3. Види правових норм.

В будь-якій правовій системі існує значна кількість правових норм, які покликані регулювати різні суспільні відносини. Ввесь масив існуючих правових норм можна поділити на різні види за різними критеріями поділу.

¨ За функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

– регулятивні (правоустановчі), що встановлюють права і обов'язки суб'єктів;

– правоохоронні, що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, що встановлені регулятивними нормами.

¨ За предметом правового регулювання — аналогічно до поділу на галузі права: конституційні, цивільні, кримінальні та ін. У свою чергу, галузеві норми поділяються на:

– матеріальні — тобто такі, що встановлюють бажане правило поведінки, права та обов'язки суб'єктів;

– процесуальні — ті, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, встановлених у нормах права.

¨ За функціональним призначенням норми права поділяються на:

1. Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин. Відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і, у свою чергу, поділяються на:

– норми-начала, які містять положення, що закріплюють основи суспільного та державного устрою;

– норми-принципи — закріплюють вихідні принципи права;

– визначально-установчі норми — містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;

– норми-дефініції — містять повні або неповні визначення певних правових категорій та понять.

2. Норми-правила поведінки. На відміну від відправних, це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.

¨ За характером диспозиції норми права поділяються на:

– зобов'язуючі — вказують на необхідну, з точки зору держави, поведінку;

– забороняючі — вказують на неприпустиму, недозволену, з точки зору держави, поведінку;

– уповноважуючі (дозволяючі) — вказують на можливу поведінку суб'єкта.

¨ За характером регламентації бажаної поведінки суб'єктів:

– категоричні (імперативні) — приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків суб'єктів і не попускають жодних відхилень від них;

– диспозитивні — встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але допускають вибір поведінки суб'єктів правовідношення;

– рекомендаційні — встановлюють варіанти бажаної, але необов'язкової поведінки;

– заохочувальні — встановлюють засоби заохочення за здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь.