й інших учасників дорожнього руху. Однак реалізація такого проекту передбачає великі фінансові затрати, що, на жаль, на сьогодні для України є проблемним.

Зазначимо, що нормативна підстава застосування в Україні схожих спеціальних засобів є. Так, у постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 р. № 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі» передбачено запровадження стаціонарних, пересувних та мобільних засобів фіксації [[366]]. Водночас ст.14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено підстави притягнення до адміністративної відповідальності у разі порушення обмежень швидкості руху, зафіксованих в автоматичному режимі. На жаль, на сьогодні ця норма ще не почала працювати, процес її запровадження триває.

Також зазначимо, що у Франції штрафи за порушення ПДР поділяються на 5 класів.

1 клас – недотримання правил паркування;

2 клас – зміна напрямку без подання відповідних сигналів, відсутність страховки;

3 клас – перевищення швидкості менш ніж на 20 км/год (при обмеженні швидкості понад 50 км/год);

4 клас – використання телефону під час руху, водіння без ременів безпеки;

5 клас – перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год.

Розмір штрафу залежить від встановленої дати платежу. Є 3 види оплати порушення: зменшена сума стосується лише порушень 2, 3 і 4-го класів, за винятком тих випадків, що стосуються паркування. Вона застосовується в разі оплати протягом 15 днів з моменту видачі повідомлення про правопорушення.

Відповідно до законодавства України, штраф як вид адміністративного стягнення не має поділу та є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України. Штраф за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, може бути накладено на громадянина після використання ним штрафних балів, які нараховуються щороку з початку року (з дня отримання права керування транспортним засобом) і до кінця року в розмірі 150 балів.

Водночас у Франції особливу увагу приділяють екологічній ситуації, тож з метою зменшення шкідливих викидів у повітря запроваджено широку систему екологічних обмежень. Зокрема, обмежується в’їзд у центр Парижа з 08:00 до 20:00 по буднях для автомобілів, випущених до 1997 р, а також для мотоциклів, випущених до 2000 р. Це обмеження не поширюється на нічний час і вихідні дні, коли транспортні потоки менш інтенсивні.

Також для в’їзду в Париж використовуються наклейки на лобове скло. Колір наклейки залежить від рівня викидів транспортного засобу відповідно до європейської класифікації.

Такі розпізнавальні знаки є дієвим заходом для покращення екологічної ситуації в країні. Вважаємо, що для України запровадження такої системи розпізнавання транспортних засобів, по-перше, дасть змогу покращити екологічну ситуацію в країні; по-друге, буде позитивним мотивуючим фактором для власників транспортних засобів не порушувати встановлені екологічні обмеження; по-третє, візуальне сприйняття даних наклейок спростить діяльність уповноважених осіб через економію часу на перевірку наявності документів щодо рівня викидів транспортного засобу.

Широкого поширення у Франції набули так звані експортно-імпортні обмеження. Експортно-імпортний обмежувальний режим регулюється законами Франції «Про військову техніку, військове спорядження, зброю та боєприпаси» від 18 квітня 1939 р. [[369]] та «Про умови імпорту до Франції та її заморських територій товарів іноземного походження» від 30 листопада 1944 р. [[370]]. Метою такого режиму є заборона або обмеження ввезення, вивезення та транзит ряду товарів, які відповідають вимогам національного законодавства та приписам, що регулюють збут або покупку товарів, вироблених в країні. При цьому державний режим заборони і обмежень не слід плутати з контролем зовнішньої торгівлі, оскільки тут немає такого фактора, як кількісні обмеження. Реалізують ці адміністративно-правові обмеження митні пости Франції. Види та порядок застосування даного виду обмежень визначено: Митним кодексом Франції, Валютно-фінансовим кодексом Франції [[371]], Митним кодексом Європейського Союзу, Міжнародною конвенцією з гармонізації контролю товарів при перетині кордону від 14 квітня 1984 № 1262/84, Регламентом Європейської Комісії от 21 грудня 1989 р.

В Україні також існує експортно-імпортний режим обмежувального спрямування, урегульований нормами Митного кодексу України та іншими законодавчими актами.

Також не зайвим буде зазначити, що у Франції діють торгові обмеження відносно окремих груп товарів. Відповідно до Регламенту ЄС № 3286/94 від 22 грудня 1994 р. Франція має право винести на обговорення Єврокомісії питання про необхідність вжиття заходів щодо захисту внутрішнього ринку від дій третьої країни (у разі нанесення збитку ринку або підприємству ЄС). Ввезення до Франції товарів, обмежених у праві ввозу на території країни здійснюється на підставі квот у кількісному вираженні. Для ввезення таких товарів на митну територію країни необхідне завчасне отримання «загальноєвропейської ліцензії» (licence communautaire). У Франції діє Закон про знак відповідності національним стандартам NF (Normes Francaises). Відповідальність за сертифікацію покладено на Французьку асоціацію із стандартизації (AFNOR), яка визначає повноваження випробувальних центрів і лабораторій, відповідає за їх акредитацію, за привласнення і скасування знака NF, координує співпрацю національних органів із сертифікації з міжнародними організаціями [[375], с.12-14].

В Україні питання відповідності товарів стандартам якості урегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1184 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення» [[376]]. Аналогом Французької асоціації із стандартизації (AFNOR) є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Дослідивши довід Республіки Франція щодо реалізації адміністративно-правових обмежень, уважаємо, що позитивними та такими, що мали би бути імплементовані в українське законодавство є такі позиції: 1) запровадження спеціальних засобів фіксації порушення правил дорожнього руху в автоматичному режимі – радар (камера); залізничний радар; дискримінантний (розпізнавальний) радар; мобільний-мобільний радар; дистанційний радар; 2) розміщення на транспортних засобах наклейок, які вказуватимуть на рівень викидів цього транспортного засобу відповідно до європейської класифікації; 3) запровадження системи зростання розміру штрафу у разі його несвоєчасної сплати.

Ще однією країною, досвід запровадження обмежень якої варто розглянути, є Швейцарія. Федеральний закон Швейцарії «Про картелі та інші обмеження конкуренції» від 6 жовтня 1995 р. (Bundesgesetz über Kartelle und andere Wettbewerbsbeschränkungen або Kartellgesetz) є правовою основою для боротьби з монополізацією ринків у країні. Федеральний закон «Про протидію відмиванню грошей у фінансовому секторі» від 10 жовтня 1997 р. (нім. Bundesgesetz zur Bekämpfung der Geldwäscherei im Finanzsektor або Geldwäschereigesetz) встановлює численні зобов’язання банків та інших фінансових інституцій щодо протидії відмивання грошей у фінансовому секторі. Передусім, будь-яка фінансова операція не може бути здійснена без проходження обов’язкової процедури ідентифікації клієнта і походження грошей. У разі обґрунтованої підозри у відмиванні грошей банки зобов’язані повідомити правоохоронні органи і заблокувати сумнівні засоби на рахунку клієнта. Подібні заходи можуть бути також застосовані й у боротьбі з фінансуванням тероризму.

Право іноземних громадян на придбання земельних ділянок у Швейцарії законодавчо обмежено Федеральним законом від 16 грудня 1983 р. «Про обмеження прав іноземних осіб на придбання земельних ділянок» (нім. Bundesgesetz über den Erwerb von Grundstücken durch Personen im Ausland).

Постановою від 27 серпня 2014 р. № SR 946.231.176.72 «Про заходи щодо уникнення обходу міжнародних санкцій у зв’язку із ситуацією в Україні» (Verordnung über Massnahmen zur Vermeidung der Umgehung internationaler Sanktionen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine) та відповідними поправками до нього Федеральна рада (уряд) Швейцарської Конфедерації прийняла ряд заходів обмежувального характеру в галузі торгівлі і фінансів, спрямованих на запобігання використанню на території Швейцарії заходів для обходу санкцій, введених в ЄС у зв’язку з подіями на Україні.

У числі таких заходів:

- необхідність отримання дозволу на торгівлю товарами подвійного і спеціального військового призначення, у разі якщо ці товари призначені для використання у воєнних цілях;

- зобов’язання надати інформацію про певні послуги та технічної допомоги підприємствам;

- зобов’язання надати інформацію щодо торгівлі товарами для розвідки і видобутку нафти у відкритому морі, Арктиці або на шельфі;

- зобов’язання надати інформацію про надання послуг, пов’язаних з товарами і технологіями видобутку нафти;

- заборона на ввезення товарів, що походять із Криму і Севастополя, не підтверджених українським сертифікатом походження;

- заборона на експорт певних ключових товарів для видобутку нафти і газу, а також інвестиційні обмеження для Криму і Севастополя.

Отже, адміністративно-обмежувальні заходи, введені у Швейцарії відіграють велику роль у підтримці України в період збройної агресії, окупації Криму та в умовах проведення Операції об’єднаних сил. Утім, ці заходи мають переважно обмежувальний характер, тоді як санкції Європейського Союзу в більшості випадків мають заборонний характер.

Трохи пізніше до Постанови № SR 946.231.176.72 «Про заходи щодо уникнення обходу міжнародних санкцій у зв’язку із ситуацією на Україні» був прийнятий ряд поправок, внесених з урахуванням зміни режиму санкції країн ЄС. Зокрема, Швейцарською Конфедерацією щодо Росії введені додаткові економічні обмеження з метою запобігання обходу санкцій, раніше введених ЄС. Введено комплекс додаткових обмежувальних заходів у торговельній та фінансовій сферах:

1) заборона на здійснення через територію Швейцарії іноземних інвестицій у Криму і Севастополі;

2) заборона на надання послуг у сфері інвестицій, туризму і деяких інших економічних сферах. Істотно розширено список товарів, заборонених до експорту в Крим і Севастополь.

Окрім цього, Федеральна рада Швейцарії ввела додаткові обмеження на імпорт військової продукції з Росії і України. Вони стосуються поставок вогнепальної зброї та її складових частин та приладдя, а також боєприпасів та їх компонентів і регулюються Законами «Про військову продукцію» (щодо експорту) і «Про зброю» (щодо імпорту). Імпорт вибухових речовин, піротехнічних засобів і пороху також заборонений.

Як інструмент обмеження імпорту використовуються також квоти, що застосовуються, зокрема, щодо ввезення харчового зерна, фуражної продукції, квітів.

Цікавим є той факт, що у Швейцарії відсутні обмеження, пов’язані з рухом валютних коштів. Однак, згідно з Постановою «Про контроль транскордонного руху готівкової валюти» від 11 лютого 2009 р. (нім. Verordnung über die Kontrolle des grenzüberschreitenden Barmittelverkehrs), ввезення і вивезення готівкової валюти (а також акцій, облігацій, чеків та інших цінних паперів) підлягає обов’язковому декларуванню, якщо сума перевищує 10 000 швейцарських франків [[377], с. 19].

Наступною економічно розвиненою країною, досвід якої щодо реалізації адміністративно-правових обмежень ми б хотіли проаналізувати, є Федеративна Республіка Німеччини. У Німеччині діють суворі адміністративно-правові обмеження щодо порядку в’їзду та тривалості перебування транспортних засобів у так званих «екологічних зонах». 1 січня 2008 р. в Німеччині було введено три екологічні зони в Берліні, Кельні і Ганновері, які позначаються спеціальними дорожніми знаками. Знак 270.1 позначає екологічну зелену зону «Umwelt zone». Обов’язковий додатковий знак регулює, яким транспортним засобам і з якого кольору екологічними наклейками дозволений доступ до цієї зони. Знак 270.2 скасовує дію знака 270.1. Кожний транспортний засіб для в’їзду в екологічні зони – незалежно від того, зареєстрований він у Німеччині або в іншій країні – повинен мати відповідну екологічну наклейку, що має необмежений термін дії для конкретного автомобіля і всіх німецьких екологічних зон. Автомобілям без екологічної наклейки забороняється в’їзд до зеленої зони. У разі порушення цього адміністративного обмеження передбачено накладення штрафу в розмірі € 80, навіть у тому випадку, якщо транспортний засіб відповідає екологічним нормам токсичності. Це також стосується усіх транспортних засобів, зареєстрованих в іноземних державах. 7 квітня 2016 р., було прийнято рішення про введення нової екологічної зони, що позначається Блакитним знаком. Нові зони повинні бути створені всередині вже існуючих екологічних зон. Транспортні засоби, яким дозволений в’їзд до таких зон, повинні мати наклейку (плакетку) блакитного кольору (значок оксиду азоту). Якщо водій має наклейку блакитного кольору, інші наклейки йому не потрібні. Нову наклейку із позначкою оксиду азоту можуть отримати тільки транспортні засоби з шкідливими викидами менш 80 мг/км. У Німеччині цим вимогам відповідають не більше 5% дизельних транспортних засобів. Ціна наклейки 5 євро [[378]].

Таким чином, введення в Німеччині обмежувального режиму блакитних знаків забезпечує функціонування іншого режиму – режиму екологічних зон. Запровадження обмежувального режиму екологічних зон є позитивним кроком у напрямку забезпечення здоров’я нації, підростання здорового покоління. Це положення може бути реалізоване в рамках пілотного проекту в містах-мільйонниках, на території яких зазвичай розміщено багато виробничих підприємств, що сильно погіршує екологічну ситуацію.

Обмеження у сфері лотерейної діяльності, цікаві і необхідні для України, розглянемо на прикладі Італії та Латвії, у яких розмежовують поняття «лотерейна гра» та «азартна гра». Перший вид діяльності є дозволеним, проте характеризується значними обмеженнями, а другий – взагалі забороненим. У зазначених країнах лотерея є різновидом діяльності, пов’язаної з організацією та проведенням азартної гри. Згідно із законодавством Італії, гравці, які є резидентами цієї країни, не мають права грати в покер і казино в Інтернеті. Виняток становлять лише ті заклади, які мають італійську ліцензію на цей вид діяльності. Іншими словами, громадяни Італії не можуть грати в азартні ігри на інтернет-сайтах, що не мають італійської ліцензії. Щоб отримати ліцензію на надання подібних послуг в Італії, покерному клубу необхідно створити програмне забезпечення, яке дозволяє грати тільки гравцям з Італії між собою. Це обмеження запроваджується для того, щоб унеможливити для італійців гру в покер проти гравців із Росії, США, України і та інших країн.

Такий обмежувальний захід є позитивним кроком, що дає можливість зменшити відплив з країни коштів, які програють гравці чи лудомани, оскільки це є небажаним для бюджету країни і економіки в цілому. Водночас подібні обмеження дозволять ефективно поповнювати бюджет країни шляхом отримання податків і ліцензійних зборів з онлайн казино [[379]].

У лотерейній сфері України також існує широке коло адміністративно-правових обмежень, пов’язаних з легалізацією цього бізнесу, попередженням виведень активів з країни, максималізацією прозорості даної сфери діяльності, захисту прав громадян від виникнення лудоманії.

Так, у Законі «Про державні лотереї в Україні» передбачено застосування таких обмежувальних заходів (санкцій):

1) блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) запобігання виведенню капіталів за межі України;

3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;

4) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

5) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави [[380]].

Окрім того, з 2009 року Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» заборонена гра в азартні ігри [[381]].

Окремої уваги потребують адміністративно-правові обмеження в містобудівній сфері Італії. Містобудівні норми італійського законодавства є дуже жорсткими та передбачають цілий ряд обмежень. Пунктом 765 «Legge Ponte» передбачено, що будувати на території Італії можна лише за наявності ліцензії на будівництво. До 1967 р. така ліцензія видавалась безкоштовно, наразі її видача є платною. Усі об’єкти, зведені до 01 вересня 1967 р., навіть ті, у яких відсутній проект і ліцензія, визнаються законними. Специфіка Італії полягає в тому, що земель, які мають будівельне призначення (terreni edificabili), небагато. Окрім того, кожна ділянка, придатна для будівництва, має своє призначення і коефіцієнт. Ці дані містить план земельних ділянок (Piano Regolatore del Comune), який відрізняється в кожному муніципалітеті. Тобто побудувати «дачу» в Італії на ділянці землі, не призначеній для такого виду будівництва, неможливо. Узаконити будівництво можна лише за допомогою будівельної амністії (Sanatoria Edilizia), провадження якої регулюється на рівні національного закону, то зробити це досить складно. Із 1967 р., було прийнято 3 закони про будівельну амністію – у 1985 (Legge n. 47/85), 1994 (Legge n.724 / 94) і 2003 (Legge n.269) роках. Позитивне рішення при розгляді заяви про амністію має обов’язково супроводжуватися письмовим дозволом на будівельну амністію, що видається в муніципалітеті (Concessione Edilizia in Sanatoria) [[382]].

Особливого значення в Італії набула проблема еміграції, що спричинило виникнення ряду обмежень. Закон «Про громадянство» передбачає можливість отримання італійського громадянства особами, які: народилися від італійців та які втратили громадянство і бажають його відновити; є нащадками італійських громадян, що претендують на громадянство; є іноземцями, які претендують на італійське громадянство.

Громадянство Італії можна отримати лише в таких випадках:

1) за наявності батьків / предків-італійців (право крові). Діти італійських батьків (матері або батька), які є громадянами Італії. Громадянство передається від батьків до дитини без обмеження кількості поколінь за умови, що жоден із предків ніколи не відмовлявся від свого громадянства. Передача громадянства по материнській лінії можливе тільки для осіб, які народилися після 1 січня 1948 р.;

2) як дароване особам, які народилися на італійській землі (право ґрунту). Італійське громадянство надається особам, що народилися на італійській землі:

- батьки яких невідомі, є особами без громадянства і не можуть передавати своє громадянство дитині відповідно до законодавства держави, громадянами якої вони є;

- невідомого походження, якщо вони знаходяться на італійській землі і чиє природне громадянство неможливо встановити;

3) через судове рішення про визнання батьківства / материнства;

4) шляхом усиновлення / удочеріння. Право на громадянство поширюється на будь-яку неповнолітню дитину, яка усиновлена (удочерена) громадянином Італії через судові органи Італії, або в разі усиновлення за кордоном, яке стає дійсним після рішення італійського суду у справах неповнолітніх (Anagrafe). Усиновлені в повнолітньому віці можуть отримати громадянство після 5 років легального проживання в Італії;

5) за заявою. При цьому вимагається дотримання однієї або кількох умов: служба в італійських збройних силах; робота на італійський уряд, навіть за межами Італії; перебування в Італії протягом останніх 2-х років до досягнення 18-річного віку;

6) на підставі вступу до шлюбу з громадянином Італії при виконанні таких вимог:

- в Італії: два роки легального проживання після весілля; за кордоном: через три роки після весілля; тимчасові рамки скорочуються наполовину, якщо є діти, народжені або усиновлені / удочерені подружжям;

- дійсне свідоцтво про шлюб і сталість шлюбу аж до видачі громадянства;

- відсутність судимості за злочини, що призводить до максимального покарання у вигляді 3 років позбавлення волі або засудження з боку іноземної судової влади більше одного року за злочини неполітичного характеру; г) відсутність судимості за будь-який із злочинів, перелічених у книзі 2, розділі I, пунктах I, II і III Кримінального кодексу (злочини проти державних службовців); д) відсутність перешкод, пов’язаних із безпекою Італійської Республіки;

7) натуралізація. Обов’язкове дотримання таких вимог:

- 3 роки проживання на території Італії для нащадків колишніх італійських громадян до другого ступеня і для іноземців, які народилися на території Італії;

- 4 роки для громадян країн Європейського Союзу;

- 5 років для осіб без громадянства та біженців, а також для дорослих іноземців у віці старше 18 років, усиновлених / удочерених італійськими громадянами;

- 7 років для дітей, усиновлених громадянами Італії до набуття чинності Закону №. 184/1983;

- 10 років для громадян країн, що не входять до ЄС.

Слід зазначити, що, відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство», підстави для набуття громадянства України є аналогічними. Окрім п.6, яким передбачено, що громадянство України може бути отримане внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини до дитячого закладу чи закладу охорони здоров’я, дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім’ї або передачі на виховання до сім’ї патронатного вихователя [[383], ст. 6].

Пунктом 379 Закону Італії «Про громадянство Італії» передбачено визнання італійського громадянства для осіб, які народилися і раніше проживали на території колишньої Австро-Угорської імперії, а також для їхніх нащадків за умови виконання однієї з вимог:

- народження і місце проживання предка на територіях, що раніше належали до Австро-Угорської імперії, анексованих Італією в кінці Першої світової війни за Договором Сан-Джермано;

- еміграція предка за кордон між 25 грудня 1867 р. і 16 липня 1920 р.

В Італії, на відміну від України, діє інститут подвійного/множинного громадянства. Однак існують певні обмеження. Ті, хто отримали інше громадянство після 15 серпня 1992 р., але до 23 січня 2001 р., мають три місяці, щоб повідомити про це місцевий італійський ЗАГС або італійське консульство в країні їх проживання, невиконання цієї вимоги тягне за собою накладення штрафу. Ті, хто отримали громадянство Італії після 23 січня 2001 р. можуть надіслати авто-декларацію отримання іноземного громадянства листом до італійського консульства в країні їх проживання. Починаючи з 23 березня 2001 р., будь-які повідомлення скасовані [[384]].

Наступною групою адміністративно-правових обмежень є транспортні обмеження. Починаючи з 2012 р. в Італії запроваджені обмеження руху вантажного автотранспорту вагою більше ніж 7,5 т. Час дії обмежень:

- вихідні дні в січні, лютому, березні, квітні, травні, жовтні, листопаді та грудні з 08.00 до 22.00;

- вихідні дні в червні, липні, серпні і вересні з 07.00 до 24.00;

- в офіційні святкові дні і в дні з високою інтенсивністю руху.

Для автотранспортних засобів, що прибувають з-за кордону або з Сардинії і мають документацію, яка засвідчує місце відправлення і місце призначення вантажу, обмеження починаються на 4 години пізніше. Для автотранспортних засобів, що прямують за кордон і мають документацію, яка засвідчує місце відправлення і місце призначення вантажу, обмеження закінчуються на 2 години пізніше. Для автотранспортних засобів, що прямують до Сардинії і мають документацію, яка засвідчує місце відправлення і місце призначення вантажу, обмеження закінчуються на 2 години пізніше. Для автотранспортних засобів, що здійснюють інтермодальні перевезення в експортному напрямку через порти Bologna, Padua, Verona Quadrante Europe, Turin-Orbassano, Rivalta Scrivia, Novara і Parma-Fontevivo або через термінали Busto Arsizio, Milan-Rogoredo і Milan-Smistamento і мають документацію, яка засвідчує місце відправлення і місце призначення вантажу, обмеження закінчуються на 4 години пізніше. Для автотранспортних засобів, що прямують до/з Сицилії і мають документацію, яка засвідчує місце відправлення і місце призначення вантажу, обмеження закінчуються на 2 години пізніше. Автотранспортні засоби, які прямують до/з Республіки Сан Марино або Ватикану, вважаються такими, що здійснюють рух по національній території Італії.

Виняток із цих обмежень існує для:

- автотранспортних засобів, що перевозять тварин для змагань, що починаються протягом 48 годин;

- автотранспортних засобів, що перевозять вантажі для використання в медичних цілях;

- автотранспортних засобів, що перевозять лише молоко (за винятком молока з тривалим терміном зберігання); при цьому автотранспортні засоби повинні мати зелені таблички 50 см завширшки і 40 см заввишки з буквою «D» заввишки 20 см, надрукованою чорним кольором. Таблички повинні бути розміщені на видних місцях по боках і ззаду;

- автотранспортних засобів загальною вагою менше 14,0 т, що перевозять швидкопсувні вантажі: свіжі фрукти і овочі, свіжі м’ясо і рибу, зрізані квіти, свіжі молочні продукти, а також перевозять живих тварин на бійню або перебувають з-за кордону; вони повинні мати зелені таблички 50 см завширшки і 40 см заввишки з буквою «D» заввишки 20 см, надрукованою чорним кольором Таблички повинні бути розміщені на видних місцях по боках і ззаду;

- автотранспортних засобів, що перевозять вантажі для надання термінової допомоги; вони повинні мати зелені таблички 50 см завширшки і 40 см заввишки з буквою «D» заввишки 20 см, надрукованою чорним кольором Таблички повинні бути розміщені на видних місцях по боках і ззаду.

Обмеження руху поширюються: на автотранспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, незалежно від маси транспортного засобу. Зона дії обмеження: на всій мережі доріг. Обмеження руху діють, окрім вищезазначеного, також у період з 1 червня по 15 вересня з 18.00 п’ятниці до 24.00 неділі.

Водночас, за законодавством Італії, особа може звільнятися від застосування даного обмеження шляхом подачі заявки на звільнення. Таку заяву направляють не пізніше ніж за 10 днів до необхідної дати звільнення від обмеження до префектури провінції пункту відправлення. Після перевірки дійсності терміновості перевезення та визначення того, наскільки терміновість перевезення обґрунтована місцевими і загальними дорожніми умовами, префектура може видати дозвіл, у якому зазначені такі дані:

- термін дії (не повинен перевищувати 6 місяців);

- реєстраційний номер автотранспортного засобу;

- пункти відправлення та прибуття;

- маршрут слідування;

- вантаж, що перевозиться.

Для іноземних автотранспортних засобів заяви на звільнення від обмежень повинні направлятися постачальником або вантажоодержувачем до префектури провінції пункту в’їзду на територію Італії. Префекти повинні врахувати, окрім обґрунтованості терміновості і характеру швидкопсувного вантажу, відстань до кінцевого пункту призначення, вид перевезення і місце розташування відповідних служб на кордоні. За аналогією для транспортних засобів, які прямують з або на Сицилію, префекти можуть брати до уваги труднощі, що виникають через особливе географічне розташування Сицилії і, зокрема, час, необхідний для поромної переправи.

Під час дії заборони на рух префектури, на чиїй території розташовані митні пункти, можуть на постійній основі дозволити транспортним засобам, що прибувають з-за кордону, слідувати до місць паркування (автостоянок), розташованих поблизу кордону. Час дії обмежень.

Існують певні випадки, коли обмеження можна не виконувати. Скасування обмежень надається виключно у випадках крайньої необхідності або в екстрених випадках для виконання робіт національного значення, які потребують цілодобової роботи, обов’язкової навіть в офіційні свята. Дозвіл на проїзд при цьому поширюється тільки на дороги з низькою інтенсивністю руху і комуни.

Цікавим з точки зору можливої імплементації є вирішення в Італії питання перенавантаження транспортом окремих густонаселених міст, що має місце в Україні. Там запроваджені так звані місцеві обмеження руху, що застосовуються з метою зниження рівня викидів забруднювальних речовин.. Так, у центрі Мілана запровадили обмеження руху транспортних засобів шляхом введення в дію нової системи проїзду Ecopass. Система Ecopass діє з понеділка по п’ятницю з 07.30 до 19.30. Ecopass коштує від 2 до 10 євро на один день і від 50 до 300 євро на кілька днів [[385]].

Окрему увагу хотілося б приділити міжнародному досвіду країни-сусіда – Республіки Білорусь. Ст. 22 Закону Республіки Білорусь «Про державну службу в Республіці Білорусь» визначено ряд адміністративно-правових обмежень, пов’язаних з перебуванням на державній службі. Так, державні службовці не мають права:

‑ займатися підприємницькою діяльністю особисто або через інших осіб, сприяти чоловіку (дружині), близьким родичам або своякам у здійсненні підприємницької діяльності, використовуючи службове становище, а також бути представником третіх осіб з питань, пов’язаних з діяльністю державного органу, службовцям якого він є або підлеглим і (або) підконтрольним;

‑ брати участь особисто або через довірених осіб в управлінні комерційною організацією, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами;

‑ займати інші державні посади, за винятком випадків, передбачених Конституцією Республіки Білорусь, іншими законодавчими актами;

‑ брати участь у страйках;

‑ виконувати іншу оплачувану роботу, не пов’язану з виконанням посадових обов’язків за місцем основної служби, окрім педагогічної (в частині реалізації змісту освітніх програм), наукової, культурної, творчої діяльності та медичної практики. Педагогічна (в частині реалізації змісту освітніх програм), наукова, культурна, творча діяльність, медична практика в робочий час можуть здійснюватися за погодженням із керівником державного органу, в якому державний службовець займає державну посаду, або уповноваженою ним особою.

Натомість Законом України «Про запобігання корупції» передбачено, що державні службовці:

- не можуть займатися іншою оплачуваною (окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

- використовувати службове становище в інтересах політичних партій, релігійних організацій, інших юридичних осіб, а також громадян, якщо це розходиться з інтересами державної служби;

- приймати майно (подарунки) або отримувати іншу вигоду у вигляді послуги в зв’язку з виконанням службових обов’язків, за винятком сувенірів, які вручаються при проведенні протокольних та інших офіційних заходів. Отримані державними службовцями при проведенні протокольних та інших офіційних заходів сувеніри, вартість яких перевищує п’ять базових величин, передаються в дохід держави за рішенням комісії, створюваної керівником державного органу, в якому державний службовець займає державну посаду;

- використовувати у позаслужбових цілях кошти матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення, інше майно державного органу і службової таємниці;

- мати рахунки в іноземних банках, за винятком випадків виконання державних функцій в інших країнах та інших передбачених законодавством випадків;

- приймати без згоди Президента Республіки Білорусь державні нагороди іноземних держав;

- отримувати від іноземних держав документи, що надають права на пільги і переваги у зв’язку з політичними, релігійними поглядами або національною приналежністю, а так само користуватися такими пільгами і перевагами, якщо інше не випливає з міжнародних договорів Республіки Білорусь [[386]].

Застосування таких обмежень по відношенню до державного службовця є позитивним кроком у боротьбі з корупцією. Так, наприклад, у Законі України «Про державну службу» не передбачено застосування обмеження щодо наявності у державного службовця рахунків у банках-нерезидентах. У ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» навіть дозволяється мати рахунки в банках-нерезидентах, хоча передбачено певні особливості реалізації такого права:

- у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента;

- порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством.

Проте доцільно було б обмежити державного службовця в праві відкривати рахунки в банку-нерезиденту.

Також наявна прогалина в нормах законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання корупції», зокрема, у положеннях щодо права приймати без згоди Президента державні нагороди іноземних держав та відповідно отримувати від іноземних держав документи, що надають права на пільги і переваги у зв’язку з політичними, релігійними поглядами або національною приналежністю, а так само користуватися такими пільгами і перевагами, якщо інше не випливає з міжнародних договорів.

Таким чином, враховуючи зазначене, вважаємо за необхідне доповнити ч.3 ст.10 Закону України «Про державну службу» пунктом 6, 7 такого змісту:

6) приймати без згоди Президента України державні нагороди іноземних держав;

7) отримувати від іноземних держав документи, що надають права на пільги і переваги у зв’язку з політичними, релігійними поглядами або національною приналежністю, а так само користуватися такими пільгами і перевагами, якщо інше не випливає з міжнародних договорів України».

Законом Республіки Білорусь «Про боротьбу з корупцією» передбачено:

- розширене коло державних посадових осіб;

- введення нового правового інституту «конфлікт інтересів» у зв’язку з виконанням обов’язків державного службовця, встановлення порядку запобігання та врегулювання таких конфліктів інтересів;

- розширений перелік антикорупційних обмежень для державних посадових осіб, а саме: визначено порядок укладення державними посадовими особами від імені державних і недержавних організацій угод з юридичними особами, власниками майна або осіб, афілійованими особами яких є подружжя, близькі родичі або свояки державних посадових осіб, а також з індивідуальними підприємцями, які є їхнім подружжям, близьким родичем або свояком;

- надано право окремим категоріям державних службовців особисто або через довірених осіб брати участь в управлінні комерційними організаціями, частки участі (акції, права) у статутних фондах яких знаходяться у власності цих державних посадових осіб [[387]].

Водночас цікавою вбачається наявність в антикорупційному законодавстві Білорусії письмового зобов’язання щодо дотримання обмежень, передбачених Законом Республіки Білорусь «Про корупцію», яке повинні підписувати всі особи, які перебувають на державній службі – антикорупційне зобов’язання.

Непідписання державними службовцями антикорупційного зобов’язання має наслідком звільнення їх від займаної посади (шляхом звільнення, переведення на іншу посаду, що не відноситься до посад державних посадових осіб і ін.). Особи, які відмовилися підписати антикорупційне зобов’язання, позбавляються статусу державної посадової особи [[388]].

Окремим обмежувальним інститутом є адміністративно-правові обмеження, пов’язані з режимом в’їзду/виїзду на/з територію Білорусі. Відповідно до Закону Білорусії «Про порядок виїзду з Республіки Білорусь і в’їзду в Республіку Білорусь громадян Республіки Білорусь», інших нормативно-правових актів, громадянин, перш ніж виїхати за кордон, повинен не тільки отримати візу, оформити інші документи, а й поставити в паспорті позначку (штамп), який свідчить про те, що у нього немає обмежень на виїзд за кордон. Обмеження повинні визначатися тільки законом і повністю відповідати статті 23 та іншими статтями Конституції Республіки Білорусь з тим, щоб не порушувалися закріплені в них права і свободи громадян. Обмеження для тимчасового виїзду повинні бути розумними і справедливими.

Нещодавно в Україні було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким, зокрема, передбачено обмеження щодо виїзду за кордон того з батьків, хто ухиляється від сплати аліментів.

Згідно зі ст. 5 Закону Білорусії «Про порядок виїзду з Республіки Білорусь і в’їзду в Республіку Білорусь громадян Республіки Білорусь» виїзд за кордон громадянина Республіки Білорусь може бути тимчасово обмежений у випадках:

1) якщо він володіє інформацією, що є державною таємницею, – до припинення дії обставин, що перешкоджають виїзду;

2) якщо проти нього порушено кримінальну справу – до закінчення провадження у справі;

3) якщо він засуджений за вчинення злочину – до відбуття покарання або звільнення від покарання;

4) якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, накладених на нього судом, – до виконання зобов’язань;

5) якщо до нього подано цивільний позов в суді – до закінчення провадження у справі;

6) якщо він повідомив про себе завідомо неправдиві відомості при оформленні документів;

7) якщо він приписаний до призовної дільниці і підлягає призову в призначений час на дійсну строкову військову службу – до проходження строкової військової служби або до звільнення від неї відповідно до закону.

Не всі зазначені обмеження є такими, що потребують застосування та законно обмежують права суб’єкта. Досить спірним вбачається питання застосування таких обмежень як: виїзд за кордон особи, якщо щодо неї подано цивільний позов в суді – до закінчення провадження у справі; та якщо особа приписана до призовної дільниці і підлягає призову в призначений час на дійсну строкову військову службу – до проходження строкової військової служби або до звільнення від неї відповідно до закону.

Пунктом 3 статті 101 Договору про Євразійський економічний союз визначені митні заборони і обмеження стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон Союзу, нетарифного регулювання (у тому числі вводяться виходячи із загальних винятків, захисту зовнішнього фінансового становища та забезпечення рівноваги платіжного балансу в односторонньому порядку), заходів технічного регулювання, заходів експортного контролю і заходів щодо продукції військового призначення, а також санітарних, ветеринарно-санітарних та карантинних фітосанітарних заходів та радіаційних вимог [[389]].

Рішенням Колегії Євразійської економічної комісії від 21 квітня 2015 р. № 30 «Про заходи нетарифного регулювання» до товарів, ввезення яких обмежується на територію Білорусії належать:

- озоноруйнівні речовини і вироби, що містять озоноруйнівні речовини, заборонені до ввезення та вивезення;

- небезпечні відходи, заборонені до ввезення;

- інформація на друкованих, аудіовізуальних та інших носіях інформації, заборонена до ввезення та вивезення;

- знаряддя добування (вилову) водних біологічних ресурсів, заборонені до ввезення;

- вироби з гренландського тюленя і дитинчат гренландського тюленя, заборонені до ввезення;

- засоби захисту рослин та інші стійкі органічні забруднювачі, заборонені до ввезення;

- службова та цивільна зброя, її основні частини і патрони до неї, заборонені до ввезення і (або) вивезення [[390]].

Наступною країною, досвід якої щодо реалізації адміністративно-правових обмежень слід розглянути, є Азербайджан. Підстави та види міграційних обмежень Республіки Азербайджан визначені в Міграційному кодексі.

Пунктом 9.3 ст. 9 Міграційного кодексу Азербайджанської Республіки визначено право громадянина на виїзд із країни, яке може бути тимчасово обмежено лише в таких випадках:

- при затриманні або обранні щодо нього будь-якого запобіжного заходу відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Азербайджанської Республіки – до звільнення, до завершення терміну запобіжного заходу або до скасування запобіжного заходу;

- при засудженні – до відбуття основного покарання, встановленого Кримінальним кодексом Азербайджанської Республіки або до звільнення від покарання;

- при застосуванні примусових заходів медичного характеру відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Азербайджанської Республіки – до скасування застосування примусових заходів медичного характеру;

- при засудженні умовно з накладенням зобов’язань, передбачених Кримінальним кодексом Азербайджанської Республіки або при умовно-достроковому звільненні від покарання –до завершення випробувального терміну або не відбутої частини строку покарання або до повного дострокового скасування умовного засудження або накладених зобов’язань;

- при призові на дійсну строкову військову службу – до проходження дійсної строкової військової служби або звільнення від неї відповідно до закону;

- за наявності рішення суду, яке набрало законної сили про тимчасове обмеження права громадянина на виїзд із країни за невиконання без поважних причини у встановлений для добровільного виконання час виконавчого документа, виданого рішенням суду – до прийняття рішення про зняття обмеження;

- до проведення профілактичних щеплень під час в’їзду та виїзду з країни, де, відповідно до міжнародних медичних санітарних правил або міжнародних договорів, учасником яких є Азербайджанська Республіка, потрібні профілактичні щеплення.

Частина з цих обмежень порушує особисті права громадян, зокрема, застосування обмеження медичного характеру щодо необхідності проведення профілактичних щеплень під час в’їзду та виїзду з країни, де відповідно до міжнародних медичних санітарних правил або міжнародними договорами, учасником яких є Азербайджанська Республіка потрібні профілактичні щеплення.

Особам, які допущені до роботи з державною таємницею, виїзд до зарубіжної країни для постійного місця проживання може бути тимчасово обмежено до закінчення терміну секретності відомостей, до яких вони були допущені, проте на термін не більше 5 років. Відомості про громадян, право виїзду з країни і в’їзду до країни яких було обмежено, повинні бути внесені до списків обмежень міжуправлінської автоматизованої інформаційно-пошукової системи «В’їзд-виїзд і реєстрація», і при усуненні відповідних підстав активний статус відомостей повинен бути змінений.

Ст. 16 Міграційного кодексу передбачені випадки обмеження в’їзду іноземців та осіб без громадянства на територію Республіки Азербайджан:

- якщо цього вимагають інтереси охорони національної безпеки, громадського порядку або захист прав і законних інтересів громадян Азербайджанської Республіки та інших осіб;

- за наявності інформації про те, що особа вчинила злочин проти миру і людства, терор, військовий злочин, фінансувала тероризм або є членом транснаціональної організованої злочинної групи;

- якщо особу засуджено за вчинення злочину проти інтересів Азербайджанської Республіки або громадян Азербайджанської Республіки – до погашення або зняття судимості в установленому законом порядку;

- якщо раніше особа була видворена за межі Азербайджанської Республіки – до завершення введеного терміну обмеження в’їзду в країну;

- якщо перебування особи в Азербайджанській Республіці є небажаним;

- якщо особа в період свого колишнього перебування в Азербайджанській Республіці порушила заявлену мету приїзду;

- якщо особа при клопотанні про в’їзд до Азербайджанської Республіки дала про себе або про мету свого візиту неправдиві відомості;

- якщо особа за останні три роки була двічі або більше притягнута до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.

У таких випадках на в’їзд іноземних громадян і осіб без громадянства в Азербайджанську Республіку вводиться заборона строком на 5 років.

Ст. 17 визначені випадки обмеження виїзду іноземців та осіб без громадянства за територію Азербайджану:

- якщо їх виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки до усунення цієї підстави;

- якщо вони затримані або щодо них обрано запобіжний захід відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Азербайджанської Республіки – до звільнення, до закінчення терміну запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу;

- якщо вони засуджені – до відбуття основного покарання, встановленого Кримінальним кодексом Азербайджанської Республіки або звільнення від покарання;

- якщо стосовно них прийняті примусові заходи медичного характеру відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Азербайджанської Республіки – до скасування застосування примусових заходів медичного характеру;

- при їх умовному засудженні з покладанням на них зобов’язань, передбачених Кримінальним кодексом Азербайджанської Республіки або достроково-умовному звільненні від покарання – до завершення випробувального терміну або до закінчення терміну не відбутої частини покарання відповідно або до дострокового повного скасування умовної судимості або накладених зобов’язань;

- за наявності чинного рішення суду про тимчасове обмеження їх права виїзду з країни за невиконання без поважних причин у встановлений для добровільного виконання час виконавчого документа, виданого на підставі рішення суду – до прийняття рішення про зняття обмеження;

- при здійсненні ними адміністративного правопорушення [[391]].

Поряд із міграційними обмеженнями до іноземців та осіб без громадянства застосовуються також адміністративно-правові обмеження, пов’язані з їх адміністративно-правовим статусом:

1) коли обіймання певних посад і види діяльності обумовлюються громадянством Азербайджанської Республіки, іноземці та особи без громадянства не можуть займати ці посади і займатися цією діяльністю;

2) не можуть бути членами політичних партій Азербайджанської Республіки;

3) не можуть брати участь у виборах до органів державної влади і місцевого самоврядування та бути обраними до них, а також не можуть брати участь у всенародних голосуваннях (референдумах);

4) іноземці та особи без громадянства не виконують військовий обов’язок;

5) для забезпечення національної безпеки, охорони громадського порядку, захисту здоров’я, прав і інтересів населення у випадку грубого порушення вимог законодавства Азербайджанської Республіки про правове становище іноземців і осіб без громадянства, іноземці та особи без громадянства можуть бути видворенні за межі Азербайджанської Республіки протягом одного–семи днів на підставі рішення відповідного державного органу [[392]].

Законом Азербайджанської Республіки «Про реєстрацію за місцем проживання та місцем перебування» передбачено, що реєстрація за місцем проживання та місцем перебування в прикордонній зоні, в закритих військових містечках, закритих територіях, зонах екологічного лиха, на територіях, де у зв’язку з небезпекою поширення інфекційних захворювань і отруєнням введені особливі умови і режими, на територіях, де введено надзвичайний або військовий стан, при оголошенні війни або мобілізації може бути обмежена [423, ст.4].

Реєстрація громадянина за місцем проживання здійснюється при першому врученні йому посвідчення особи громадянина Азербайджанської Республіки. Громадянин, який змінив місце проживання, зобов’язаний не пізніше 10 днів із моменту прибуття на нове місце проживання звернутися до відповідного державного органу для реєстрації. Відповідний державний орган зобов’язаний невідкладно зареєструвати громадянина і, відповідно до Закону Азербайджанської Республіки «Про посвідчення особи громадянина Азербайджанської Республіки», в десятиденний термін видати йому посвідчення особи [423, ст. 5].

Місце проживання встановлюється такими документами:

1) для громадянина Азербайджанської Республіки – тільки за посвідченням особи громадянина Азербайджанської Республіки;

2) для іноземця, який проживає в Азербайджанській Республіці понад 30 днів – посвідчення про реєстрацію;

3) для особи без громадянства, яка щодо постійно проживає в Азербайджанській Республіці – посвідчення особи спеціального зразка. Для встановлення місця проживання особи у неї не можуть бути затребувані будь-які інші документи (довідки) [[393], ст. 3].

Також у країні існує ряд валютних обмежень, зокрема:

1) не допускається купівля і продаж іноземної валюти без участі уповноважених банків;

2) правила перерахування і ввезення готівкою валютних ресурсів резидентами, які є юридичними особами, до Азербайджанської Республіки, а також перерахування і вивезення їх готівкою з Азербайджанської Республіки встановлюються Центральним банком Азербайджанської Республіки;

3) нерезиденти можуть вивозити з Азербайджанської Республіки свої валютні кошти, раніше перераховані до Азербайджанської Республіки готівкою з дотриманням митних процедур на підставі довідок, виданих уповноваженими банками відповідно до правил, установлених Центральним банком Азербайджанської Республіки;

4) якщо сума валютних ресурсів, що ввозяться нерезидентами на територію Азербайджанської Республіки, перевищує еквівалент, рівний 50 (п’ятдесяти) тисячам доларів США, митні органи в семиденний термін надають до Центрального банку Азербайджанської Республіки, органу фінансового моніторингу та відповідного органу виконавчої влади відомості про суму коштів, дату ввезення, осіб, які їх ввозять і країну, з якої вони ввозяться;

5) нерезиденти можуть перераховувати за межі Азербайджанської Республіки валютні ресурси, які перевищують еквівалент, рівний 50 (п’ятдесят) тисяч доларів США, раніше ввезені готівкою до Азербайджанської Республіки, на підставі митних документів, що підтверджують їх ввезення. При перерахуванні за межі Азербайджанської Республіки валютних ресурсів у сумі, що перевищує еквівалент, рівний 50 (п’ятдесяти) тисячам доларів США, з валютних ресурсів, раніше ввезених готівкою до Азербайджанської Республіки, нерезиденти повинні надати довідку, що підтверджує видачу йому готівкою цих коштів відповідним банком або іншою кредитною організацією країни, з якої ввозиться валюта [[394]].

Таким чином, на підставі аналізу міжнародного досвіду обмежувальних практик таких зарубіжних країн, як Франція, Німеччина, Швейцарія, Італія, Латвія, Білорусь, Азербайджан можемо констатувати нижчезазначене.

З урахуванням досвіду Франції зразковим убачається ставлення уряду до безпеки на дорозі. Ідеться про встановлення радарів як засобів обмеження швидкості дорожнього руху з метою зменшення чисельності дорожньо-транспортних пригод; поділ штрафів на п’ять класів, залежно від ступеня суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, а також спеціальний порядок оплати штрафів. У країні також запроваджені адміністративно-правові обмеження на в’їзд великогабаритних транспортних засобів у центри великих міст та в’їзд автомобілів, старіших 1997 р.в. з 8.00 до 20.00. Обмеження руху транспортних засобів обумовлюється відповідною наклейкою на лобовому склі авто, колір якої вказує на рівень викидів відповідного транспортного засобу згідно з європейською класифікацією.

На підставі аналізу обмежувальної практики Швейцарії можна стверджувати, що в законодавстві цієї країни фактично відсутні обмеження, що зумовлено високим рівнем розвитку правової культури та правової свідомості населення. Однак, починаючи з 2015 р. у Швейцарії запроваджено ряд валютно-фінансових, економічних, імпортно-експортних обмежень, спрямованих на запобігання використання території Швейцарії для обходу санкцій, запроваджених Європейським Союзом через політичну ситуацію в Україні, пов’язану з окупацією Криму. Також слід зазначити, що обмеження, наявні в законодавчих актах Швейцарії, є: 1) постійними та тимчасовими; 2) предметними, тобто такими, що стосуються конкретних груп предметів (наприклад, зброя, боєприпаси, інша військова продукція).

Аналіз обмежувальної практики у Федеративній Республіці Німеччина показав, що позитивним є обмеження в’їзду та тривалості перебування транспортних засобів у так званих «екологічних зонах». Уважаємо, що в Україні варто застосувати такі обмеження, здійснивши поділ на екологічні зони, принаймні у межах пілотного проекту, в містах-мільйонниках з великою кількістю виробничих підприємств, де екологічна ситуація залишає бажати кращого.

З урахуванням досвіду Італії щодо інституту обмежень, відзначимо доцільність жорстких обмежень щодо містобудування, зокрема, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розміщення кількості об’єктів на території, обмеження щодо самого об’єкту на відповідність його характеристикам. У країні також діють обмеження щодо руху великогабаритних транспортних засобів та вимоги щодо вантажів, які вони перевозять. Поширеною є практика звільнення від певних видів обмежень на підставі заяви про звільнення від обмеження, яка подається до префектури провінції пункту відправлення.

Пропонуємо врахувати досвід Латвії щодо встановлення обмежень у сфері лотерейної діяльності, зокрема, обмеження, що стосуються інтернет-лотерей.

У нормативно-правових актах Білорусі встановлені чіткі та жорсткі обмеження щодо осіб, які перебувають на публічній службі. З огляду на це, пропонуємо обмежити прийняття без згоди Президента України державних нагороди іноземних держав; отримання від іноземних держав документів, що надають права на пільги і переваги у зв’язку з політичними, релігійними поглядами або національною приналежністю, користування такими пільгами і перевагами, якщо інше не випливає з міжнародних договорів України.

Водночас вважаємо такими, що порушують права та свободи осіб, обмеження щодо виїзду за кордон особи, якщо на неї подано цивільний позов у суді – до закінчення провадження у справі; та якщо особа приписана до призовної дільниці і підлягає призову в призначений час на дійсну строкову військову службу (у Республіці Білорусь); застосування обмеженнь медичного характеру через необхідність проведення профілактичних щеплень під час в’їзду та виїзду з країни, відповідно до міжнародних медичних санітарних правил або міжнародних договорів (в Азербайджанській Республіці).